ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2007 року                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                  Ліпського Д.В.

судді-доповідача                           Гуріна М.І.

суддів                                                           Амєліна С.Є.

                    Кобилянського М.Г.

                                                  Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Харкова на постанову Жовтневого районного суду міста Харкова від 05.05.2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Харкова про оскарження відмови в призначенні пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Харкова про оскарження відмови в призначенні пенсії відповідно до статті 50¹  Закону України “Про прокуратуру”.

Постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 05.05.2006 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Жовтневого районного суду міста Харкова від 05.05.2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 26.07.1982 року по 02.09.1997 року проходив службу в органах прокуратури України на різних прокурорських посадах. Указом Президента України від 19.08.1997 року він був призначений на посаду судді Жовтневого районного суду м. Харкова, у зв'язку з чим 02.09.1997р. був звільнений з служби в органах прокуратури, а вже 04.09.1997 року був зарахований до штату Жовтневого районного суду м. Харкова на посаду судді. 28.11.2002 року ОСОБА_1 був обраний Верховною Радою України на посаду судді вказаного суду безстроково. У зв'язку з встановленням з 10.05.2005 року 2 групи інвалідності, ОСОБА_1 з зазначеного часу перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Харкова і отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. На підставі Постанови Верховної Ради України від 20.10.2005 року позивач з грудня 2005 року звільнений з посади судді у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків судді.

Крім того, встановлено, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1. складав 31 рік і 11 днів, з яких він 15 років 1 місяць 6 днів пропрацював на прокурорських посадах, а 8 років 3 місяці 2 дні - на посаді і судді.

Відповідно до статті 50¹ Закону України “Про прокуратуру України” прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується, серед іншого, час роботи суддями.

Суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1. і правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на те, що позивач був звільнений з прокурорської посади не у зв'язку з обранням на посаду судді, а у зв'язку з призначенням його на цю посаду на підставі Указу Президента, оскільки судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції (частина друга статті 1 Закону України “Про статус суддів”) незалежно від порядку зайняття судової посади.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220¹, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Харкова відхилити.

Постанову Жовтневого районного суду міста Харкова від 05.05.2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20.06.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.