ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 листопада 2007 року                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                  Ліпського Д.В.

судді-доповідача                           Гуріна М.І.

суддів                                                           Амєліна С.Є.

                    Кобилянського М.Г.

                                                  Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання         Полинько Д.М.,

у відсутності сторін та їх представників,                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 23.05.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

 У грудні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, скасування рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну реєстрацію як страхувальника в органах Пенсійного фонду.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 23.05.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 23.05.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. працює в товаристві з обмеженої відповідальності “Адвокат” в якості керівника, де їй сплачується заробітна платня, крім того, товариство сплачує згідно платіжних доручень відповідні внески в Пенсійний фонд.

Відповідно до пункту 4) статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.

Оскільки ОСОБА_1., згідно досліджених судом доказів, працює в товаристві з обмеженої відповідальності “Адвокат” в якості керівника, де їй сплачується заробітна платня, а товариство сплачує відповідні внески в Пенсійний фонд, висновки судів про неправомірне застосування фінансових санкцій є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_1. отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, а тому повинна зареєструватися, як страхувальник в органах Пенсійного фонду не можуть бути такими, що спростовують висновки судів, оскільки наявність свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю при відсутності самостійної роботи з використанням такого свідоцтва не є обумовленими підставами для страхування в органах Пенсійного фонду.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не підпадає під дії цієї норми права, тому позовні вимоги задовольнили обґрунтовано, скасувавши рішення про застосування фінансових санкцій.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Феодосія Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 23.05.2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.