Головуючий у 1 інстанції - Полтавець Л.Д.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2011 року  справа №2а-443/10/1212           

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів  Василенко Л.А. ,  Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області  від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-443/10/1212 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Кремінського районного суду Луганської області  від 08 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання  здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни задоволено. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язано здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, з 25.04.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати  в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ст. 7 Закону Країни «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з Бюджету Пенсійного Фонду України, а тому Пенсійний Фонд України є неналежним відповідачем в цій  справі. Апелянт також посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, при вирішені справи судом першої інстанції не було зазначено кінцевої дати задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,  здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія   суддів  дійшла  до висновку,   що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003  року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції положень статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки вона регулює питання походження коштів на здійснення відповідних виплат, а не орган, на який покладено обов’язок цих виплат.

                Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 183-2, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Кремінському районі Луганської області – залишити без задоволення.

Постанову Кремінського районного суду Луганської області  від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-443/10/1212 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала суду  апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів