Справа № 2-1837/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

09.02.2011 року. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі:    головуючого -   судді          Шестакової З.С.

                  секретаря -                    Пометій Є.Т.,

за участю: позивача -                      ОСОБА_1,

                  відповідача -                      Ткачук Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Дніпропетровської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№ 89),  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№ 89) про стягнення заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, суд

встановив:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

          Свої вимоги мотивував тим, що він був засуджений та відбував покарання у Дніпропетровській виправній колонії № 89, де 26 травня 1983 року,  працюючи токарем ІІ розряду на промисловій ділянці № 1 арматурного цеху, отримав виробничу травму правої руки, з приводу чого була ампутована права кість на рівні нижньої третини передпліччя. У результаті нещасного випадку на виробництві, він частково втратив професійну працездатність на 70%, що підтверджується висновком експерта № 63-Т від 27 липня 1988 року, з приводу чого йому була встановлена інвалідність ІІІ групи і призначена пенсія по інвалідності.

          З 12 січня 1988 року Дніпропетровська виправна колонія № 89 на підставі рішення Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 1988 року сплачувала на його користь регресні виплати за завдану шкоду до 01 січня 2002 року.

          З 1 квітня 2001 року, в зв’язку з прийняттям Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страхові виплати йому повинен сплачувати Фонд соцстраху, але Дніпропетровська виправна колонія № 89 своєчасно не передала до Фонду соцстраху документи, що підтверджують його право на отримання щомісячних страхових виплат.

Отримувати щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 знову почав тільки з 12 лютого 2008 року, після проходження МСЕК, в результаті якої йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково.

Позивач вважає, що відповідачі порушили його конституційне право на соціальний захист, визначене ст. 46 Конституції України та за період з 01 січня 2002 року 11 лютого 2008 року недоплатили йому відшкодування шкоди в сумі 41 455,89 грн. Тому він спочатку просив стягнути на його користь з Дніпропетровській виправній колонії № 89 недоплачену суму 41 455,89 грн., яка збільшена на величину рівня інфляції з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати та компенсації втрати частини доходів, та з Фонду соцстраху - одноразову виплату в розмірі 6 400 грн., відповідно до Порядку призначення одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності.

Згодом ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів Державного підприємства Дніпропетровської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№ 89) та Фонду соцстраху заборгованість по сплаті щомісячних страхових виплат за період з 01 січня 2002 року по 11 лютого 2008 року в сумі 9 909,01 грн.

          В судовому засіданні 25 листопада 2010 року представник Державного підприємства Дніпропетровської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№ 89) (далі –ДП ДВК № 89) позовні вимоги  ОСОБА_1 не визнала та суду показала, що дійсно 26 травня 1983 року, під час відбування покарання у Дніпропетровській виправній колонії № 89, позивач отримав травму правої руки та виробництві, в наслідок чого частково втратив професійну працездатність на 70%. Дніпропетровська виправна колонія № 89 на підставі рішенням Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 1988 року сплачувала на його користь регресні виплати за завдану шкоду до 01 січня 2002 року. З 1 квітня 2001 року, в зв’язку з прийняттям Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страхові виплати йому повинен виплачувати Фонд соцстраху. Декілька разів вони намагалися передати Фонду соцстраху особову справу потерпілого ОСОБА_1, але через відсутність в установі оригіналів документів, а саме: висновку експерта № 63-Т від 27 липня 1988 року і акту № 4 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 (ці матеріали були знищені по закінченню строку зберігання), Фонд соцстраху їх не приймав. ДП ДВК № 89 зверталося до позивача, просили його надати оригінали документів, але він їх загубив. ДП ДВК № 89 вважає, що Фонд соцстраху безпідставно відмовився прийняти від них особливу справу потерпілого ОСОБА_1, тому їх вини у створенні заборгованості не має. Просила суд в позові до ДП ДВК № 89 відмовити, оскільки вважає, що заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_1 повинен сплатити Фонд соцстраху.

          Представник третьої особи Дніпропетровської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№ 89) (далі –ДВК № 89)  в судовому засіданні 25.11.2010  також показав, що Фонд соцстраху не прийняв від них особову справу потерпілого ОСОБА_1 через відсутність оригіналів висновку експерта № 63-Т від 27 липня 1988 року і акту № 4 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1. В установі ці документи були знищені по закінченню строку зберігання, а ОСОБА_1 їх загубив. Тривалий час вони відновляли загублені матеріали. В зв’язку з реорганізацією установи зараз ДВК № 89 не має розрахункових рахунків та не здійснює ніяких виплат.

В наступні судові засідання представники ДП ДВК № 89 та ДВК № 89 не з’явилися, надали суду заяви, в яких просили суд закінчити розгляд справи без їх участі.

Представник Фонду соцстраху проти позову ОСОБА_1 заперечив, посилаючись на те, що ДВК № 89 своєчасно не передав Фонду соцстраху особову справу потерпілого ОСОБА_1, тому у ДВК № 89 не було підстав для припинення страхових виплат позивачеві. Оскільки обов’язок передачі особових справ покладено саме на роботодавця, а не на Фонд соцстраху, тому вини Фонду  у даному випадку не має. При цьому представник Фонду соцстраху не оспорював той факт, що ДП ДВК № 89 дійсно намагалися передати до Фонду соцстраху особову справу потерпілого ОСОБА_1, але вона прийнята не була, оскільки не були надані оригінали висновку експерта № 63-Т від 27 липня 1988 року і акту № 4 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1.

Крім того, на думку представника Фонду соцстраху, позивачем пропущений строк позовної давності без поважних причин. Просив суд в позові ОСОБА_1 відмовити.  

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Як встановлено судом і не оспорювалося представниками відповідача, ОСОБА_1, під час відбування покарання в установі ЯЄ № 89, 26 травня 1983 року приблизно о 10 год. 50 хв.,  працюючи токарем ІІ розряду на промисловій ділянці № 1 арматурного цеху,  отримав виробничу травму правої руки, з приводу чого була ампутована права кість на рівні нижньої третини передпліччя. У результаті зазначеного нещасного випадку на виробництві, він частково на 70% втратив професійну працездатність, що підтверджується  висновком експерта № 63-Т від 27 липня 1988 року, та йому була встановлена інвалідність ІІІ групи і призначена пенсія по інвалідності.

          Рішенням Нікопольського міського нарсуду Дніпропетровської області від 14 грудня 1988 року суд зобов’язав установу ЯЄ № 89 сплачувати ОСОБА_1 щомісячно виплати за завдану йому шкоду, з урахуванням втрати працездатності 70 % з дня подачі позовної заяви, тобто з 12 січня 1988 року.  

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу коли  відповідні підприємства передали у встановленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Установа ДВК № 89 передавала до Фонду соцстраху особову справу потерпілого ОСОБА_1, але вона не була прийнята Фондом соцстраху через відсутність оригіналів  документів, що підтверджують право ОСОБА_1 на отримання щомісячних страхових виплат.

З 01 січня 2002 року ДВК № 89 зупинило сплачувати позивачеві регресні виплати, оскільки почали нараховувати та перераховувати внески до Фонду соцстраху відповідно до діючого законодавства.

Фонд соцстраху почав сплачувати ОСОБА_1 страхові виплати з 12 лютого 2008 року після проходження ним МСЕК, в результаті якої йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково.

          Визначаючи розміри платежів відшкодування шкоди за період з 01 січня 2002 року по 11 лютого 2008 року, суд виходить з того, що ОСОБА_1 зобов’язані сплачувати матеріальну  шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я, та заборгованість по страховим виплатам утворилася не з його вини.

Згідно ст. 29 Закону України „Про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набув чинності з 01.04.2001, перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно довідки ДВК № 89 розмір страхової виплати на час зупинення виплат становив 70,13 грн.

Розрахунок заборгованості повинен здійснюватися відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” таким чином:

-          з 01.03.2002 року: 70,13 х 1,193 = 83,66 грн.;

-          з 01.03.2003 року: 83,66 х 1,182 = 98,88 грн.;

-          з 01.03.2004 року: 98,88 х 1,152 = 113,90 грн.;

-          з 01.03.2005 року: 113,90 х 1,238 = 141,00 грн.;

-          з 01.03.2006 року: 141,00 х 1,203 = 169,62 грн.;

-          з 01.03.2007 року: 169,62 х 1,183 = 200,66 грн.

За період з січня 2002 року по лютий 2002 року позивач повинен був отримати:

70,13 грн. х 2 міс. = 140,26 грн.

За період з березня 2002 року по лютий 2003 року повинен був отримати:

83,66 грн. х 12 міс. = 1003,92 грн.

За період з березня 2003 року по лютий 2004 року повинен був отримати:

98,88 грн. х 12 міс. = 1 186,56 грн.

За період з березня 2004 року по лютий 2005 року повинен був отримати:

113,90 грн. х 12 міс. = 1 366,80 грн.

За період з березня 2005 року по лютий 2006 року повинен був отримати:

141,00 грн. х 12 міс. = 1 692,00 грн.

За період з березня 2006 року по лютий 2007 року повинен був отримати:

169,62 грн. х 12 міс. = 2 035,44 грн.

За період з березня 2007 року по лютий 2008 року повинен був отримати:

200,66 грн. х 12 міс. = 2 407,92 грн.

За 11 днів лютого 2008 року повинен був отримати:

200,66 грн. : 29 днів х 11 днів = 76,11 грн.

Загальна сума заборгованості зі сплати щомісячних страхових виплат становить:

140,26 грн. + 1003,92 грн. + 1 186,56 грн. + 1 366,80 грн. + 1 692,00 грн. + 2 035,44 грн. + 2 407,92 грн. + 76,11 грн. = 9 909,01 грн.

          Враховуючи те, що ДП ДВК № 89 неодноразово намагалося передати Фонду соцстраху особову справу потерпілого ОСОБА_1, що не оспорюється представником Фонду соцстраху, але через відсутність в установі оригіналів висновку експерта № 63-Т від 27 липня 1988 року і акту № 4 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 (ці матеріали були знищені по закінченню строку зберігання), Фонд соцстраху їх не приймав; а також з урахуванням того, що з 1 квітня 2001 року, в зв’язку з прийняттям Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страхові виплати потерпілим виплачує Фонд соцстраху, суд приходить висновку, що заборгованість по страховим виплатам в сумі 9 909,01 грн. позивачеві повинен сплатити саме Фонд соцстраху.

Доводи представника Фонду соцстраху про те, що відповідно до „Прикінцевих положень” Закону України „Про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” уся заборгованість ОСОБА_1 повинна виплачуватися ДП ДВК № 89, не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки згідно розділу ХІ „Прикінцевих положень” даного Закону підприємство, установа і організація виплачує потерпілим лише ту заборгованість матеріальної  шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, яка не була їм виплачена до набрання чинності цим Законом. В даному разі заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_1 утворилася за період з 01 січня 2002 року по 11 лютого 2008 року, тобто після набрання чинності Закону України „Про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Також суд вважає, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 своєчасно не виплачена сума страхової виплати не з його вини, тому вона виплачується без обмежень будь-яким строком.   

З урахуванням викладених обставин, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду соцстраху обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В позові до ДП ДВК № 89 необхідно відмовити через необґрунтованість позовних вимог.  

          Керуючись ст.ст.10,11,84,88,209,212,214-215,217-218 ЦПК України, Законом України „Про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,  суд

вирішив:

1.          Відмовити ОСОБА_1 в позові до Державного підприємства Дніпропетровської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№ 89) про стягнення заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я.

2.          Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі на користь ОСОБА_1 заборгованість по відшкодуванню шкоди за період з 01 січня 2002 року по 11 лютого 2008 року в сумі 9 909,01 грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот дев’ять грн. 01 коп.).

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.                                                  

Суддя:З. С. Шестакова