ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.01.11Справа №2а-3852/10/2770
м. Севастополь
11 год. 30 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
з участю: представників позивача: Перекрестова Федора Борисовича - довідка серії НОМЕР_1 від 07.08.2009 року, паспорт серії НОМЕР_2 вид. Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 04.11.1997 року;
ОСОБА_2 - посвідчення адвокату НОМЕР_3 від 11.06.2010 року;
Перекрестова Бориса Федоровича - довіреність б/н, від 01.10.2010 року;
представника третіх осіб членів обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельного кооперативу "Херсонес -21"- Демидович Юлії Миколаївни - довіреність б/н від 01.10.2010 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Херсонес-21" до Севастопольська міська державна адміністрація, 3-і особи: Головне управління Держкомзему м. Севастополя, Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру” в особі Севастопольської міської філії, громадині - члени Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельного кооперативу "Херсонес -21": ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_3, ОСОБА_48 про визнання протиправними та скасування розпоряджень,
ВСТАНОВИВ:
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Херсонес-21" звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю компетенції у відповідача щодо скасування власних розпоряджень. Тому просить визнати протиправними та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13.09.2010: № 1791-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 року № 53-р"; № 1790-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1027-р"; №1796-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 р. № 55-р"; № 1801-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1026-р".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24.12.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, залучено у якості 3-х осіб, яки не заявляють самостійні вимоги зі сторони відповідача Головне управління Держкомзему м. Севастополя, Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру” в особі Севастопольської міської філії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.12.2010р. закінчено підготовче провадження і справа призначено до судового розгляду.
Ухвалою від 12.01.2011р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору громадяни - члени Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельного кооперативу "Херсонес -21": ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 Євгенович, ОСОБА_47, ОСОБА_3, ОСОБА_48.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали суду пояснення у обґрунтування позовних вимог, звернувши увагу суду на те, що Севастопольська міська державна адміністрація видала оскаржувані розпорядження з перевищенням власних повноважень, у зв’язку з чим просять суд позов задовольнити.
Представник 3-х осіб громадин - членів Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельного кооперативу "Херсонес -21" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, просив позов задовольнити.
Відповідач – Севастопольська міська державна адміністрація, в судове засідання повноважного представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов не надав, про причини не прибуття в судове засідання представника суд не повідомив.
Треті особи – Головне управління Держкомзему в місті Севастополі, Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в судове засідання повноважних представників не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заперечень на позов та про причини не прибуття в судове засідання представників суд не повідомили.
Суд враховує, що явка у судове засідання є правом на ні обов'язком учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, третіх осіб, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та 3-х осіб, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб’єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.
Встановлено, що на підставі внесених протестів прокуратури міста Севастополя на адресу голови Севастопольської міської державної адміністрації в порядку нагляду з вимогою скасувати розпорядження, були скасовані Севастопольською міською державною адміністрацією розпорядженнями від 13.09.2010: № 1791-р розпорядження "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 року № 53-р", № 1790-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1027-р", №1796-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 р. № 55-р", № 1801-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1026-р".
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно з частиною першою статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Оскільки на даний час окремий закон, який регулює здійснення виконавчої влади у місті Севастополі, не прийнятий, то суд під час розгляду цієї справи керувався загальними нормами права, що регулюють діяльність місцевих державних адміністрацій. Такими нормами є Конституція України та Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 р. № 586-XIV(далі - Закон № 586)
Відповідно до статті 6 Закону № 586 на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Частинами 1, 3 статті 43 Закону № 586 встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до частини 8 статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Статтею 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для видання розпоряджень від 13.09.2010: № 1791-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 року № 53-р", № 1790-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1027-р", №1796-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 р. № 55-р", № 1801-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1026-р"
Така позиція висловлена у листі заступника міністра юстиції України на звернення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Херсонес-21" (а.с. 37 - 38).
Відповідно частини 6 статті 41 Закону № 586, акти місцевих державних адміністрацій, яки стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Таким чином, акти, що стосуються громадян, яки отримали безоплатно у власність земельні ділянки повинні бути оприлюднені та доведені до громадян.
Встановлено, що громадяни - члени обслуговуючого кооперативу на час прийняття оскаржуваних розпоряджень вже отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, відповідно до розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації.
Враховує наведене, суд дійшов висновку, що видання відповідачем оскаржуваних розпоряджень, якими скасовані розпорядження № 53-р, № 1027-р, № 55-р, № 1026-р стосуються прав 3-х осіб - членів Обслуговуючого кооперативу.
В Конституції України закріплено принцип, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції).
Відповідно до статті 3 Закону України № 586, яка закріплює принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, вони діють, у тому числі, на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності та пріоритетності прав людини.
Враховуючи зазначені норми права суд вважає, що місцеві державні адміністрації, у тому числі відповідач, не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата, а також у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування.
Оскільки на підставі розпоряджень № 53-р, № 1027-р, № 55-р, № 1026-р вже виникли правовідносини щодо права власності на землю та воно вже породило півні правові наслідки, суб’єкт владних повноважень – Севастопольська міська державна адміністрація не мала права його скасовувати самостійно, зокрема, лише на підставі того, що таке рішення мав приймати інший суб’єкт владних повноважень – Севастопольська міська Рада.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з приписами статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” № 3477-IV від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. у справі „Стретч проти Сполученого Королівства” зазначено, що дії органу місцевої влади, які полягали у не продовженні договору оренди, не дивлячись на те, що така умова в орендній угоді містилась, слід розцінювати як перешкоджання законним очікуванням орендатора та позбавлення його частково тих міркувань, на підставі яких укладено договір. При цьому суд не взяв до уваги посилання на відсутність у органу місцевої влади повноважень на подовження договору оренди, зазначивши про те, що заявник мав знати про наслідки будь-якої недієздатності відповідного органу влади або міг отримати юридичну пораду, проте, оскільки місцевий орган сам вважав, що має повноваження включити таку умову, не здається нерозумним, що заявник та його юридичні радники прийняли до уваги цю саму впевненість. Підсумком наведеного став висновок стосовно непропорційного втручання органом влади у право заявника мирного володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду а ні заперечень на позов і не довів правомірності прийнятих їм розпоряджень.
З врахуванням наведеного, системного аналізу діючого законодавства України, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги та доводи позивача є обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 25.01.2011р.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу ""Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Херсонес-21", задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13.09.2010: № 1791-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 року № 53-р":
№ 1790-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1027-р",
№1796-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 13.01.2010 р. № 55-р",
№ 1801-р "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 р. № 1026-р".
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Обслуговуючого кооперативу ""Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників "Херсонес-21" судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько