Головуючий у 1 інстанції - Моцний О.С.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2011 року справа № 2а-6298/10/0543
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 18 листопада 2010 року по справі №2а-6298/10/0543 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівьскої міської ради про зобов’язання провести перерахунок сум державної допомоги по догляду за дитиною, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення строку звернення до суду, зобов'язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 року у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6-ти років. Вимоги обґрунтувала тим, що народила дочку сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен становити прожитковий мінімум для дітей віком до 6-ти років. Але відповідач, незважаючи на вимоги закону, недоплачував позивачці допомогу на сина у 2007 році.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 18 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволені: поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, а також зобов’язано відповідача донарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням фактично сплачених сум.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляції зазначає, що позивач в підтримку позовних вимог посилається на ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та прохованням», за яким повинен бути відповідачем Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Позивачці виплачувалася в 2007 році допомога на дитину на підставі постанови КМУ №13 “Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми”, якими визначено порядок призначення та виплати зазначеної допомоги, яка не визнавалася неконституційною. Суд першої інстанції також не застосував строки відповідно до ст..99, 100 КАСУ.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, встановила наступне.
ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5)
Позивачка перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради та отримувала грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.04.2007 року по 02.09.2009 року. (а.с.6)
Відповідно до п.3 ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, яку правову норму належить застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами.
Позивачка в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звя'зку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання”, яким, на її думку, регулюються правовідносини, що виникли між нею та відповідачем при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Суд першої інстанції погодився з зазначеним та обґрунтував право ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 року у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6-ти років відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звя'зку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Проте такий висновок є помилковим, оскільки зазначені правовідносини регулюються Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Відповідно до п.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції, що діяла в 2007 році, позивачка ОСОБА_1 мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленного законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років.
Статтєю 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для дітей віком до 6-ти років встановлений з квітня 2007 року у розмірі 463 гривні, з жовтня 2007 року у розмірі 470 гривень.
Пунктом 14 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію частини 1 статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа №1-29-07 про соціальні пільги громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” пункт 14 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині визначення розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років. Також визнано неконституційним положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону “України “Про державний бюджет на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не меньш 90 гривень для незастрахованих осіб та не меньше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 5,6 вказаного рішення Конституційного суду України вказано, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними. Це рішення КСУ є обов'язковим до виконання на теріторії України.
Виходячи з наведеного, з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Тому ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною – сином Яном до досягнення ним трирічного віку відповідно до прожиткового мінімуму для дитини віком до 6-ти років, тобто у розмірі за період липень-вересень 2007 року 463 гривні щомісячно, за період жовтень-грудень 2007 року у розмірі 470 гривень щомісячно.
Відтак, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач мав право на перерахунок та сплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році з урахуванням фактично сплачених сум у розмірі встановленного законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років.
Проте суд першої інстанції правильно вирішивши по суті позовні вимоги помилково застосував до цього спору норми матеріального права – ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звя'зку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання”, між тим, як до позовних вимог повинні застосовуватися норми ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про пропущення позивачем строків звернення до суду відповідно до ст..ст.99,100 КАСУ з наступних підстав.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначається, що закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
До 09.09.2010 року Цивільно-процесуальним Кодексом України передбачалося, що всі спори, пов’язані з соціальними виплатами, розглядаються в порядку цивільного судочинства та до таких спорів застосовується строк позовної давності три роки.
Рішенням Конституційного суду України №19-рп/2010 від 09.09.2010 року визнано неконституційними норми, якими справи, пов’язані з соціальними виплатами, віднесено до розгляду в порядку цивільного судочинства, в зв’язку з чим відновлені положення ст..18 КАС України, якими підсудність даних справ визначається за судами адміністративної юрисдикції.
Тобто, за спірними відносинами ОСОБА_1 мала строк звернення до суду з відповідним позовом 09.09.2010 року - три роки, а після 09.09.2010 року – шість місяців.
Позивачка звернулася до суду з позовом 06.10.2010 року, коли ст.ст.99 КАС України передбачали шестимісячний строк звернення до суду, який враховується, почиваючи з дати прийняття рішення Конституційним судом України, тобто з 09/09/2010 року.
Також позивач звернулася до cуду першої інстанції з заявою про поновлення строку звернення до суду, який визнав причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 поважними та поновив пропущений строк.
Також суд першої інстанції не зазначив період, за який відповідач повинен донарахувати та сплатити позивачу недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною, який дорівняються 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні на підставі п.1 ч.1 ст.201 КАСУ, бо суд першої інстанції вирішив по суті справу правильно, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 18.11.2010р. у справі № 2а-6298/10/0543 - задовольнити частково.
Змінити постанову Селидівського міського суду Донецької області від 18.11.2010р. у справі №2а-6298/10/0543, зазначивши в абзаці третьому резолютивної частини постанови після слів «фактично сплачених сум» наступні слова: «за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років»
В іншій частині постанову Селидівського міського суду Донецької області від 18 листопада 2010р. у справі №2а-6298/10/0543 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.
Головуючий І.Д. Компанієць
Судді Т.Г.Гаврищук
М.Г.Сухарьок