ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.01.11Справа №2а-3724/10/2770
м. Севастополь
12 год. 07 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
з участю: представника позивача - Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі - Бакликової Наталі Анатоліївни, довіреність № 33 від 19.01.2010р., посвідчення № 11 від 26.03.2008 р.;
представника відповідача - Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції - Погребняк Ольги Олександрівни, довіреність № 80 від 11.01.2011р., посвідчення № 01 від 05.11.2006 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі до Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції про застосування економічних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Державна інспекція з контролю за цінами в м. Севастополі звернулася до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції про застосування економічних санкцій в розмірі 848700,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем державної дисципліни цін відповідно рішення № 37 від 19.12.2006р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.12.2010р. поновлено строк звернення з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17.12.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17.12.2010 закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення у обґрунтування вимог, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав вказаних у запереченнях на позов, надав суду пояснення, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У розумінні пункту 7 частини першої вказаної статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" № 507 від 03.12.1990р., контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено урядом України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Основним завданням Державної інспекції з контролю за цінами, відповідно до пункту 3 Положення, зокрема, є організація та здійснення згідно із законодавством функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Відповідно до пункту 11 цього Положення, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 зазначеного Положення, зокрема приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Державна інспекція з контролю за цінами в м. Севастополя діє у тому числі на підставі Положення про державну інспекцію з контролю за цінами в м. Севастополі, затвердженої наказом Держінспекції з контролю за цінами від 29.07.2009р. № 81.
Таким чином, відповідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір підлягає розгляду адміністративним судом.
Як встановлено з 06.11.2006р по 06.12.2006р. Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Севастополі було проведено перевірку дотримання Севастопольською міською санітарно-епідеміологічною станцією вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та надаються за платню установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби» та Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006р. щодо правильності формування і застосування тарифів на роботи послуги за період з 01.01.2005р. по 31.11.2006р.
Було виявлено необґрунтоване застосування Севастопольською міською санітарно-епідеміологічною станцією додаткової націнки до тарифів у розмірі 20 відсотків у вигляді податку на додану вартість.
За результатами перевірки було складено акт від 06.12.2006р., згідно з яким Севастопольською міською санітарно-епідеміологічною станцією було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 282900,12 грн.
19.12.2006р. Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Севастополі відносно відповідача було ухвалено рішення № 37 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», згідно якого на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вилучено у позивача у дохід держбюджету, суму необґрунтовану – одержаної виручки 282900,12 грн., штрафні санкції - 565800,24 грн.
Вказані факти були встановлені постановою Вищого адміністративного суду України від 27.12.2010р. за позовом Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Севастополі про визнання рішення недійсним (а.с. 9 – 10).
Відповідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Положення № 1819 на відповідача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Таким чином, Держінспекції надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.
Згідно пункту 2.1 Інструкції про порядок вживання економічних і фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001 р., необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до розрахунку Держінспекції з контролю за цінами в м. Севастополі необґрунтовано отримана сума Севастопольської міської СЕС за період з 01.01.2005р. по 31.11.2006р внаслідок такого порушення склала 848700,36 грн. ( з яких 282900,12 грн. необґрунтовано вилучена виручка, 565800,24 - штраф).
Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Вказане рішення Держінспекції від 19.12.2006р. № було одержане відповідачем, оскаржене у судовому порядку. Постановою Вищого адміністративного суду України від 27.12.2010р. № К-16351/07 у задоволенні позову Севастопольській міській СЕС було відмовлене.
До повноважень Кабінету Міністрів України згідно пункту З статті 116 Конституції України віднесено проведення цінової політики, тобто, уряд здійснює реалізацію значених законами України підстав встановлення і застосування цін і тарифів. Це повноваження реалізоване Верховною Радою України, зокрема, в Законі України "Про ціни і ціноутворення", згідно з яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та врегульовані ціни і тарифи на які затверджуються повідними органами державного управління.
Законом України «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» Кабінету Міністрів України надано право визначати перелік та тарифи на платні послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Виходячи з вище зазначеного, Держінспекцією з контролю за цінами в м. Севастополі застосовані адміністративно-господарські санкції у межах строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
При визначенні тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10 % та податок на додану вартість - 20 % згідно чинного законодавства.
Відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Частина 1 статті 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).
Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. № 4004, оплата послуг у зазначеній сфері здійснюється за тарифами і прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача с цих підстав. Ухвалою суду від 16.12.2010р. позивачу поновлено строк звернення з позовом до адміністративного суду, копія ухвали була направлена відповідачу та отримана ним 27.12.2010р. Ухвала суду відповідачем оскаржена не була.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено порушення Севастопольською міською СЕС державної дисципліни цін, вважає, що відсутнє отримання необґрунтованої виручки, у зв’язку з чим, відсутні підстави для вживання економічних санкцій, також вказує, що позивачем не вірно здійснено розрахунок економічної санкції. Але відповідачем фактичних даних доведено не було, крім того, доводи представника відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема постановою Вищого адміністративного суду України, яким рішення № 37 від 19.12.2006р. визнане таким, що прийнято у порядку та спосіб передбаченому діючим законодавством України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що збільшення розмірів тарифів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, є порушенням державної дисципліни цін відповідно до статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 17.01.2011р.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі, задовольнити.
Стягнути з Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції (р/р 35222003000750 в ГУ ДКУ МФО 824509, ЄДРПОУ 0200885, м. Севастополь вул. Комуністічеська, 10) на користь Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі у дохід бюджету Ленінського району (р/р 31110106700007 в УДКУ МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598, код 21081100) штрафні санкції за порушення державної дисципліни цін в розмірі 848700 (вісімсот сорок вісім тисяч сімсот) грн. 36 коп., з яких 282900 (двісті вісімдесят дві тисячі дев'ятсот) грн. 12 коп. - сума необґрунтовано отриманої виручки, 565800 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот) грн. 24 коп. - штрафні санкції.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адмінстративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько