ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/292/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
Суддів: Воробйової Інни Анатоліївни,
Дончика Віталія Володимировича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні,
за участю представників сторін:
позивача: Бондаря М.В., Карпенка М.Б., Гонковського Д.А.,
відповідача: Лучинського П.В.,
третьої особи: не з`явився,
свідка: ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: державної податкової адміністрації у Вінницькій області
про: скасування податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ :
27.01.2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" (далі - ТОВ "Шик і Блиск") з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про скасування податкових повідомлень - рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі - ДПА у Вінницькій області) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Шик і Блиск" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року. На підставі акта перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року ДПІ у м. Вінниці прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000062300 від 18.01.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 229765,0 грн. (за основним платежем - 183812,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 45953,0 грн.);
- № 0000023500 від 18.01.2011 року на 346100,0 грн. штрафних санкцій за завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість;
- № 0000013500 від 18.01.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3258050,0 грн. (за основним платежем - 2606440, 0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 651610,0 грн.);
- №0000021722/0 від 18.01.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 129458,0 грн. (за основним платежем - 103566,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25892,0 гривень).
Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки, в ході проведення перевірки ТОВ "Шик і Блиск", посадовими особами ДПА у Вінницькій області допущено ряд грубих порушень норм матеріального права, що в свою чергу стало підставою для прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці.
У зв'язку з тим, що посадовими особами ДПА у Вінницькій області безпосередньо проведено перевірку ТОВ "Шик і Блиск", суд ухвалою від 11.02.2011 року (т. 2 а.с. 144) залучив до участі у справі ДПА у Вінницькій області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що позов підтримують у повному обсязі та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення б/н від 18.02.2011р. (т. 2 а.с. 153-155), в яких вказав, що ТОВ "Шик і Блиск" при здійсненні своєї господарської діяльності протягом періоду з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року дійсно порушено вимоги Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб". Крім того, відповідач у своїх запереченнях зазначив, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України, а тому адміністративний позов ТОВ "Шик і Блиск" задоволенню не підлягає.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволені.
У судовому засіданні 28.02.2011 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, щодо задоволення адміністративного позову заперечив. 02.03.2011 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача судове засідання не з`явився.
Свідок ОСОБА_6, яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача, у судовому засіданні вказала, що порушення, вказані в акті №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року, мали місце під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Шик і Блиск" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року. Для проведення об'єктивної перевірки вжито всіх заходів, досліджені документи та отримана інформація в ході проведення перевірки явно вказували на допущені відповідачем порушення.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі направлень №435/23 від 29.10.2010 року та №464/23 від 10.12.2010 року, виданих ДПА у Вінницькій області, посадовими особами ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Шик і Блиск" (код ЄДРПОУ 34455065) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року (т. 1 а.с. 12-54).
У ході вказаної вище перевірки посадовими особами ДПА у Вінницькій області констатовано порушення законодавства, допущені позивачем, про які зазначено в акті перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року, зокрема, вказано про порушення ТОВ "Шик і Блиск":
- п. 1.31 ст. 1, п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року на загальну суму 183812,0 грн.;
- п.п. 5.1.7 п. 5.1. ст. 5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року в сумі 2606440,0 грн. та завищено залишок від`ємного значення по податку на додану вартість, що включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1384401,0 грн.;
- п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб", у результаті чого нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 103566,0 гривень.
На підставі вищезазначених порушень, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов`язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ТОВ "Шик і Блиск", зокрема:
- податкове повідомлення-рішення № 0000062300 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 57), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 229765,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 183812,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 45953,0 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000023500 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 55), яким до позивача застосовано штрафні санкції за завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 346100,0 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 62), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3258050,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 2606440, 0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 651610,0 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0000021722/0 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 60), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 129458,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 103566,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25892,0 гривень.
Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення № 0000062300 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 57) винесено за порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Обґрунтування виявленого відповідачем порушення наведено в п. 3.1 акту перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року (т. а.с. 14-29).
Так, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року встановлено його заниження всього у сумі 183812,0 грн. Вказане виникло внаслідок віднесення позивачем до складу "Витрат на придбання" (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток), витрати на послуги по реалізації товарів (парфюмерно-косметичні товари, товари побутової хімії, товари медичного призначення), отриманих на підставі договорів доручення (комісії) з фізичними особами - підприємцями, та віднесення ТОВ "Шик і Блиск" до складу валових витрат - витрати по послугах оренди нежитлового приміщення, за відсутності оформленого належним чином Договору оренди.
На думку посадових осіб ДПА у Вінницькій області, позивач, укладаючи договори доручення (комісії) з фізичними особами-підприємцями на реалізацію товарів, зокрема: парфюмерно-косметичних товарів, товарів побутової хімії, товарів медичного призначення, порушив п. 2.3 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.1995 року №37 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.1995 року за №79/615 (далі - Правила №37). Оскільки, Правилами №37 передбачено, що до товарів, які не можуть бути прийняті на комісію належать лікувальні засоби і вироби медичного призначення та товари побутової хімії. Відповідач вважає, що внаслідок вищезазначеного, позивач порушив вимоги ст.ст. 203, 215, 228, 1011, 1028 ЦК України, адже договори доручення (комісії), укладені між ТОВ "Шик і Блиск" і фізичними особами-підприємцями, суперечать актам цивільного законодавства України, а отже є недійсними правочинами в розумінні ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, посадові особи ДПА у Вінницькій області в акті перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року зробили висновок про те, що в ТОВ "Шик і Блиск" відсутнє право на включення до складу валових витрат комісійної винагороди в розумінні ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (а.с. 24).
Суд не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності прав ТОВ "Шик і Блиск" на включення до складу валових витрат витрати на послуги по реалізації товарів (парфюмерно-косметичні товари, товари побутової хімії, товари медичного призначення), отриманих на підставі договорів доручення (комісії) з фізичними особами - підприємцями, з наступних підстав.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Як встановлено судом, ТОВ "Шик і Блиск" протягом періоду, що підлягав перевірці, до валових витрат вносило витрати (комісійну винагороду) за послуги по реалізації товарів, отриманих на підставі договорів доручення (комісії) з:
- ФОП ОСОБА_8 (договір посередництва (комісії) №1 від 02.01.2007 року (т. 1 а.с. 224-229);
- ФОП ОСОБА_9 (договір посередництва (комісії) №2 від 01.03.2007 року (т. 1 а.с. 71-76);
- ФОП ОСОБА_10 (договір посередництва (комісії) №4 від 01.10.2007 року (т. 1 а.с. 201-206);
- ФОП ОСОБА_11 (договір посередництва (комісії) №5 від 01.02.2008 року (т. 1 а.с. 237-242);
- ФОП ОСОБА_12 (договір посередництва (комісії) №7 від 30.12.2008 року (т. 2 а.с. 22-27);
- ФОП ОСОБА_13 (договір посередництва (комісії) №8 від 30.12.2008 року (т. 1 а.с. 133-138);
- ФОП ОСОБА_14 (договір посередництва (комісії) №9 від 16.07.2007 року (т. 1 а.с. 170-174);
- ФОП ОСОБА_15 (договір посередництва (комісії) №10 від 01.03.2010 року (т. 1 а.с. 114-118).
До суду надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг по реалізації товарів згідно договорів посередництва (комісії) та платіжні доручення, які підтверджують перерахування позивачем вказаним вище фізичним особам-підприємцям комісійну винагороду за надані послуги, пов'язані з продажем продукції ТОВ "Шик і Блиск".
Суд також критично відноситься до позиції відповідача щодо визнання договорів доручення (комісії), укладених між ТОВ "Шик і Блиск" і фізичними особами-підприємцями, недійсними правочинами, оскільки, згідно них позивач, порушуючи вимоги п. 2.3 Правил №37, передавав комісіонерам на реалізацію товари побутової хімії та товари медичного призначення.
Так, у п. 2.7 Правил №37 наведено вичерпний перелік товарів, які не приймаються для комісійного продажу, зокрема: лікувальні засоби і вироби медичного призначення; товари побутової хімії.
Поряд з тим, згідно вказаних вище договір посередництва (комісії) ТОВ "Шик і Блиск" (комітент) доручало зазначеним вище фізичним особам-підприємцям (комісіонерам) укладати угоди та здійснювати від їх імені роздрібну торгівлю з метою реалізації товару на внутрішньому ринку України, за що комісіонери отримують винагороду.
Судом з'ясовано, що вищенаведені договори комісії є загальними і не містять вичерпного переліку товарів, які передаються згідно договору комітентом комісіонерам, проте містять істотні умови, передбачені главою 69 ЦК України (порядок поставки та розрахунки, розмір комісійної плати, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін та розгляд спорів тощо).
З матеріалів справи судом встановлено та у судовому засіданні представниками сторін підтверджено, що згідно договорів посередництва (комісії) ТОВ "Шик і Блиск" передавало комісіонерам не тільки товари медичного призначення та побутової хімії, а й товари господарчої групи, товари гігієнічного-косметичного направлення, товари загального вжитку (т. 1 а.с. 112-113, т. 1 а.с. 129-132, т. 1 а.с. 168-169, т. 1 а.с. 195-200, т. 1 а.с. 211-223, т.2 а.с.19-21, т. 2 а.с. 58-63).
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Поряд з тим, суд не погоджується з відповідачем, що позивач порушив вимоги п. 2.3 Правил №37, оскільки, вказаною нормою Правил №37 встановлено перелік товарів, які не можуть бути прийняті на комісію, тоді коли фактично ТОВ "Шик і Блиск" не приймало на комісію товари побутової хімії та вироби медичного призначення, а передавало їх згідно договорів комісії комісіонерам.
Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про те, що порушення п. 2.3 Правил №37 є підставою для визнання правочину нікчемним.
Так, ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).
Частина 1 ст. 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. ДПА у Вінницькій області, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.
Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 2 ст. 207 ЦК України, відповідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
У судовому засіданні відповідачем не доведено, що вищезазначені договори посередництва (комісії) є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач має право включати до валових витрат витрати пов'язані з продажем продукції, тобто комісійні витрати, які підтвердженні відповідними первинними документами.
Суд також не погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок віднесення до складу валових витрат - витрати по послугах оренди не житлового приміщення, за відсутності оформленого належним чинної Договору оренди, виходячи з наступного.
Згідно акту перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року, посадові особи ДПА у Вінницькій області прийшли до висновку, що договір оренди не житлового приміщення №22/09 від 10.07.2009 року, укладений між ТОВ "Шик і Блиск" та громадянкою ОСОБА_16, у порушення вимог ч. 2 ст. 793 та ст. 794 ЦК України, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований. А тому, відповідно до ст.ст. 216, 220, 236 є недійсним правочином та не створює ніяких юридичних наслідків, зокрема: він не створює будь-яких наслідків і в податковому обліку підприємства - орендаря ТОВ "Шик і Блиск". Тобто позивач не мав права відображати у податковому обліку витрати, пов'язані з нарахуванням та сплатою орендних платежів громадянці ОСОБА_16 (т. а.с. 24-25).
До суду надано договір оренди не житлового приміщення №22/09 від 10.07.2009 року, укладений між ТОВ "Шик і Блиск" та громадянкою ОСОБА_16 (т. 2 а.с.65-69). Відповідно до вказаного договору, позивач орендує в громадянки ОСОБА_16 магазин промислової грипи товарів, який знаходить за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 72,9 м. кв. Строк дії договору оренди не житлового приміщення №22/09 від 10.07.2009 року - з 01.08.2009 року до 30.06.2012 року, тобто 2 роки 11 місяців.
Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави для здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди не житлового приміщення №22/09 від 10.07.2009 року, термін дії якого не становить і не перевищує строки визначені ч. 2 ст. 793 ЦК України.
Інших доказів оформлення належним чином договору оренди не житлового приміщення №22/09 від 10.07.2009 року ДПІ у м. Вінниці до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення в діях позивача п. 1.31 ст. 1, п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та правомірність віднесення ним до складу валових витрати на послуги по реалізації товарів, отриманих на підставі договорів доручення (комісії) з фізичними особами - підприємцями, та витрати по послугах оренди нежитлового приміщення, згідно договору оренди не житлового приміщення №22/09 від 10.07.2009 року. А тому, оскаржуване податкове-повідомлення рішення № 0000062300 від 18.01.2011 року, винесене ДПІ у м. Вінниці з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено, на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства, підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0000021722/0 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 60), то судом встановлено, що воно винесено за порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб".
Обґрунтування виявленого відповідачем порушення наведено в п. 3.5 акту перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року (т. 1 а.с. 44-47).
Так, перевіркою правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року посадовими особами ДПА у Вінницькій області встановлено неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з доходів виплачених платникам податків відповідно до умов цивільно-правових договорів за послуги по реалізації товарів (комісійну винагороду).
З матеріалів акту перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року слідує, що ТОВ "Шик і Блиск" передавало на реалізацію фізичним особам-підприємцям товари згідно договорів доручення (комісії), які, на думку посадових осіб ДПА у Вінницькій області, є нікчемними правочинами у зв'язку з порушенням позивачем п. 2.3 Правил №37. Посадові особи ДПА у Вінницькій області вважають, що позивач не мав право передавати на реалізацію товари по вказаним вище договорам комісії. Крім того, у ході проведення перевірки встановлено, що деякі суб'єкти господарювання - фізичні особи, з якими ТОВ "Шик і Блиск" уклало договори посередництва (комісії), згідно наказів по підприємству, відомостей про нарахування заробітної плати та податкових розрахунках по формі №1ДФ, перебували у трудових відносинах з ТОВ "Шик і Блиск". Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що ТОВ "Шик і Блиск" повинно було утримувати податок з доходів фізичних осіб з доходів виплачених платником податків відповідно до умов цивільно-правових договорів за послуги по реалізації товарів (комісійну винагороду).
Суд не погоджується з зазначеними висновками посадових осіб ДПА у Вінницькій області, з наступних підстав.
Як з'ясовано раніше, посадові особи ДПА у Вінницькій області не обґрунтовано та упереджено прийшли до висновків, що договори посередництва (комісії), укладені між позивачем та фізичними особами-підприємцями, є нікчемними правочинами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним висновок посадових осіб ДПА у Вінницькій області щодо відсутності права в ТОВ "Шик і Блиск" передавати товар на реалізацію по договорам комісії суб'єктам господарської діяльності.
Крім того, відповідно до п. 1.15 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб" (чинного на момент виникнення спірних відносин), податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
До суду надано свідоцтва про державу реєстрацію фізичних осіб-підприємців, з якими ТОВ "Шик і Блиск" укладало договори посередництва (комісії) і яким позивач протягом періоду, що підлягав перевірці, перераховував комісійну винагороду за надані послуги (т. 1 а.с. 77, т. 1 а.с. 119, т. 1 а.с. 139, т. 1 а.с. 175, т. 1 а.с. 207, т. 1 а.с. 230, т. 1 а.с. 243, т. 2 а.с. 28).
Згідно з п. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727/98 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Позивачем надано до суду свідоцтва про сплату єдиного податку вказаним фізичним особам-підприємцям (т. 1 а.с. 78, т. 1 а.с. 120, т. 1 а.с. 140, т. 1 а.с. 176, т. 1 а.с. 208, т. 1 а.с. 231, т. 1 а.с. 244, т. 2 а.с. 29).
Відповідно до п.2 та п. 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727/98 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
З аналізу вищенаведених норм та наданих у судове засідання документів, суд приходить до висновку, що фізичні особи-підприємці, з якими ТОВ "Шик і Блиск" укладало договори посередництва (комісії) і яким позивач протягом періоду, що підлягав перевірці, перераховував комісійну винагороду за надані послуги, є платниками податку. Їх доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, зокрема: комісійна винагорода за надані послуги ТОВ "Шик і Блиск", обкладаються єдиним податком; фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби звіти - розрахунки про сплату єдиного податку за звітними (податковими) періодами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ "Шик і Блиск" не є і не може бути податковим агентом фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку та утримувати з них податок з доходів фізичних осіб за послуги по реалізації товарів (комісійну винагороду).
Що стосується фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах з ТОВ "Шик і Блиск" та з яким, як з суб'єктами підприємницької діяльності позивач укладав договори посередництва (комісії), то суд встановив наступне.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що фізичні особи ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 протягом періоду, що підлягав перевірці перебували у трудових відносинах з позивачем, отримували заробітну плату в ТОВ "Шик і Блиск", з якої підприємство, згідно вимог законодавства, утримувало податок з доходів фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду України та інших Фондів.
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що ТОВ "Шик і Блиск" здійснювало нарахування заробітної плати зазначеним вище фізичним особам і утримувало податок з їх доходів. Вказане підтверджується звітами за формою №1 ДФ, поданими ТОВ "Шик і Блиск" до органів податкової служби, щодо розрахунку сум доходу ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_17, нарахованого (сплаченого) на їх користь, і сум утриманого з них податку.
За таких обставин, суд вважає, що позивач протягом періоду, який підлягав перевірці, виконував свої обов'язки, визначені п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб" (чинного на момент виникнення спірних відносин), зокрема: нараховував, утримував та сплачував до бюджету податок з доходів вказаних вище фізичних осіб від їх імені та за їх рахунок, вів податковий облік та подавав податкову звітність податковим органам відповідно до закону.
