Головуючий у 1 інстанції - Григоренко Л.М

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року            справа № 2а-1197/10/1222

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів  Василенко Л.А. ,  Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області  від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-1197/10/1222 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Попаснянського районного суду Луганської області  від 25 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати  в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що підстав для застосування мінімального розміру пенсії, передбаченого ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» не має, а тому застосування у спірній ситуацій для визначення розміру доплати до пенсії дітям війни підлягає Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.  

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,  здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія   суддів  дійшла  до висновку,   що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003  року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, помилково стягнув судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп. з Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

                Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, що в свою чергу, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області – задовольнити частково.

Постанову Попаснянського районного суду Луганської області  від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-1197/10/1222 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – змінити.

Абзац 4 резолютивної частини постанови Попаснянського районного суду Луганської області  від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-1197/10/1222 викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені нею судові втрати у розмірі 1 грн. 70 коп.».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду  апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів