Справа № 1-65/11

В И Р О К  

іменем України

«4»лютого 2011 року                                                                                              м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

у складі головуючого –судді                               Косик Л.Г.,

при секретарі                                                  Яблонській І.К.,     

за участю прокурора                                        Паламарчук Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою:                        АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, працюючи продавцем-консультантом в магазині «Мобільні фішки», привласнив чуже майно, яке було йому ввірено.

Так, 26.02.1999 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2. Для здійснення підприємницької діяльності в 2010 році, відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва», ОСОБА_2 отримав в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва свідоцтво про сплату єдиного податку з видами діяльності - оптово-роздрібна торгівля та ремонт побутових приладів.

Для здійснення зазначених видів діяльності 7 лютого 2010 року ОСОБА_2 уклав трудовий договір з ОСОБА_1, згідно якого останнього було прийнято на посаду продавця-консультанта. У цей же день з ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого останній взяв на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому приватним підприємцем матеріальних цінностей.

Відповідно до п.3.3 посадової інструкції продавця-консультанта, ствердженої 07.02.2010 приватним підприємцем ОСОБА_2, продавець-консультант здійснює збут продукції приватного підприємця, яка надається йому для реалізації. Пунктом 3.7 зазначеної інструкції передбачено, що продавець-консультант зобов'язаний дотримуватись режиму звітності, здачі виручки і отримання товару.

Працюючи, згідно укладеного трудового договору, продавцем-консультантом у магазині «Мобільні фішки»за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 106/2 (підземний перехід), ОСОБА_1 з початку червня 2010 року, привласнював виручку за реалізований товар.

Загалом, у червні 2010 року ОСОБА_1 привласнив грошові кошти за реалізовані товарно-матеріальні цінності, які належать ОСОБА_2, на загальну суму 6148 грн.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України визнав повністю і суду пояснив, що в лютому 2010 року він влаштувався на роботу продавцем-консультантом до приватного підприємця ОСОБА_2 Працював він у магазинах «Мобільні фішки», спочатку у біля станції метро Нивки, потім біля станції метро Осокорки і приблизно з середини травня 2010 року він працював у підземному переході за адресою пр. Перемоги, 106/2. Працював він кожен день з 8 годин ранку до 20 години. Кожного дня до обіду йому підвозили товар, мобільні телефони і аксесуари до них, він його приймав під розпис і викладав на вітрину. Одночасно інкасатор який привозив товар, забирав виручку з каси. Періодично, приблизно раз на 10-15 днів проводиться інвентаризація товарно-матеріальних . З початку червня 2010 року у нього виникли фінансові проблеми, для вирішення яких він практично кожен день продавав товар не пробиваючи по касі, гроші привласнював і витрачав на власні потреби. У зв'язку з тим, що йому повинні були надати вихідні і замінити іншою людиною 8 червня 2010 року в магазині «Мобільні фішки»по пр. Перемоги, 106/2, провели переоблік матеріальних цінностей і виявили недостачу на загальну суму 6148  грн. Після чого було складено акт інвентаризації у якому він також розписався. Щиро розкаюється у вчиненому. Просить суворо не карати.  

Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи   і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо їх позиції, яка є добровільною та істинною, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, що характеризують особу підсудного.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині доведена повністю. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 191 КК України за ознаками привласнення чужого майна, яке було йому ввірене.  

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного згідно ст. 66 КК України на думку суду є його щире каяття у вчиненому.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу підсудного та його ставлення до вчиненого, який раніше не судимий, холостий, офіційно не працює, посередньо характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням,  оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.           

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.  191 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді               3 (трьох) років позбавлення волі, з  позбавленням права обіймати посади, пов’язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально–виконавчої інспекції, а також періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.  

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до  вступу   вироку  в законну  силу   залишити  без змін –підписку   про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: