АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів – Гірняк Л.А. , Левенця Б.Б.,
при секретарі – Чебан Н.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2010 року ,-
встановила:
У квітні 2010р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики(а.с.3-4).
В обґрунтування вимог представник позивача ОСОБА_4 посилалась на те, що відповідач ОСОБА_3 06.02.2007р. позичив у ОСОБА_1, 20 000 доларів США, про що ним було особисто підписано розписку. Строк повернення коштів в зазначеному розмірі встановлено до 06.12.2007 року(а.с.5).
До теперішнього часу ОСОБА_3 зобов'язання не виконав та почав ухилятися від зустрічей з позивачкою, що змусило її звернутися до суду, а тому вона просила стягнути суму боргу в розмірі 20 000 дол. США, виходячи із еквіваленту в грошовій одиниці України - гривні, в розмірі 157 000 грн. основного боргу, індекс інфляції 43 010 грн 15 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 10 977 грн. 13 коп.
Крім того, просила стягнути понесені судові витрати в розмірі 1820 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 15 860 грн.
В судовому засіданні 30.09.2010 року відповідач не заперечував проти вимог позову та просив суд надати строк для вирішення спірного питання з позивачкою шляхом укладання мирової угоди. Ухвалою суду було оголошено перерву до 14.10.2010 року.
В судовому засіданні 14.10.2010 року відповідач вимоги позову не визнав. В заперечення вимог посилався тільки на одну обставину, а саме на те, що позивачкою не доведено отримання ним 20 000 доларів в валюті Сполучених Штатів Америки, в зв’язку з чим вважав, що позов задоволенню не підлягає.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики від 06.02.2007р. в сумі 210 987, 28 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1820 грн.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------
Головуючий в 1 інстанції – Бузовський В.В. Справа № 22ц- 392/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП –27
Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 362,80 грн.(а.с.38).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому посилається на те, що грошове зобов’язання виникло в іноземній валюті, тому індекс інфляції законом непередбачено. Позивач не надав доказів, що предметом договору позики були грошові кошти в іноземній валюті, тому посилання, що він отримав кошти в доларах США є безпідставні(а.с.43-45).
Апелянт ОСОБА_3 до суду не прибув, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про що у справі є докази(а.с.79-81).Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 скаргу просив задовольнити частково, підтримав заперечення на апеляційну скаргу(а.с.85-89).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за договором позики, укладеного 06.02.2007р. не виконав та гроші в сумі 20000 дол. США у встановлений у розписці строк (06.12.2007р.) не повернув, а тому з нього на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 157 000 грн., індекс інфляції 43 010 грн.15 коп., три проценти річних від простроченої суми 10 977 грн. 13 коп., а всього стягненню підлягає 210 987 грн. 28 коп. та судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 362 грн. 80 коп.(а.с.38).
Колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняв 20 000 доларів, що підтверджується розпискою від 06.02.2007 року (а.с. 5), яка особисто підписана відповідачем, що не заперечувалося в судовому засіданні. Строк повернення обумовленої суми коштів встановлено до 06.12.2007р., але до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 борг не повернув.
Статтею 7 ЦК України визначено, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.
Враховуючи те, що за звичаєм обіг іноземної валюти між громадянами в Україні здійснюється виключно в двох видах іноземних валют: ЄВРО та долар, і саме - долар США, та зазначена обставина визнається судом загальновідомою, а тому суд вважав, що в розписці іноземна валюта «долар» визначена саме в доларах США.
Таким чином, установивши, що ОСОБА_3 отримав у власність від ОСОБА_1 20000 дол. США і своєчасно не повернув суму позики, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов’язку сплатити позивачці суму боргу в розмірі 20 000 дол. США , що за курсом НБУ становить 7,85 грн. за 1 дол. США , тому сума зобов’язань в рахунок суми за договором позики на час подання позову склала 157 000 грн.( 20000 дол. США х 7,85) та три процента річних від простроченої суми в розмірі 10977 грн. 13 коп.(157 000 х 3% :366 дн. х 853 дн.).
Вимоги ОСОБА_1 про стягнення 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 10 977 грн. 13 коп. є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 має право на стягнення цієї суми відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, з якої вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм матеріального права, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
За таких обставин, суд правильно прийшов до висновку, що відповідач повинен нести цивільну - правову відповідальність за борговою розпискою від 06.02.2007р. в тій сумі, котру він позичив у ОСОБА_1 з урахуванням курсу НБУ.
Однак стягуючи з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 індекс інфляції у сумі 43010 гривень, суд порушив вимоги ст.ст.524, 533, 625 ЦК України з яких вбачається, що індекс інфляції може бути нарахований на суму основного боргу лише у разі, якщо цей борг виник у валюті України - гривні.
Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Беручи до уваги, що визначення в розписці грошових зобов’язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, проте унеможливлює урахування відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті, а тому в цих вимогах позивачу слід відмовити.
Крім того, в запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача не заперечував проти виключення з резолютивної частини рішення вимог щодо стягнення суми інфляції в розмірі 43 010 грн.
Доводи відповідача щодо відсутності правовідносин з позивачем не приймаються до уваги, оскільки спростовуються укладеною письмовою розпискою написаною власноручно відповідачем.
Доводи апелянта про те, що він не отримував кошти в дол. США є безпідставні, оскільки відповідач в судовому засіданні 30.09.2010р. не заперечував проти позову та просив надати строк для вирішення спірного питання з позивачкою шляхом укладання мирової угоди, тобто погодився з позовними вимогами та бажав укласти мирову угоду. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до ст. 7 ЦК України, ОСОБА_1 ОСОБА_1 за звичаєм обіг іноземної валюти між громадянами в Україні здійснюється виключно в двох видах іноземних валют: ЄВРО та долар, і саме - долар США, як зазначена обставина визнана судом загальновідомою. Суд правильно прийшов до висновку, що в розписці іноземна валюта «долар» визначена саме в доларах США.
Відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої
ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і
документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1452 грн. 54 коп.
(1820 грн. х 79,61 % від задоволених вимог 167977 грн. ).
Також на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 362 грн. 80 коп., які стягнуто судом на підставі Постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», згідно якої компенсація на правову допомогу, що стягується з іншої сторони, становить 40% мінімальної заробітної плати за годину роботи.
За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з викладенням рішення суду в новій редакції.
Керуючись ст.ст.209,309 ч.1п.3, 309 ч.1 п.п.1,4, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину в новій редакції.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнення боргу за договором позики в розмірі 157 000(сто п’ятдесят сім тисяч ) грн. та 3% річних в сумі 10 977( десять тисяч дев’ятсот сімдесят сім ) грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1452(одна тисяча чотириста п’ятдесят дві) грн. 54 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 362( триста шістдесят дві) грн. 80 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Л.А.Гірняк
Б.Б.Левенець