Справа № 1-214/11

В И Р О К  

іменем України

«13»січня 2011 року                                                                              м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

у складі головуючого –судді                               Косик Л.Г.,

при секретарі                                                   Яблонській І.К.,     

за участю прокурора                                        Паламарчук Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше засудженого 30.07.2008 року Святошинським районним судом м. Києва по ст.ст. 186 ч. 2, 187 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, з випробуванням, іспитовим строком на 3 роки, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.10.2010 року, приблизно в 12 годин 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 2-А по вул. Сім'ї Сосніних в м. Києві, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_3, повторно, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4

При цьому, ОСОБА_1 13.010.2010 року, приблизно в 12 годин, знаходячись на території спортивного майданчику, розташованого по вул. Сім'ї Сосніних, 2-А в м. Києві, разом зі своєю знайомою ОСОБА_3 та наочно знайомою ОСОБА_4 вживали алкогольні напої. Під час розлиття спиртних напоїв ОСОБА_1 побачив у ОСОБА_4 мобільний телефон, яким вирішив заволодіти. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 приблизно в 12 годині 30 хвилин 13.10.2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, вирвав з руки ОСОБА_4 її мобільний телефон „НокіаХ6-00", ціною 3700 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку „Лайф", ціною 70 гривень, на рахунку якого знаходились гроші в сумі 70 гривень, а всього на загальну суму 3970 гривень, завдавши потерпілій матеріальну шкоду. В цей час ОСОБА_3 намагалась припинити злочинні дії ОСОБА_1 і, схопивши останнього за одяг, стала вимагати повернути вказаний мобільний телефон ОСОБА_4 Однак, ОСОБА_1, продовжуючи далі свої злочинні дії, з метою утримання відкрито викраденого ним у ОСОБА_4 чужого майна, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, рукою, стиснутою в кулак, наніс декілька ударів в обличчя ОСОБА_3, чим заподіяв останній фізичний біль. Після цього ОСОБА_1 з відкрито викраденим у ОСОБА_4 чужим майном з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, визнав повністю та пояснив, що 13.10.2010 року приблизно о 10 годині по вул. Генерала Потапова, 2-А в м. Києві, він зустрівся зі своєю знайомою ОСОБА_3, з якою вони почали вживати спиртні напої. Приблизно в 12 годин того ж дня до них підійшла знайома ОСОБА_3 - ОСОБА_4, з якою вони направились на спортивний майданчик, розташований по вул. Сім'ї Сосніних, 2-А в м. Києві. Під час розлиття спиртних напоїв разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він побачив у останньої мобільний телефон «НокіаХ6-00», який вирішив забрати в неї. Приблизно о 12 годині 30 хвилин того ж дня він вирвав з руки у ОСОБА_4 її мобільний телефон «НокіаХ6-00»та хотів піти звідти. Однак ОСОБА_3 схопила його за рукав одягу та сказала, щоб він повернув мобільний телефон ОСОБА_4 Тоді він своєю правою рукою, стиснутою в кулак, наніс три удари в обличчя ОСОБА_3, після чого він з викраденим мобільним телефоном пішов звідти. Того ж дня, знаходячись на ринку «Дніпро», розташованому по вул. Кучера, 2 в м. Києві, він продав вказаний мобільний телефон раніше йому незнайомому чоловіку за 500 гривень. Гроші витратив на особисті потреби. Вартість викраденого не оспорює, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 на суму 3970 грн. визнає в повному обсязі. Підсудний повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, просив суворого його не карати.  

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, погодився із кількість та вартістю відкрито викраденого майна, визнав, заявлений потерпілою цивільний позов,та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, розмір цивільного позову і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.   

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю. Дії підсудного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я ОСОБА_3, повторно, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4  

При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності за схожих обставин, вчинив злочин в період іспитового строку, що свідчить про стійку злочинну направленість підсудного, не працює, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, не одружений, але перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, від яких має малолітню дитину –дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, крім того, проживав з матір’ю інвалідом 3 групи та бабусею похилого віку. Суд визнає обставиною, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом’якшує покарання підсудного –його щире каяття у вчиненому, та обставини, що обтяжують покарання –скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.   

Враховуючи вказане, суд вважає, що виправлення винного можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією зазначеної статті, із врахуванням вимог ст. 71 КК України.  

 Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_4 суд вважає обґрунтованим, тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

 П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі  на строк 5 (п’ять) років 1 (один) місяць.   

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.07.2008 року остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.  

Початок строку відбуття покарання з урахуванням заліку досудового ув’язнення засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 20.10.2010 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити повністю.   

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 3970 грн.  

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1  залишити у виді взяття під варту та утримання в Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим –в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.   

Суддя: