Справа № 2-108/11

Р І Ш Е Н Н Я   

Іменем України

   02 березня 2011 року                                             Менський районний суд

                                                                                            Чернігівської області

у складі:   

головуючого –судді: Савченка О.А.   

при секретарі: Солонар В.І.,

з участю позивача –ОСОБА_1.,

представників відповідача –Скорик М.О., Журбін В.О.,

третьої особи –ОСОБА_4

представника третьої особи  –Федоренко В.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», Менського РЕМ ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», третіх осіб ОСОБА_4 та Менський районний центр зайнятості населення про визнання незаконною відмову у прийнятті на роботу та зобов’язання відповідача укласти з працівником безстроковий трудовий договір, оплатити вимушений прогул, відшкодувати моральну шкоду, -

  ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року до суду звернуся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», Менського РЕМ ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», третіх осіб ОСОБА_4 та Менський районний центр зайнятості населення про визнання незаконною відмову у прийнятті на роботу та зобов’язання відповідача укласти з працівником безстроковий трудовий договір, оплатити вимушений прогул, відшкодувати моральну шкоду. Позовні вимоги мотивує тим, що 08 грудня 2010 року, згідно направлення на працевлаштування № 255810111500030001 від 07.12.2010 року, він звернувся до директора Менського РЕМ ОСОБА_4 з заявою про працевлаштування на посаду електромонтера. 09.12.2010 року йому було повернуто корінець направлення, згідно якого йому було відмовлено у працевлаштування з формулюванням «кандидатура не відповідає вимогам». На його письмову заяву від 09.12.2010 року з Менського РЕМ надійшла відповідь, що вакансія на яку він хотів працевлаштуватися є зайнятою. Вважає, що йому необґрунтовано було відмовлено у прийнятті на роботу і тому просить суд зобов’язати відповідачів укласти з ним безстроковий трудовий договір, стягнути  на свою користь 2400 грн. заробітку за час вимушеного прогулу, 1600 грн. моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги в частині стягнення розміру заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, позивач просить стягнути з відповідачів 4 398 грн. 90 коп. –середній заробіток посадового окладу електромонтера 3 групи за час вимушеного прогулу в період з 07 грудня 2010 року по 02 березня 2011 року, та моральну шкоду в сумі 1490 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та пояснив, що 08 грудня 2010 року, згідно направлення на працевлаштування № 255810111500030001 від 07.12.2010 року, він звернувся до директора Менського РЕМ ОСОБА_4 з заявою про працевлаштування на посаду електромонтера.  09.12.2010 року він отримав корінець направлення, згідно якого йому було відмовлено у працевлаштування з формулюванням «кандидатура не відповідає вимогам». Того ж числа він повторно звернувся з письмовою заявою про працевлаштування до Менського РЕМ. 17.12.2010 року на його адресу надійшла відповідь, що вакансія на яку він хотів працевлаштуватися є зайнятою. Вважає, що йому необґрунтовано було відмовлено у прийнятті на роботу через його неприязні стосунки з директором підприємства ОСОБА_4 Просить суд задовольнити його уточнені позовні вимоги.

Представники відповідача ВАТ ЕК «Чернігівобленерго»позовні вимоги позивача не визнали, вважають, що директором Менського РЕМ було обґрунтовано відмовлено у прийнятті на роботу ОСОБА_1 Так як відмова у прийнятті на роботу пов’язана не з особистими відносинами директора з колишнім працівником, як зазначає позивач, а виключно з діловими та професійними якостями позивача. Менський РЕМ є підприємством з підвищеною електронебезпекою, працівники постійно працюють з джерелом небезпеки –струмом, на директора підприємства покладений обов’язок по добору персоналу, якому можна довірити таку роботу. Прийняття на роботу, укладення трудового договору це право а не обов’язок підприємства, так як позивач не входить до списку осіб, яким не може бути відмовлено у прийнятті на роботу. Окрім того, посада на яки бажав працевлаштуватися ОСОБА_1 вже зайнята, на неї прийнятий працівник –молодий спеціаліст, якому не можна було відмовити в прийнятті на роботу.

Представник відповідача Менський РЕМ ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за її присутності не надала.

Третя особа, директор Менського РЕМ ОСОБА_4 в судовому засіданні просив в позові відмовити, та пояснив, що дійсно 08.12.2010 року зранку до нього звернувся позивач ОСОБА_1 з заявою про прийняття на роботу, і йому було запропоновано прийти на співбесіду, яка була назначена на 16-00 год. того ж дня. У зазначений час на співбесіду ОСОБА_1 не з’явився, окрім заяви про прийняття на роботу та направлення центру зайнятості ніяких документів підприємству не надав. Заява ОСОБА_1 про прийняття на роботу була розглянута ним особисто з участю головного інженера підприємства, в підпорядкуванні якого знаходяться електромонтери підприємства. Вважає, що відмова була обґрунтованою, так як базувалася виключно на ділових та професійних якостях позивача, який до 2009 року працював на різних посадах Менського РЕМ. За час роботи зарекомендував себе ненадійним працівником, за яким потрібен постійний нагляд. Неналежно ставився до виконання своїх професійних обов’язків, за що неодноразово позбавлявся премії.

Представник третьої особи - Менського районного центру зайнятості населення в судовому засіданні повідомив, що в центр зайнятості за допомогою у працевлаштуванні звернувся ОСОБА_1, 07.12.2010 року йому було надано направлення на працевлаштування в Менський РЕМ на посаду електромонтера, того ж дня з Менського РЕМ надійшла заява про зняття з обліку вакансії електромонтера з експлуатації розподільних мереж, так як на дану посаду буде прийнятий учені-практикант ОСОБА_7 Факт прийняття даної особи на роботу був підтверджений звітом про прийнятих працівників.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що до не давнього часу працював головним інженером Менського РЕМ, до 2009 року на підприємстві на різних посадах працював позивач ОСОБА_1, який був у його підпорядкуванні. За час роботи останній зарекомендував себе як працівник який не належно ставитися до своїх трудових обов’язків. Його потрібно було весь час контролювати, роботу перепровіряти. Міг просто не виконати вказівку керівництва. Повагою в колективі не користувався. За неналежне виконання трудових обов’язків наказом директора з нього неодноразово знімалася премія. Незадовго до звільнення не здав іспити в Чернігові.

Вислухавши пояснення сторін  та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити з таких підстав.   

08.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Менського РЕМ з заявою про прийняття на роботу на посаду  електромонтера з експлуатації розподільних мереж (а.с. 24).

Згідно корінця направлення на працевлаштування № 255810111500030001 09.12.2010 року йому було відмовлено в прийнятті на роботу з причин «Кандидатура не відповідає вимогам»(а.с. 25).

09.12.2010 року ОСОБА_1 повторно, письмово,  звернувся до Менського РЕМ з заявою про працевлаштування (а.с. 26).

17.12.2010 року листом № 1102 Менським РЕМ повідомив позивача про неможливість працевлаштування так як посада на яку претендував ОСОБА_1 на той час була зарезервована для молодого спеціаліста, та знята з обліку центра зайнятості населення (а.с. 27).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

А тому, враховуючи вищенаведену норму, укладення трудового договору потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. В протилежному випадку підприємство позбавляється можливості у повному обсязі виконувати свої  функціональні обов’язки по підбору та розміщенню кадрів і нести відповідальність за додержання працівниками кваліфікаційних вимог.

Згідно діючого трудового законодавства та Положення відокремленого підрозділу Менський РЕМ ВАТ ЕК «Чернігівобленерго»директор Менського РЕМ мав право приймати позивача на роботу або не приймати.

Згідно ст. 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України (888-09) будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні,  зміні та припиненні трудового договору залежно від походження,  соціального і майнового стану,  расової та національної приналежності,  статі,  мови,  політичних поглядів,  релігійних переконань,  членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян,  роду і характеру занять,  місця проживання не допускається.

Врахувавши вищевикладене суд вважає, що відмова відповідача у прийнятті на роботу ОСОБА_1 є обґрунтована та вмотивована.

Згідно ст. 184 КЗпП України на адресу позивача була направлена мотивована відповідь про відмову в укладенні трудового договору.

В судовому засіданні представники відповідача надали докази в обґрунтування відмови, а саме те, що першого разу позивачу було відмовлено в прийнятті на роботу враховуючи виключно його ділові та професійні якості, при цьому враховувалося те, що він в період з 04.08.2000 року по 20.06.2006 року та з 28.11.2006 року до 15.04.2009 року працював на посаді електромонтера з експлуатації розподільних мереж та мав багато недоліків під час перебування на зазначеній посаді. Вдруге було відмовлено в зв’язку з тим, що вже на той час посада на яку претендував ОСОБА_9 не була вакантною, оскільки Менським РЕМ було взято на роботу особу, якій відповідно до ст. 197 КЗпП України не можна було відмовити у прийнятті на роботу, а саме молодого спеціаліста потреба в якому була заявлена підприємством.

Оскільки відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у прийнятті на роботу, відсутні підстави говорити, що останній мав вимушений прогул і відповідно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП України необхідно виплатити йому середній заробіток, як і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв'язку із відсутністю порушень відповідачем законних прав ОСОБА_1

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають внаслідок їх недоведеності та безпідставності.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 22, 24, 235 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 60, 80, 81, 88, 209, 212 –215, 224, 367 ЦПК України суд, -

  В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», Менського РЕМ ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», третіх осіб ОСОБА_4, Менський районний центр зайнятості населення про визнання незаконною відмову у прийнятті на роботу та зобов’язання відповідача укласти з працівником безстроковий трудовий договір, оплатити вимушений прогул, відшкодувати моральну шкоду –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 а на користь держави 120 (сто двадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.    

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.     

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                               О.А. Савченко