ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2007 року                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                  Ліпського Д.В.

судді-доповідача                           Гуріна М.І.

суддів                                                           Амєліна С.Є.

                    Кобилянського М.Г.

                                                  Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21.06.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4245 про стягнення надбавки за вислугу років, компенсації, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-4245 про стягнення невиплаченої надбавки за вислугу років, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 з 01.05.2003 року у сумі 11 036, 71 грн., компенсації за несвоєчасну виплату цього грошового забезпечення в сумі 2 529, 96 грн.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04.05.2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 21.06.2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, а у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21.06.2006 року, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04.05.2006 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 05.05.2003 року позивач мав вислугу років понад 20 років, проходив військову службу добросовісно, не притягувався до відповідальності і до нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 з 01.05.2003 року передбачена виплата щомісячної надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби понад 20 років - 70%, а телеграми Міністра оборони України, якими встановлені конкретні розміри надбавок за безперервну службу не можуть братися до уваги, оскільки порушують конституційні права позивача.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погодився і обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову.

Указом Президента України “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” від 05.05.2003 року № 389 надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, зокрема понад 20 років до 70 %.

Цим же Указом передбачено, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. Крім того, виплата надбавок відповідно до цього Указу повинна була здійснюватися з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.

Таким чином, Указ Президента України від 05.05.2003 року № 389 обмежує лише верхній граничний розмір надбавки за вислугу років і надає право, а не зобов'язує її встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності.

Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України. Міністр оборони України встановив, що за період з травня по жовтень 2003 року та починаючи з 01.01.2004 року виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу на 2004 рік проводити у відсотках: понад 20 років - 15%; з 01.09.2004 року - 50%; у листопаді та грудні 2003 року за відповідним рішенням Міністра оборони України дана надбавка виплачувалась у максимальному розмірах.

За встановленими нормами грошове забезпечення ОСОБА_1 виплачувалось у повному обсязі, заборгованості по виплатах немає.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 220¹, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21.06.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.