Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.01.11Справа №2а-3792/10/2770
м. Севастополь
10 год. 10 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1 - довіреність б/н від 08.12.2010 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, 3-і особи Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Севастопольської міської філії, ОСОБА_4 про визнання розпорядження таким, що частково втратив силу, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, 3-і особи Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Севастопольської міської філії про скасування розпорядження № 1048 від 26.10.1999р. "Про передачу у приватну власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, громадянам України" у чистині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0286 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4, та зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що 28.05.2003р. він за договором купівлі-продажу придбав будинок АДРЕСА_1 При підготовці документів на приватизацію земельної ділянки у вересні 2010р. з’ясувалось, що оскаржуваним розпорядженням відповідача земельна ділянка надана у приватну власність ОСОБА_4
Ухвалою від 19.12.2010 року відкрито провадження по адміністративній справі.
Ухвалою від 19.12.2010 року підготовче провадження закінчено і справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою від 23.12.2010р. залучено у справу у якості 3-й особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача ОСОБА_4.
24.12.2010р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, та просив визнати розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1048 від 26.10.1999р. "Про передачу у приватну власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, громадянам України" таким, що втратив силу у чистині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0286 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4, зобов'язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Севастопольської міської філії виключити з Державного реєстру земель відомості про реєстрацію цього розпорядження.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав суду пояснення у обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.
Відповідач Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя повноважного представника в судове засідання не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав до суду письмове клопотання, згідно до якого, відповідач проти позову не заперечує, просить розглянути справу за відсутністю представника.
3-я особа Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті із земельних ресурсів" в особі Севастопольської міської філії в судове засідання повноважного представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не прибуття суд не повідомив.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог з боку позивача ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини не прибуття суд не повідомила.
В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
Встановлено, що ОСОБА_4 була виділена для будівництва та обслуговування земельна ділянка площею 0,0286 га., розташована у АДРЕСА_1 Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 26.10.1999р. за № 1048 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, громадянам України" ця земельна ділянка була передана їй для подальшої приватизації.
28.05.2003р. за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 продала будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2, даний договір був посвідчений приватним нотаріусом.
Під час підготовки документів позивачем задля приватизації, було з’ясовано, що існує вказане вище розпорядження відповідача. Даний факт не заперечує і відповідач у клопотанні (а.с. 37 - 38). Державний акт на зазначену земельну ділянку а ні позивач а ні ОСОБА_4 не отримували.
Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно положень статей 22, 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1048 від 26.10.1999р. не втратило силу, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.
Судом встановлено, що розпорядження Ленінської районної державної адміністрації законно, в межах її повноважень, у спосіб що передбачений законом, але враховуючи те, що ОСОБА_4 у встановлений у оскаржуваному розпорядженні строк не здійснила заходи щодо отримання державного акту, розпорядилася будинком, який знаходиться у межах земельної ділянки, зазначене розпорядження в частині передачі останній у приватну власність земельну ділянку в м. АДРЕСА_1 площею 0,0286 га не реалізувала, що не дає можливості позивачу приватизувати цю ділянку, в цієї частині розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило чинність.
Суд дійшов висновку, що розпорядження № 1048 від 26.10.1999р. є таким, що прийняте відповідачем відповідно до норм чинного на момент його прийняття законодавства, не порушувало прав позивачів, але у зв’язку з його невиконанням ОСОБА_5 втратило силу.
На цей час земельна ділянка площею 0,0286 га., що розташована за адресою у АДРЕСА_1 фактично знаходиться у користуванні позивача, крім того на цієї земельній ділянці розташований об’єкт нерухомості, що знаходиться у власності позивача.
Крім того, у відповідності до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З наведених підстав, та з тих підстав, що позивач позбавлений можливості іншим способом захистити свої права, свободи та законні інтереси, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Як визначено положеннями частки 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Представник позивача надавав пояснення щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом, так, вказав, що позивачу стало відомо про порушення його права у вересні 2010р., цій факт не оспорювається і відповідачем (а.с. 37).
З врахуванням зазначеного суд вважає, що позивачем позов подано в межах строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Відповідно до частки 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складений та підписаний 25.01.2011р.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2, задовольнити.
Визнати розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1048 від 26.10.1999р. "Про передачу у приватну власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, громадянам України" таким, що втратив силу у чистині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0286 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4.
Зобов'язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Севастопольської міської філії виключити з Державного реєстру земель відомості про реєстрацію розпорядження голови Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1048 від 26.10.1999 року, щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0286 га за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4.
Стягнути з Державного бюджету України (рр31113095700007, ГУДК України у м. Севастополі, МФО 824509, ЕДРПОУ:24035598, код платежу 22090200) на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько