Справа № 1-225/11

В И Р О К  

іменем України

«1»лютого 2011 року                                                                                          м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого –судді Косик Л.Г.,

при секретарі Яблонській І.К.,   

за участю прокурора Паламарчук Я.А.,

захисника –адвоката ОСОБА_1,

законного представника неповнолітньої підсудної ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українка, громадянки України, освіта середня-спеціальна, яка на даний час не навчається не працює, не заміжньої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Шепетівка Хмельницької області, українки, громадянки України, освіта середня-спеціальна, працюючої в кафе «Шрек»офіціанткою, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючої в АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в:

07.09.2010 року, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з банкоматів «ПриватБанк». розташованих відповідно по вул. Якуба Колоса, 10 та по вул. Гната Юри, 20 в м. Києві, таємно викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_6

Так, ОСОБА_3, 07.09.2010 року, приблизно з 13 годин, знаходячись зі своєю подругою неповнолітньою ОСОБА_5 по місцю мешкання свого знайомого ОСОБА_6, в приміщенні квартири АДРЕСА_4, разом з останнім розпивали спиртні напої. Під час вживання спиртного ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_5 про те, що по його місцю мешкання знаходиться його банківська картка на рахунку якої є гроші в сумі 2500 гривень.

Продовжуючи далі знаходитись за вказаною адресою, ОСОБА_3 за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_5, вирішили скоїти крадіжку банківської картки, що належить ОСОБА_6, щоб в подальшому заволодіти його грошима, чим вступила з ОСОБА_5 в попередню злочинну змову. Після розлиття спиртного, цього ж дня приблизно о 16 годині, ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи погоджено з неповнолітньою ОСОБА_5, скориставшись тим, що ОСОБА_6 після вживання спиртного заснув, таємно викрали банківську картку, що належить ОСОБА_6, яка для нього немає матеріальної цінності. Після цього ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи погоджено між собою, продовжуючи далі свої злочинні дії, прослідували до банкоматів «ПриватБанк», розташованих відповідно по вул. Якуба Колоса, 10 та по вул. Гната Юри, 20 в м. Києві, де, скориставшись викраденою ними у ОСОБА_6 банківською карткою, таємно викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_6, а саме гроші на загальну суму 2500 гривень, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому та показала суду, що дійсно 07.09.2010 року, вона разом із своєю знайомою ОСОБА_5 перебували в приміщенні квартири АДРЕСА_4 у свого знайомого ОСОБА_6, де проводили вільний час. Під час проведення вільного часу вона разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вживали спиртні напої. Перебуваючи в квартирі, ОСОБА_6 став вихвалятись тим, що на його банківській картці є гроші в сумі 2500 гривень. Після того, як вони закінчили вживати спиртні напої і ОСОБА_6 заснув, то вона, скориставшись цим, вирішила вчинити крадіжку банківської картки останнього. В ході вчинення нею даного злочину до кімнати, де вона на той час знаходилась, зайшла неповнолітня ОСОБА_5, яка, побачивши те, що вона краде банківську картку теж вирішила прийняти в цьому участь та повідомила їй, що коли вона буде знімати гроші з викраденої картки то щоб надала і їй частку грошей. Домовившись між собою, вона разом із ОСОБА_5 направились до банкоматів, які знаходяться по вул. Якуба Колоса, 10 та по вул. Гната Юри, 20 в м. Києві, де знявши гроші в сумі 2500 гривень з викраденої ними банківської картки, яка належить ОСОБА_6, вони стали ці гроші витрачати на власний розсуд, повністю їх витративши.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому та показала суду, що дійсно 07.09.2010 року, що приблизно в 12 годин вона разом із своєю знайомою ОСОБА_3 перебували в гостях у їх спільного знайомого ОСОБА_6 по АДРЕСА_5. Перебуваючи за вказаною адресою, вони втрьох вживали спиртні напої. В ході цього ОСОБА_6 став вихвалятись, що на його банківській картці є гроші в сумі 2500 гривень. Коли через деякий час приблизно в 16 годин того ж дня ОСОБА_6 заснув, то вона пішла на кухню, щоб зробити собі чаю. Повернувшись до кімнати, де на той час перебувала ОСОБА_3 та ОСОБА_6 який спав, вона побачила, що ОСОБА_3 вкрала банківську картку їх знайомого та переписує собі в мобільний телефон секретний код картки. Зрозумівши те, що з викраденої картки ОСОБА_3 буде знімати гроші, вона вирішила взяти в цьому участь і, сказала їй, щоб остання поділилась із нею знятими грошима з картки. Після цього вона разом із ОСОБА_3, діючи погоджено підійшли до банкоматів, які розташовані по вул. Якуба Колоса, 10 та по вул. Гната Юри, 20 в м. Києві, де зняли гроші в сумі 2500 гривень, які знаходились на банківській картці, після чого не належні їм гроші витратили на власні потерби.

Підсудні повністю визнали свою вину та щиро розкаялись у вчиненому, просили суворо їх не карати.  

Враховуючи те, що підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку і беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудні, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.   

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудних та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особи підсудних, прийшов до висновку, що вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.   

Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.  

Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.  

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочину середньої тяжкості (ч. 2 ст. 185 КК України), обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину,  дані про особу підсудної, яка осудна, незаміжня, працездатна, неповнолітніх дітей і батьків похилого віку на утриманні не має, інвалідом не являється, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; не працює, на обліку як безробітна не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та попереднім місцем навчання (а.с. 94-95), а також те, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі, молодий вік підсудної; обставину, що пом’якшує покарання, -  щире каяття і обставину, що обтяжує покарання –вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, і на думку суду, виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне призначити їй покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією статті, звільнивши її від покарання з випробувальним строком, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових злочинів.  

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочину середньої тяжкості (ч. 2 ст. 185 КК України), обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину,  дані про особу підсудної, яка осудна, незаміжня, працездатна, неповнолітніх дітей і батьків похилого віку на утриманні не має, інвалідом не являється, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; працевлаштована, за попереднім місцем навчання характеризувалася негативно (а.с. 109), а також те, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі, те, що вона є неповнолітньою; обставини, що пом’якшують покарання, -  щире каяття та вчинення злочину неповнолітньою і обставину, що обтяжує покарання –вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, і на думку суду, виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне призначити їй покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією статті, звільнивши її від покарання з випробувальним строком, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових злочинів.  

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, та призначити їй покарання у виді                               2 (двох) років позбавлення волі.          

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3  звільнити від відбування  покарання з випробуванням строком 2 (два) роки.   

В силу ст. 76 КК України зобов’язати засуджену  ОСОБА_3  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію  про зміну місця проживання, роботи або навчання.  

Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності засудженій ОСОБА_3 залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.  

ОСОБА_4 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити  їй покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.104 КК України ОСОБА_4 звільнити від покарання з випробуванням строком на 2 роки.   

В силу ст. 76 КК України зобов’язати засуджену ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію  про зміну місця проживання, роботи або навчання.  

Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності засудженій ОСОБА_3 залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.  

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.  

Суддя: