Справа № 2-а-224/09

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2009 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Махлай Л.Д.

при секретарі Москаленко І.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Наливайко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та перерахування розміру пенсії,

встановив:

у лютому 2009 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обгрунтування позову зазначав, що з 01.01.2006 року йому не виплачується надбавка як дитині війні у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, а з 2008 року зазначена надбавка виплачується у меншому розмірі, який не відповідає Закону України „Про статус та соціальний захист дітей війни".

З 01.01.2005 року йому не в повному обсязі відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" нарахована додаткова пенсія як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

2 категорії.

Крім того, з 01.01.2008 року йому не нараховується збільшення на 5 % розміру пенсії як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії відповідно до ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців" від 09.04.1992 року.

Він звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про невідповідність розрахунку розміру пенсії чинному законодавству та отримав відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з посиланням на Закони України про Державні бюджети на 2006, 2007 та 2008 роки та на Закон № 3591-VI від 04.04.2006 року, де було вказано, що розмір пенсії відповідає діючому законодавству.

Проте, таку відповідь вважає неправомірною, оскільки відмова перерахувати пенсію суперечить ст. 58 Конституції України та позиції Конституційного Суду України про непорушність прав на пільги.

Посилаючись на зазначене просив визнати дії відповідачів по обмеженню його прав на пільги неправомірними та такими, що порушують принцип верховенства права; зобов’язати Київський міський військовий комісаріат надати ГУ ПФУ в м. Києві письмове подання про підстави нарахування та виплати підвищення пенсії як дитині війни за період

з 2006 року, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії за період 2005-2006 роки; зобов’язати ГУ ПФУ в м. Києві усунути порушення його прав шляхом нарахування на підставі подання КМВК та виплатити руми підвищення пенсії яки дитині війни за період з 01.01.2006 року по день прийняття судом постанови за цим позовом, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком; нарахувати та виплатити всі суми підвищення пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2005 року по день прийняття постанови по даному позову, перерахувати пенсію за пільгою як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії з підвищенням пенсії на 5 % грошового забезпечення згідно ст. 13 Закону № 2262-ХІІ за період з 01.01.2005 року по день прийняття судом постанови за позовом.

Надалі позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з урахуванням поданих уточнень до нього та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що нарахування пенсії позивачу проведено у відповідності з діючими на теперішній час Законами та постановами Кабінету Міністрів України, які для них є обов’язковими. Також просив застосувати строк позовної давності. У поясненнях зазначив, що позивачу виплачується підвищення як дитині війні з 01.01.2008 року у розмірі визначеному для ветеранів війни, а саме 10 % від прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік...». З 22.05.2008 року йому виплачується таке підвищення у твердій грошовій сумі, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року. До зазначених строків виплата таких надбавок була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

При обчисленні додаткових пенсій, підвищень, надбавок та інших соціальних виплат, які виплачуються пенсіонерам Міністерства оборони України, розрахунок проводився до 01.10.2003 року відповідно до Постанови КМУ від 19.03.1996 року № 342 та від 26.07.1996 року № 831 виходячи з розміру 16 грн. 62 коп., а з 01.10.2003 року виходячи з розміру 19, 91 грн., визначеного Постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування, яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", правильність такої методики підтверджується п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4.

5 % підвищення розміру пенсії, яке було передбачене ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" з внесенням змін до цього Закону було скасоване. Оскільки при перерахунку пенсії не можна зменшувати розмір пенсії до 01.01.2008 року. позивачу виплачувалася пенсія у попередньому розмірі. Після перерахунку пенсії з 01.01.2008 року розмір пенсії збільшився і тому пенсія розрахована вже без урахування не передбаченого законом підвищення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва, отримує пенсію за вислугу років як військовослужбовець, додаткову пенсію як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".,

Статтею ст. 6 цього Закону ‘передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48, 10 грн., з 01.07.2008 року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн. так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону № 3367-1V від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.

Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст. ‘ 14 Закону. України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2939-1V від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.

Позивач не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як дитині війни не мав.

Таким чином відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як дитині війні з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 22.05.2008 року знову у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування даної надбавки у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено доплати дітям війни у розмірах менших, ніж це передбачено Законом суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому застосуванню не підлягає.

Позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії та відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на додаткову пенсію у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, позивач отримував та продовжує отримувати таку додаткову пенсію не у розмірі, визначеному Законом, а у розмірах, визначених в різні періоди постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремих категорій пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 51 Закону викладено у такій редакції: «особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю призначається у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином відповідач з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року виплачував додаткову пенсію позивачу у визначеному’Законом розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при призначенні позивачу надбавки як дитині війни та додаткової пенсії застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-1V «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При розрахунку підвищення, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.

Разом з тим, ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до ст. 100 цього ж Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає на застуванні строку позовної давності, а суд не вбачає поважності причини пропуску такого строку. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що позивач дізнався про порушення свого права лише після отримання відповіді на своє звернення 22.01.2009 року, оскільки нормативні акти, відповідно до яких позивач обгрунтовує свої. вимоги є загальнодоступними та при прийнятті публікувалися у засобах масової інформації. Ніяких перешкод у ознайомленні з тим, з яких сум складається розмір пенсії позивача останньому ніхто не чинив.

П. в ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції до 04.04.2006 року було передбачено, що розмір пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та віднесені до 2 категорії збільшується на 5 % відповідних сум грошового забезпечення.

Проте, з внесенням змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" дане положення ст. 13 було скасовано. А тому відповідач на законних підставах при проведенні перерахунку, відповідно до якого розмір пенсії позивача збільшився скасував таке підвищення.

Вимоги про зобов’язання Київського міського військового комісаріату надати подання Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві про підстави донарахування пенсії позивачу не грунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.

Вимоги про проведення саме тих виплат, які визначені судовим рішенням в майбутньому також задоволенню не підлягають, оскільки саме цим рішенням суд зобов’язує відповідача провести перерахунок пенсії з визначеної рішенням суду дати. Строк виплати пенсії з такими надбавками визначається відповідно до того строку, на який призначена пенсія позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ., .2007 рік»... 2008 рік», ст. ст. 9, 11, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги як дітям війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року протиправною.

Зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано потягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.