Щодо господарської діяльності ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_17, як суб'єктів підприємницької діяльності, то судом встановлено, що зазначені особи отримували комісійну винагороду від ТОВ "Шик і Блиск" згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по реалізації товарів за договорами посередництва (комісії), укладених між ТОВ "Шик і Блиск" та фізичними особами-підприємствами (т. 1 а.с. 71-250, т. 2 а.с. 1-57).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення в діях позивача щодо не утримання з фізичних осіб-підприємців, з якими ТОВ "Шик і Блиск" укладало договори доручення (комісії), податку з доходів фізичних осіб (з комісійної винагороди), а тому, оскаржуване податкове-повідомлення рішення № 0000021722/0 від 18.01.2011 року, винесене ДПІ у м. Вінниці з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено та на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства, підлягає скасуванню.
Що стосується податкових повідомлень - рішень № 0000023500 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 55) та № 0000013500 від 18.01.2011 року (т. 1 а.с. 62), то судом встановлено, що вони винесені за порушення позивачем п.п. 5.1.7 п. 5.1. ст. 5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Обґрунтування виявленого відповідачем порушення наведено в п. 3.2 акту перевірки №341/2310/34455065 від 30.12.2010 року (т. 1 а.с. 24-44).
Так, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань ТОВ "Шик і Блиск" за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року встановлено їх заниження всього у сумі 2674882,0 грн. Зокрема: перевіркою встановлено, що ТОВ "Шик і Блиск" протиправно скористалося пільгою по податку на додану вартість, передбаченою п.п. 5.1.7 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", здійснюючи продаж товарів медичного призначення не закладам охорони здоров'я та суб'єктам господарювання, які мають ліцензії на право здійснення медичної практики, а через торгівельні мережі кінцевому споживачу. Крім того, позивачем під час перевірки не надано посадовим особам ДПА у Вінницькій області документального підтвердження медичного використання при продажу виробів медичного призначення, зокрема укладених договорів на продаж виробів медичного призначення з медичними закладами, які мають відповідні ліцензії на здійснення медичної практики, накладних, податкових накладних, платіжних документів, які б підтверджували факт придбання медичних виробів медичними закладами тощо. А також позивач не надав підтвердження наявності відповідного маркування на виробах медичного призначення. Враховуючи вищевикладене, посадові особи ДПА у Вінницькій області вважають, що ТОВ "Шик і Блиск" неправомірно занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року всього у сумі 2674882,0 грн. Вказане призвело до застосування ДПІ у м. Вінниці до позивача штрафних санкцій за завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 346100,0 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000023500 від 18.01.2011 року) та до визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3258050,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 2606440, 0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 651610,0 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 18.01.2011 року).
Суд не погоджується з позицією відповідача про порушення позивачем п.п. 5.1.7 п. 5.1. ст. 5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та про те, що документальним підтвердженням медичного використання при продажу виробів медичного призначення є укладення договорів на продаж виробів медичного призначення з медичними закладами суб'єктами господарювання, які мають відповідні ліцензії на здійснення медичної практики, з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 5.1.7 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) від оподаткування звільняються операцій з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному.
Перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 року №1949 (далі - Перелік №1949).
Відповідно до Переліку №1949 вироби медичного призначення класифікуються згідно кодів та певних відміток, зокрема:
- медичні вироби з кодами без відмітки (пряма пільга);
- медичні вироби з кодами з відміткою - *, тобто медичні вироби для медичного використання, що підтверджено документально, мають відповідне маркування;
- медичні вироби з кодами з відміткою - **, - тобто медичні вироби придбані за кошти державного та місцевого бюджетів.
У судовому засіданні встановлено та представниками сторін підтверджено, що ТОВ "Шик і Блиск" протягом періоду з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року здійснювало продаж виробів медичного призначення, визначеного в Переліку №1949 без відмітки та з відміткою "*".
Пунктом 2 Листа Міністерства охорони здоров'я України та Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення від 29.01.2009 року №18.177/15-05 стосовно примітки "* Для медичного використання, що підтверджено документально" (до наказу МОЗ України від 04.08.2005 №393 "Про затвердження Переліку медичних виробів, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в Україні" (чинній на момент виникнення спірних відносин) - якщо товар є медичним виробом визначено наступне.
