Справа № 1-15/11

ПОСТАНОВА

іменем України

11 березня 2011 року

11 березня 2011   року Суворовський райсуд м. Херсона у складі:

головуючого судді                 Слюсаренко О.В.

при секретарі                         Глібовій О.Д.

за участю прокурора             Булаха Д.С.

за участю адвоката                 ОСОБА_1

                                               ОСОБА_2

                                               ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  с. Миролюбівка Нововоронцовського р-ну Херсонської області , громадянина України, освіта вища,  одружений, раніше не засуджений,   не працює,   проживає   : АДРЕСА_1  

у скоєні злочину, передбаченого ст.  366 ч 1, ст. 365 ч 2   КК України,

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця  с. Кочубеївка Високопільського р-ну Херсонської області , громадянина України, освіта вища,  не одружений, раніше не засуджений,   не працює ,   проживає   : АДРЕСА_2   

у скоєні злочину, передбаченого ст. 365 ч 2   КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства  ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вони   обіймаючи посади інспекторів  відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території  Високопільського району , виконуючи службові обов’язки, явно виходячи за межі  наданих їм владних повноважень 19.04.2009 р.  біля 19.00 год.   умисно застосували до потерпілого ОСОБА_6 фізичне насильство , що спричинило завдання легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розгляд здоров’я.

Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за даним епізодом кваліфіковані за ч 2 ст. 365 КК України як м перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав, що супроводжувалися насильством та болісними і такими, що  ображають особисту гідність потерпілого діями.

Крім того ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачується у тому, що він  21.04.2009 р. у службовому кабінеті склав протокол  відносно ОСОБА_6   про вчинення  правопорушення передбаченого ст. 130 ч 1 КК України , куди вніс завідомо неправдиві відомості  і направив даний  протокол на розгляд   до суду.

Дії ОСОБА_4  за даним епізодом кваліфіковані за ч 1 ст. 366 КК України як службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, видача завідомо неправдивих документів.

В ході судового слідства підсудній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними себе у вчинені інкримінованих злочинів не визнали.

Адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з підстав  неправильності та неповноти досудового слідства.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, вказавши на те, що досудове слідство по даній кримінальній справі проведено з дотриманням чинного кримінально - процесуального законодавства.  Винність підсудних у вчиненні інкримінованих злочинів повністю підтверджена сукупністю  зібраних у справі органом  досудового слідства доказами.  

Адвокат ОСОБА_1  та потерпілий ОСОБА_6 також вказали на відсутність підстав для направлення   справи на додаткове розслідування.

Відповідно до ст. 62 Конституції України  обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом або зібраних в порушення вимог закону.

Згідно зі ст. 281 КПК України  кримінальна справа повертається на додаткове розслідування  у разі, якщо  має місце неправильність і неповнота досудового слідства і коли ця неправильність чи неповнота  не може бути усунута в судовому засіданні.

В Постанові Пленуму Верховного суду України № 2 від 11.02.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування »зазначено, що кримінальна справа у будь-якому разі підлягає поверненню на додаткове розслідування , якщо:    при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист  і допущена неправильність досудового слідства , яка не може бути усунута в  судовому засіданні.

       Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання й досудове слідство, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

        При цьому відповідно до вимог ст.ст. 64, 132 КПК України доказуванню у кримінальній справі серед іншого підлягає подія злочину,  винність обвинуваченого у вчиненні злочину і його мотиви, а пред'явлене обвинувачення повинно бути конкретним та містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину.

Неповним визнається таке досудовое слідство, у процесі якого залишилося невиявленими істотні обставини справи, що не  дозволяє суду з безсумнівністю дійти висновку про винність або невинуватість обвинуваченого, форму його провини і зв”язок його дій зі шкідливими наслідками , що настали .

В ході досудового та судового слідства  потерпілий та свідки дають суперечливі показання щодо обставин справи, зокрема  кількості працівників правоохоронних органів які наносили  потерпілому удари, кількості ударів, їх локалізацію, місця розташування учасників  події і т.д.

Слідчий всупереч вимогам ст. 22 КПК України  в ході досудового слідства не  усунув даних протиріч, в обвинувальному висновку  обмежився лише наведенням даних потерпілим та свідками  показань, без вказівки які саме показання   свідків чи потерпілого підтверджують винність підсудних,  які показання і з яких причин слідчий не взяв до уваги  і з яких підстав.

Потерпілий ОСОБА_6  і в ході досудового слідства і судового слідства вказує на те, що удари йому наносили всі чотири працівника правоохоронних органів ( т 2 а.с.17-22)  

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 на досудовому слідстві та в суді  показали , що всі четверо працівників міліції били ОСОБА_6 ( т 3 а.с. 26-38, т 2 а.с. 49-50, т 2 а.с.51-52).

Проте, вирішуючи питання   про наявність чи відсутність у діях  ОСОБА_9 та ОСОБА_10  ознак складу злочину  передбаченого ст.  365 ч 2 КК України  в постанові від  28.07.2009 р. про відмову у порушенні кримінальної справи  слідчий  вказав , що необхідно зробити висновок , що показання потерпілого і свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8  не в повній мірі відповідають дійсності , при відсутності  в їх показаннях завідомо неправдивих показань і на цій підставі відмовив у порушенні  кримінальної справи відносно   ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ( т 3 а.с.  99-101) . Таке формулювання  підстав для відмови у порушенні кримінальної справи  відносно вказаних осіб без вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності  потерпілого та свідків за дачу завідомо  неправдивих показань є  неправомірним.

На підставі показань потерпілого ,  який вказує на нанесення йому тілесних ушкоджень  підсудними та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вбачається наявність підстав для притягнення  вказаних вище осіб до кримінальної відповідальності.

     Відповідно   Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 11.02.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування »  постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи, про відмову в її порушенні щодо іншої особи або про виділення справи щодо такої особи в окреме провадження не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.

Підсудні  обвинувачуються  у завдані потерпілому легких тілесних ушкоджень , що спричинило короткочасний  розлад здоров’я. В обвинувальному  висновку вказано, що ступінь тілесних ушкоджень потерпілого підтверджується  висновками судово - медичної експертизи  від 28.07.2009 р.

Постановою слідчого від 25.05.2009 р. було призначено  у справі   судово - медичну експертизу  ОСОБА_6 проведення якої  доручено експерту ОСОБА_11 ( т 3 а.с. 80).

У вказаній постанові зазначено , що експерту направлено копію даної постанови та на вимогу експерта  буде направлена кримінальна справа.

На а.с. 133 т. 2 міститься запит слідчого  до Високопільської лікарні  від 25.05.2009 р.  про надання медичних  документів про лікування ОСОБА_6, однак жодного документу про направлення лікарнею вказаних медичних документів , яких саме медичних документів,   матеріали кримінальної справи не містять, як і не містять відомостей про передачу слідчим вказаних документів експерту та повернення їх в лікарню  чи потерпілому. При цьому в матеріалах справи містяться  ніким не завірені копії  медичних документів, походження яких встановити неможливо ( т 2 а.с. 196-212  ) .

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що експерту направлялися матеріали кримінальної справи, медичні документи ОСОБА_6 , відсутні відомості про те, коли саме надійшли від експерта висновки експертизи.

Відповідно до вимог кримінально - процесуального законодавства   при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;  узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

Всупереч вимогам ст. 196 КПК України слідчий не перерахував які саме документи були надані експерту на дослідження,   сформулював  питання щодо відповідності  об’єктивним даним показань потерпілого  про обставини виявлення у нього тілесних ушкоджень , не вказав, які саме показання  потерпілого  відповідно до якого протоколу допиту необхідно оцінити експерту, зважаючи на те, що  на час призначення експертизи потерпілий був допитаний лише один раз  05.05.2009 р. (  т 2 а.с. 17) ,а потім  проведено додатковий допит 14.07.2009 р.  і відтворення обстановки та обставин події 14.07.2009 р. (  т 2 а.с. 23, т 3 а.с.1) в яких містяться протиріччя  у показаннях потерпілого.

Всупереч вимогам ст. 22 КПК України слідчий  поклав в основу обвинувачення  підсудних висновок   судово - медичної експертизи від 28.07.2009 р. ( т 3 а.с. 84-92)  ,який не відповідає вимогам  ст. 200 КПК України  та Інструкції про проведення судово-медичної експертизи затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я № 6 від 17.01.1995 р. оскільки не містить вказівки  на   вік, місце проживання, документ, що посвідчує особу потерпілого , назву і номер кримінальної  , кількість томів та листів справи, перелік об'єктів та зразків, що надійшли на експертизу (при експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів); з нього не вбачається ким і коли був оглянутий потерпілий, ким і коли  були зроблені додані до висновку фотографії потерпілого і хто саме надав їх експерту, ким і кили були надані експерту медичні документи потерпілого.   

У висновку експерт посилається на  акт № 52 від 20.04.2009 р.  освідування потерпілого ОСОБА_6 на підставі  направлення чергового Високопільського  ВМ ОСОБА_12  від 07.04.2009 р. , тоді як в матеріалах справи  міститься акт № 52 від 20.04.2009 р. в якому вказано, що   освідування потерпілого ОСОБА_6  зроблено на підставі направлення чергового Високопільського ВМ Кукованця від 20.04.2009 р. Даний акт, який складено 20.04.2009 р. містить аналіз медичних документів ОСОБА_6 про проходження ним  огляду лікарями  12 -14 травня  та  02.06.2009 р.

При проведенні досудового слідства  були порушені права ОСОБА_4 та ОСОБА_5    як обвинувачених та підозрюваних , в тому числі і на захист.

З матеріалів справи встановлено, що 13.05.2009 р.  адвоката ОСОБА_13 було допущено до участі  у справі як захисника підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( т 2 а.с.119, 129). Підозрювані були допитані в присутності захисника 13.05.2009 р. ( т 2 а.с.120-123, т 2 а.с. 130-133) . В ході допиту  підозрювані  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дали суперечливі показання, що унеможливлює відповідно до ст. 61 КПК України  захист одним адвокатом двох підозрюваних , якщо інтереси захисту одного з них суперечить інтересам  захисту іншого.  Незважаючи на це  слідчим 14.05.2009 р. було проведено відтворення   обстановки та обставин події з підозрюваними ОСОБА_5 та ОСОБА_4  за участю захисника ОСОБА_14 ( т 3 а.с. 13-17, т 3 а.с.19-24) .

Постановою слідчого від 23.05.2009 р. від участі  у справі в якості захисника ОСОБА_5   на підставі ст. 61 КПК України було усунуто ОСОБА_2 ( т  2 а.с.181)

Ст. 140 КПК України передбачає, що при пред»явленні  обвинувачення особі присутність захисника є обов»язковою, крім випадків , коли сам обвинувачений відмовляється від захисника і його відмова прийнята.

23.05.2009 р. ОСОБА_5 без участі захисника  було пред”явлене обвинувачення у вчинені злочину передбаченого ч 2 ст. 365 КК України  

     Йому  було роз»яснено  права обвинуваченого, в т.ч. право на захист. В протоколі від 23.05.2009  р.  вказано, що ознайомившись з правом на захист   ОСОБА_5   заявив, що на час відсторонення адвоката ОСОБА_2 він захищати свої інтереси буде самостійно ( т 2 а.с. 185)   Однак з цього протоколу не вбачається,   що  ОСОБА_5 відмовився від участі адвоката,  що    відмова ОСОБА_5    від захисту була прийнята слідчим, оскільки відповідна постанова про це слідчим не була винесена. ОСОБА_5  в ході судового слідства вказав, що  він вимушений був написати , що сам буде  захищати свої інтереси , оскільки слідчий його поставив перед фактом про відсторонення адвоката ОСОБА_15  і вказав на необхідність пред’явлення обвинувачення, саме 23.05.2009 р., а він не встиг укласти угоду з іншим адвокатом.

Також без з’ясування причин відсутності  адвоката , та без прийняття відмови від захисника слідчим  не було забезпечено захист обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при пред’явлені  обвинувачення 30.07.2009 р. (  т 4 а.с.  131, 119)

Таким чином суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_5  та ОСОБА_4  було пред”явлене з порушеням вимог ст 140 КПК України.

Відповідно до змісту ст. 132, 223  КПК України документи органу досудового слідства, які містять формулювання обвинувачення, повинні відображати всі елементи складу злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

На думку суду в ході досудового слідства  не з”ясовані суттєві обставини, що належать до предмета доказування .

Крім того ,  підсудним  пред’явлене неконкретне обвинувачення,  яке не містить вказівку на спосіб, мету вчинення інкримінованого злочину, містить суперечливі дані  щодо обставин справи та кваліфікації дій підсуних.

Зокрема  дії ОСОБА_4  за епізодом службового підроблення кваліфіковані за ст 366 ч 1 КК України як  службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, видача завідомо неправдивих документів.  При цьому слідчим не зазначено  який саме  завідомо неправдивий документ виданий ОСОБА_4  коли і кому він виданий.

За  першим епізодом дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковані  за ч 2   ст. 365 КК України як   перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав, що супроводжувалися насильством та болісними і такими, що  ображають особисту гідність потерпілого діями.

При цьому у викладені змісту обвинувачення слідчий вказує, що  ОСОБА_4 та ОСОБА_5  явно виходили за межі наданих їм владних повноважень,  перевищили свої  повноваження як представників влади , проте кваліфікує дії  як перевищення влади,  тобто вчинення дій, що виходять за межі наданих їм прав. Необхідно зазначити, що диспозиція ст. 365 КК України передбачає перевищення влади або службових повноважень, тобто  перевищення влади та перевищення службових повноважень є двома окремими кваліфікуючими ознаками. Слідчий допустив  неконкретність та суперечливість  пред’явленого обвинувачення .

При цьому пред’явлене обвинувачення не містить вказівки на  те які саме дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5   свідчать про те, що вони  явно виходять за межі наданих їм прав, яких саме прав, в чому полягає істотна шкода охоронюваним  законом  правам та інтересам громадян, державним чи громадським інтересам , наскільки  було очевидним для підсудних вихід за межі наданих  їм прав,  чи усвідомлювали підсудні неправомірність своєї поведінки , умисне чи необережне ставлення вказаних осіб до наслідків вчинюваних  ними дій, якими саме діями і кого саме з підсудних завдано потерпілому тілесні ушкодження , які саме дії підсудних становлять насильство, а які саме дії кожного з підсудних визнані такими, що завдають болю чи принижують гідність потерпілого  і  т.д.  

Відповідно до Постанови  Пленуму ВСУ від 26.12.2003  № 15 ” Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень”  відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади або службових повноважень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч. 1 ст. 365  КК, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 або ч. 3 зазначеної статті.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365  КК, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

   Прокурором в ході судового слідства  не було змінено і конкретизовано обвинувачення.

   Пред’явлення неконкретного обвинувачення на думку суду є істотним порушенням  кримінально- процесуального закону, яке перешкоджає  суду об’єктивно , повно та всебічно розглянути справу і винести законний і обгрунтований вирок.

         Враховуючи викладене суд приходить до висновку , що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, оскільки неправильність та неповнота досудового слідства  не може бути усунута  в ході судового слідства.

        Клопотання про надання судових доручень відповідно до вимог ст 315- 1 КПК України  учасники судового розгляду не заявили.  

        Під час  додаткового  розслідування необхідно вчинити слідчі дії в ході яких відповідно до вимог ст. 22 КПК України  мають бути всебічно , повно і об’єктивно досліджені обставини справи, і тому числі  : забезпечити право на захист ОСОБА_4  та ОСОБА_5 ; усунути суперечності у показаннях потерпілого,  свідків, підсудних  щодо обставин події  шляхом повторних допитів, проведення очних ставок; вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності  ОСОБА_10 та ОСОБА_9,     призначити додаткову  судово - медичну експертизу для  визначення    ступні тяжкості та механізму утворення тілесних  ушкоджень потерпілого , пред’явити  конкретне  обвинувачення

Керуючись ст. 281 КПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_4 за ст. 365 ч 2 , ст. 366 ч 1 КК  України та по обвинуваченню  ОСОБА_5 за ст 365 ч 2 КК України  повернути на додаткове розслідування прокурору  Високопільського району Херсонської області.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5  залишити колишню - підписку про невиїзд.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області протягом семи діб з дня оголошення через Суворовський райсуд м. Херсона.

Суддя:О. В. Слюсаренко