КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8736/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
У Х В А Л А
Іменем України
"20" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
за участю:
представника позивача
відповідачаБорисюк Л.П.,
Грибан І.О., Ключковича В.Ю.
Леонтовичі М.А.
Завгороднєвої О.М.
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2009 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по прибутковому податку в розмірі 2 608,98 грн., -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2009 року ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути недоїмку з прибуткового податку відповідача в розмірі 3 243,89 грн. за 1999 та 2000 роки.
Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги: просив суд стягнути недоїмку з прибуткового податку в розмірі 2 608,98 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом 1999-2000 років до ДПІ у Залізничному районі м. Києва від підприємств надходили відомості про виплачені громадянці ОСОБА_1 доходи за утриманий з цих доходів прибутковий податок. Ці відомості об’єднані ДПІ і містяться у довідці за формою 8ДР за 1999 та 2000 роки, відповідно до яких сума доходу ОСОБА_1 складає за 1999 рік –24 569,22 грн. утримано прибуткового податку 6 262,71 грн., за 2000 рік –23 704,36 грн. утримано прибуткового податку 7 571,24 грн.
Вказані дані відрізнялися від сум доходів, задекларованих відповідачем –21 876,36 грн. за місцем основної роботи, 15 685,84 грн. не за місцем основної роботи за 1999 рік та 9 952,48 грн. за місцем основної роботи та 20 809,41 грн. не за місцем основної роботи.
Позивачем було зроблено та направлено відповідачу перерахунок прибуткового податку, проте заборгованість перед бюджетом останнім не було погашено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано відомостей, які б свідчили, про отримання доходу з інших джерел, окрім тих, які були відображені в деклараціях відповідача за 1999 та 2000 роки.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Частиною 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі –Закон № 509-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що органи державної податкової служби подають до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-XII (далі –Закон № 1251-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Відносини зі сплати прибуткового податку з громадян у 1999 та 2000 роках регулювалися нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
Згідно ст. 1 Декрету, платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Декрету, оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ i організацій усiх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки i провадження відрахувань до фонду соціального страхування.
Згідно зі ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Частиною 1 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій декларацій про доходи за 1999 та 2000 роки ОСОБА_1 одержала за основним місцем роботи АТЗТ «Селенська інвестиційна компанія»- 21 876,36 грн. за 1999 рік та 9 952,48 грн. за 2000 рік, не за основним місцем роботи ПІІ «Юкрейніан Інвестментс»- 15 685,84 грн. за 1999 рік та 20 809,41 грн. за 2000 рік. Вказані кошти були отримані відповідачем від юридичних осіб в якості заробітної плати. При цьому жодних відомостей про одержання відповідачем інших доходів, окрім заробітної плати матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно не утримувався прибутковий податок з відповідача, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із частиною 4 ст. 71 КАС України, суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2009 року у позивача витребовувалися відомості відносно підприємств, якими проводилося утримання прибуткового податку з відповідача; відомості відносно перевірки підприємств, якими проводилося утримання прибуткового податку з відповідача та відомості відносно нарахування прибуткового податку з громадян підприємствами, якими проводилося утримання прибуткового податку з відповідача.
Однак, відомостей про наявність будь-яких доказів одержання відповідачем доходу, з інших, ніж зазначено у декларації, джерел, позивачем до суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Л.П. Борисюк
І.О. Грибан
В.Ю. Ключкович
Ухвала в повному обсязі складена та підписана –25.01.2011 р.