З позиції Державної служби зазначена примітка означає: документально державна реєстрація медичного виробу може бути підтверджена Свідоцтвом про державну реєстрацію (його нотаріально завіреною копією), яке засвідчує, що медичний виріб зареєстрований в Україні, внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для застосування в медичній практиці в Україні або Підтвердженням про державну реєстрацію на кожну конкретну партію виробу медичного призначення, що зареєстрований в Україні.
Крім того у п. 2 вказаного Листа зазначено, що у Свідоцтві про державну реєстрацію медичного виробу зазначається "внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволено для застосування в медичній практиці". У такому разі не має підстав вимагати "підтвердження про медичне призначення, зазначене в інструкції по використанню чи технічному паспорті на товар". Тим більше, що існує спільний наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державної митної служби України від 03.06.2005 № 250/480 "Про затвердження Порядку ведення та використання міжвідомчої бази даних зареєстрованих в Україні медичних виробів", який розроблений з метою недопущення на внутрішній ринок України незареєстрованих медичних виробів та для оперативної Інформації при перетині кордону про наявність (або відсутність) медичних виробів у Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення.
З аналізу вищезазначеного суд приходить до висновку, що документальним підтвердженням використання медичного виробу з кодами з відміткою "*" є його Свідоцтво про державну реєстрацію Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення. Наявність укладених договорів на продаж виробів медичного призначення з медичними закладами та суб'єктам господарювання, які мають відповідні ліцензії на здійснення медичної практики, накладних, податкових накладних, платіжних документів, які б підтверджували факт придбання медичних виробів медичними закладами тощо, не передбачено ні Правилами №1949, ні роз'ясненнями до них Міністерства охорони здоров'я України та Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення.
До суду надано Свідоцтва про державну реєстрацію Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи виробів медичного призначення з відміткою "*", продаж яких здійснювало ТОВ "Шик і Блиск", (т. 2 а.с. 77-129). Судом встановлено, що вказані документи підтверджують внесення до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволено для застосування в медичній практиці вироби медичного призначення з відміткою "*", продаж яких здійснювало ТОВ "Шик і Блиск".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач має документальне підтвердження використання медичних виробів з приміткою "*" для медичного використання, а вимога посадових осіб ДПА у Вінницькій області про необхідну наявність у позивача укладених договорів на продаж виробів медичного призначення з медичними закладами, які мають відповідні ліцензії на здійснення медичної практики, накладних, податкових накладних, платіжних документів, які б підтверджували факт придбання медичних виробів медичними закладами тощо, є неправомірною, необґрунтованою та безпідставною.
Поряд з тим, представником відповідача у судовому засіданні не доведено та не надано доказів, що ТОВ "Шик і Блиск" здійснювало продаж медичних виробів з приміткою "*" без відповідного маркування.
Інших доказів на підтвердження неправомірності застосування позивачем податкової пільги, визначеної п.п. 5.1.7 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин), при здійсненні продажу медичних виробів з приміткою "*" відповідачем до суду не надано.
Крім того, судом встановлено, що застосування до позивача ДПІ у м. Вінниці штрафних санкцій за завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 346100,0 грн. є неправомірним, оскільки, Законом України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) не передбачено штрафні санкції за вказане порушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення № 0000013500 від 18.01.2011 року та № 0000023500 від 18.01.2011 року, винесені ДПІ у м. Вінниці з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено та на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства, підлягають скасуванню.
У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000062300 від 18.01.2011 року по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 229765,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 183812,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 45953,0 грн.; № 0000023500 від 18.01.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції за завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 346100,0 грн.; № 0000013500 від 18.01.2011 року по податку на додану вартість у загальному розмірі 3258050,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 2606440, 0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 651610,0 грн., та №0000021722/0 від 18.01.2011 року по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 129458,0 грн., у т.ч.: за основним платежем - 103566,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25892,0 грн. до ТОВ "Шик і Блиск"
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, квитанцією №101678.603.1 від 27.01.2011 року (т. 1 а.с. 2) підтверджено сплату позивачем судовий збір у розмірі 3,4 грн., то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ "Шик і Блиск".
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці від 18.01.2011 року №№ 0000013500, 0000062300, 0000021722/0, 0000023500.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" (21100, м. Вінниця, вул. Щорса 14-а, код ЄДРПОУ 34455065) 3,4 грн. (три гривні сорок копійок) державного мита, сплаченого згідно квитанції №101678.603.1 від 27.01.2011 року, що знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/292/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Поліщук Ірина Миколаївна
Судді Воробйова Інна Анатоліївна
Дончик Віталій Володимирович