Справа № 2-1473/11

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 березня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ільєва Т.  Г. ,

при секретарях –          Биковій А.В.,Сливка А.В.,

за участю

представника позивача:                ОСОБА_1 ,

представника відповідача:            Залевської Н.С.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення страхового відшкодування,-тест

В С Т А Н О В И В :

  18.02.2011 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 18.02.2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вул. Бальзака з вини громадянина ОСОБА_4, було пошкоджено належний позивачу на праві приватної власності автомобіль НОМЕР_1.  Згідно полісу страхування ВС №8744883 від 06.02.2010 року цивільно-правова відповідальність громадянина ОСОБА_4, як власника транспортного засобу, була застрахована в Закритому акціонерному товаристві «Український страховий дім».

Після отримання постанови Деснянського районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, позивач звернувся до відповідача із повідомленням потерпілої особи про подію.12.05 2010 року позивачем до відповідача було подано заяву про страхове відшкодування, разом із якою відповідачу було надані документи, передбачені п.35.2 ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Звернувшись до відповідача з вимогою виплатити страхове відшкодування, в зв’язку із настанням страхового випадку, йому не було відмовлено, але до цього часу відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, та після повторного звернення до відповідача, позивач  відповіді не отримав.

Вважає, що небажання відповідача сплатити належне йому страхове відшкодування порушує його право на відшкодування понесених ним збитків, а також вимоги Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому просить стягнути з відповідача на його користь 11 322,78 грн. – страхового відшкодування, 1 217,39 грн. – пені, 769,95 грн. – інфляційних відсотків, 227,85 грн. – 3% річних, 1 200,00 грн. – витрат понесених на правову допомогу, 147,27 грн. - судового збору та 120,00 грн.  – витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, лише щодо стягнення страхового відшкодування, в частині стягнення штрафних санкцій заперечила посилаючись на те, що невиплата страхового відшкодування була зумовлена причинами, незалежними від відповідача. Також, заперечила відносно стягнення правової допомоги, обґрунтовуючи тим, що всі види та розмір наданої допомоги повинні бути зазначені у Договорі про надання правової допомоги, зазначивши, що в Договорі  вказаний перелік послуг, але не зазначені години їх надання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

В судовому засіданні судом встановлено, що 18.02.2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вул. Бальзака з вини громадянина ОСОБА_4, було пошкоджено належний позивачу на праві приватної власності автомобіль НОМЕР_1.  Згідно полісу страхування ВС №8744883 від 06.02.2010 року цивільно-правова відповідальність громадянина ОСОБА_4, як власника транспортного засобу, була застрахована в Закритому акціонерному товаристві «Український страховий дім».

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Пункт 37.1 статті 37  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлює, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується  сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.  

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, позивач 12.05.2010 року звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та відповідно про здійснення виплати страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи, передбачені умовами договору, але виплата страхового відшкодування до цього часу не здійснена.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування позивачем повністю доведено та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення пені в розмірі 1 217,39 грн., суд вважає, що вона також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань  настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності з ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за яким нараховується пеня.

Період прострочення починається з 15.06.2010 року по 15.02.2011 року, тобто загальна кількість днів прострочення становить 298 днів. Отже, сума пені складає 1 217,39 грн.

Разом з тим, вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 227,85 грн., суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 769,95 грн. відповідно до ст.625 ЦК України, суд вважає безпідставними, оскільки правило ст.625 ЦК України підлягає застосуванню лише у тому випадку, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Враховуючи, що спеціальною нормою Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено розмір пені, що підлягає стягненню із страховика у разі порушення ним своїх зобов’язань, і позивач скористався своїм правом на її стягнення, позов в цій частині не ґрунтується на положеннях закону.

Крім того підлягає частковому задоволенню вимога про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 478,28 грн. При цьому, суд керується постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розмірі  компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».Згідно з журналами судових засідань представник позивача ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях: 01.03.2011 р.-7 хв., 09.03.2011 – 1 год.20 хв. Розмір витрат обчислюється, виходячи з 40% розміру мінімальної заробітної плати на час кожного судового засідання за годину роботи.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає компенсація витрат на правову допомогу з урахуванням граничного розміру 40% від 941 (розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення) = 376, 40 грн. х 1 годину 27 хв. роботи адвоката = 478,28 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, пропорційно до задоволених вимог, документально підтверджені суми сплачених судових витрат, а саме: судовий збір у розмірі 125  (сто двадцять п’ять) грн. 40 коп. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15, 16, 23, 979, 988, 989 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.     

Стягнути з  Закритого акціонерного товариства «Український страховий дім» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 11 322 (одинадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 78 коп., суму пені в розмірі 1 217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 39 коп., витрати з оплати судового збору в розмірі 125 (сто двадцять п’ять) грн. 40 коп., витрати з оплати  інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 478 (чотириста сімдесят вісім) 28 коп.

           У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                           Т. Г. Ільєва