У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 листопада 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2007 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що мав три судимості,

                   останню - за вироком Амур-Нижньодніпровського 

районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2004 року

за ст. 185 ч. 2 КК України,

засуджений до позбавлення волі:

- за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 13 років з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 185 КК України на 6 років.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений до позбавлення волі:

- за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років 6 місяців з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років 6 місяців.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років 6 місяців з конфіскацією майна.

         Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1. і ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_3 47 675 гривень майнової шкоди.

         Доля речових доказів вирішена відповідно до положень ст. 81 КПК України, а відшкодування судових витрат - відповідно до вимог ст. 93 цього ж Кодексу.

         Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за злочини, які вони, як установив суд, вчинили за наступних обставин.

         Будучи обізнаним в тому, що в належному ОСОБА_3 автомобілі «Ніссан-Максіма» зберігається значна сума грошей, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вирішили їх украсти та з цією метою розробили план вчинення злочину.

         16 вересня 2006 року о 22-ій годині ОСОБА_1 з метою таємного викрадення чужого майна на автомобілі «ЗАЗ-968» приїхав до автомобільної стоянки «Співдружність», що на проспекті Миру, 99 у м. Дніпропетровську.

         ОСОБА_4, знаходячись на території цієї автостоянки і діючи  згідно з планом, з метою забезпечення умов для вчинення ОСОБА_1 крадіжки розташував автомобіль «ГАЗ-33023» «Газель», яким керував, перед оглядовим вікном сторожового приміщення, позбавивши в такий спосіб можливості спостереження за автомобілем «Ніссан-Максіма» і доступ до нього осіб, які охороняли автостоянку.

         ОСОБА_1, виконуючи відведену йому роль, розбив скло в автомобілі «Ніссан-Максіма» і викрав звідти належні ОСОБА_3 3 500 доларів США та 30 тисяч гривень, чим заподіяв потерпілому значну матеріальну шкоду на загальну суму 47 675 гривень.

         14 грудня 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вступили в попередню змову на вчинення нападу на ОСОБА_3з метою заволодіння його майном.

         У цей же день приблизно о 19-ій годині вони прибули до АДРЕСА_1, в якому проживав потерпілий. Там вони знайшли кусок бетону розміром приблизно 30 см. у діаметрі, замотали його у футболку таким чином, що при утриманні за край тканини, бетон звисав донизу. Виготовивши в такий спосіб спеціально пристосоване для заподіяння тілесних ушкоджень знаряддя, вони зайшли в другий під'їзд зазначеного вище будинку і стали чекати прибуття ОСОБА_3, спостерігаючи за входом у під'їзд через вікно на східцевій площадці між 5 і 6 поверхами.

         Приблизно о 19-ій годині 30 хвилин ОСОБА_1 і ОСОБА_4 побачили як з під'їзду вийшла жінка з дитиною, яка посадила її в машину, а сама повернулася в під'їзд. Упізнавши в ній дружину ОСОБА_3, ОСОБА_4 повідомив про це ОСОБА_1Сподіваючись, що в квартирі ОСОБА_3 є значна сума грошей, вони вирішили з метою їх заволодіння напасти на ОСОБА_3і вбити її.

         Реалізовуючи спільний злочинний умисел і діючи погоджено, ОСОБА_1 піднявся на східцеву площадку 9-го поверху, де, заховавшись за шахту ліфта, став чекати ОСОБА_3, а ОСОБА_4 зупинився на площадці між 8 і 9 поверхами і почав здійснювати спостереження за навколишньою обстановкою, забезпечуючи ОСОБА_1безпечні умови для вчинення злочину.

         Приблизно о 19-ій годині 40 хвилин, коли ОСОБА_3 вийшла з ліфта і направилась до квартири, ОСОБА_1 напав на неї і з метою вбивства наніс їй замотаним у футболку куском бетону не менше двох ударів у голову, від чого потерпіла знепритомніла і впала. Скориставшись цим, ОСОБА_1 взяв у неї ключі від квартири і відкрив вхідні двері. Після цього засуджені заволокли ОСОБА_3 у квартиру і поклали на підлогу. Від заподіяних тілесних ушкоджень потерпіла, не приходячи до свідомості, померла вночі наступної доби в лікарні.

         В результаті таких дій ОСОБА_1 і ОСОБА_4 заволоділи належними сім'ї ОСОБА_3 мобільним телефоном, цифровим фотоапаратом, золотими ювелірними прикрасами, гаманцем, в якому знаходилось 120 грн., а всього майном і грошима на загальну суму 3 822 грн..

         На вирок подана касаційна скарга потерпілого ОСОБА_3, в якій він зазначає, що при призначенні ОСОБА_1і ОСОБА_4 покарання суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, проявленої при вбивстві його дружини зухвалості й жорстокості, а також даних про особи засуджених і, зокрема, тієї обставини, що ОСОБА_1 неодноразово судився, але після відбуття покарання на шлях виправлення не став. Вважає, що призначене засудженим покарання за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості, а тому просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника потерпілого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок законним і обгрунтованим, а касаційну скаргу такою, що не підлягала задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

         Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_4 в інкримінованих їм цим вироком злочинах ними та іншими учасниками процесу (крім потерпілого) не оспорюється.

         З огляду на це та враховуючи положення ч. 1 ст. 395 КПК України, колегія суддів вважає, що перевірка законності та обгрунтованості судового рішення має проводитись лише в тій частині, в якій воно оскаржене.

         Відповідно до встановлених ст. 65 КК України загальних засад призначення покарання суд призначає його в межах, установлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього ж Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

         Як видно із даних вироку, при вирішенні питання про призначення засудженим покарання суд врахував те, що вони вчинили злочини, які ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких і особливо тяжких, їх наслідки, дані про особи ОСОБА_4 і ОСОБА_1, у тому числі й ту обставину, що останній мав не зняті і непогашені судимості, а також відсутність обставин, які б пом'якшували покарання.

         При визначенні ступеня тяжкості злочинів суд виходив із особливостей кожного конкретного злочину (зокрема, із форми вини, мотиву, мети, способу і стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного із співучасників, наслідків, що настали, тощо).

         Всебічно врахувавши фактичні обставини справи в їх сукупності, суд правильно визначив індивідуальний ступінь тяжкості кожного із вчинених засудженими злочинів і призначив ОСОБА_1остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині Кримінального кодексу України, а ОСОБА_4 - покарання, розмір якого є близьким до максимального.

         Таке покарання, за переконанням колегії суддів, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Отже, підстав для його визнання несправедливим внаслідок м'якості, про що стверджується в касаційній скарзі потерпілого, колегія суддів не вбачає.

         Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1і ОСОБА_4- без зміни.

Судді:

Ю.М. Кармазін                     В.І. Косарєв                   О.А. Коротких