НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа №2-294/11

Категорія 31

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді –Котешко Л.Л.

при секретарі –Лактіоновій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (законного представника малолітнього ОСОБА_3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, Севастопольської спеціалізованої школи I-III ступенів № 19 з поглибленим вивченням англійської мови СМР, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, як законного представника малолітнього ОСОБА_3 про відшкодування компенсації за спричинену моральну шкоду позивачу в розмірі 5000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що внаслідок неприязних відносин з боку малолітнього ОСОБА_3 між ним та малолітнім ОСОБА_4 – сином позивачки, систематично відбуваються сварки, знущання та побиття останнього, зокрема 09.04.2009 р., 04.02.2010 р., 15.03.2010 р., внаслідок яких ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження. Вказаними протиправними діями малолітнього ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, що виразилася в компенсації душевних страждань в розмірі 1000,00 грн., компенсації фізичного болю в розмірі 4000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених вище, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що позивачем не представлено суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що виявлені тілесні ушкодження ОСОБА_4 були спричинені саме малолітнім ОСОБА_3. Крім того, представник відповідача вважає вимоги позивача необґрунтованими через те, що позивач не є належним позивачем у справі, оскільки остання  звернулася до суду та діє від свого  імені, а не в інтересах малолітнього, в той час як з викладених в позові обставин моральна шкода була спричинена саме її сину, а не позивачці.

Представник третьої особи в ході судового засідання пояснив, що між малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 періодично відбуваються конфліктні ситуації, проте педагогічний колектив школи намагається вживати відповідних заходів для їх усунення та запобігання.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідка, вивчивши матеріали справи, та матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.04.2009 р., яка є чинною, було встановлено, що 09.04.2009 р., коли неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поверталися до дому після закінчення занять у школі, неповнолітній ОСОБА_3 у дворі СШ № 19 почав кидати в них камінням, чим спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_4 у вигляді ударів і синців. Характер та ступінь тілесних ушкоджень підтверджений наявним в матеріалах справи актом судово-медичного дослідження № 508 від 11.04.2009 р.

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.02.2010 р., яка є чинною, було встановлено, що 02.02.2010 р. ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани пальця лівої кісті, садини на правому плечі, були отримані в результаті нещасного випадку, ніяких протиправних дій з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 скоєно не було. Характер та ступінь тілесних ушкоджень підтверджений наявним в матеріалах справи актом судово-медичного дослідження № 165 від 04.02.2010 р.

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.03.2010 р., яка є чинною, було встановлено, що 15.03.2010 р. близько 12 год. 20 хвилин, коли учні 3-а класу СШ № 19 ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_3 знаходилися на третьому поверсі біля кабінету англійської мови, до них назустріч біг ОСОБА_4, в той час як ОСОБА_3 зробив йому «підніжку», в результаті чого ОСОБА_4 впав та став обзивати ОСОБА_3, на що останній почав наносити удари ОСОБА_4 по ногах, після чого конфлікт був зупинений вчителем ОСОБА_7 В результаті бійки малолітньому ОСОБА_4 були спричинені наступні тілесні ушкодження –синці на правому та лівому стегнах, на задній поверхні лівого колінного суглобу. Характер та ступінь тілесних ушкоджень підтверджений наявним в матеріалах справи актом судово-медичного дослідження № 343 від 15.03.2010 р.

Зазначені вище постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальних справ не були оскаржені у встановленому законом порядку, є чинними, отже у суду не має підстав ставити під сумнів обставини, які встановлені зазначеними постановами.

Викладені вище події 15.03.2010 р. підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_7, які були надані в ході судового засідання.

Отже, на підставі викладеного вбачається, що в результаті неправомірних дій малолітнього ОСОБА_3 була спричинена шкода малолітньому ОСОБА_4, сину позивачки.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Таким чином, в даному випадку вина батьків малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, презюмується та полягає у неналежному здійсненні виховання та нагляду за сином.

Позовні вимоги в розмірі 5000,00 грн. складаються з компенсації душевних страждань позивача, яку позивач оцінює в 1000,00 грн., та компенсації фізичного болю, який позивач оцінює в 4000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.ст.  23 ч.2 п.1, ч.1 ст.1167, 1168 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів тощо.

Суд приймає до уваги доводи позивачки про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки заподіяння позивачці душевних страждань, які вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо її малолітнього сина ОСОБА_4, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що відповідає положенням п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, а отже позовні вимоги в частині відшкодування на користь позивачки моральної шкоди у вигляді компенсації її душевних страждань в розмірі 1000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування на користь позивачки моральної шкоди у вигляді компенсації фізичного болю в розмірі 4000,00 грн. суд вважає необхідним відмовити у зв’язку з наступним.

Судом в ході судового засідання було встановлено, що внаслідок травм саме малолітній ОСОБА_4 зазнав фізичного болю, що підтверджується актами судово-медичних досліджень, а отже поніс і моральні страждання.

Порядок участі малолітньої особи у якості позивача встановлений ст.. 271 ЦПК України.

При цьому позивач, звертаючись з відповідним позовом до суду діє в своїх інтересах від свого імені, а не як законний представник свого малолітнього сина, шкоду у вигляді компенсації фізичного болю просить стягнути на власну користь, в той час як фізичний біль їй самій спричинений не був. Вказане також має важливе значення з огляду на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 57 СК України відшкодування моральної шкоди є приватною власністю дружини або чоловіка.

Отже правова природа моральної шкоди у вигляді компенсації фізичного болю в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України носить особистісний характер, а отже в цій частині в позові має бути відмовлено.

Відповідно до ст.ст.84,88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 37,00 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, сума судового збору в розмірі 8,50 грн. підлягає стягненню на користь держави.

На підставі ст. ст. 23, 1166, 1178 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 84, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (законного представника малолітнього ОСОБА_3) на користь ОСОБА_1 у відшкодування спричиненої моральної шкоди 1000,00 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 37,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 8,50 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може| бути| оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. |

Суддя                              підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                          Л.Л. Котешко