Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа  № 2-а-91/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03.03.2011  року                                                    смт.Липова Долина

Суддя Липоводолинського районного суду Сибільов О.В. розглянувши  в порядку  скороченого  провадження в селищі міського типу Липова Долина справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Липоводолинської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_2 18 лютого 2011 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та  соціального захисту населення Липоводолинської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Він, ОСОБА_2, являюся особою, яка брала участь в ліквідації аварії на Чернобильській ЧАС 2 категорії та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Він знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Липоводолинської РДА, яке повинне виплачувати йому щорічну допомогу на оздоровлення, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильської катастрофи".

Відповідно до вимог статті 48 вище вказаного Закону України, особам, віднесеним до 2 категорії призначається щорічна допомога в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.

Він звертався з заявою до Управління прапці та соціального захисту населення Липоводолинської РДА проханням провести, перерахунок цієї доплати відповідно до вимог вище вказаного Закону, оскільки додаткова пенсія йому нараховується та виплачується значно нижча, чим передбачена чинним законодавством, з чим він категорично не згоден, так як його законні права та інтереси порушені. Але йому в перерахунку та доплаті додаткової пенсії було відмовлено /лист № 298 від 3 лютого 2011 року, мотивуючи це різними нормативними актами, які не мають відношення до вище вказаного Закону.

  Недоплата допомоги на оздоровлення була в 2008-2010 роках.

   Мінімальна заробітна плата в 2008 році становила з 1 січня 470 гривень, з 1 квітня 481 гривню, з 1 липня 482 гривні та з 1 жовтня 498 гривень. Середній розмір  мінімальної зарплати за рік становить 482 гривні. Повинні йому виплатити 482 х 2410 гривень.

        Мінімальна заробітна плата в 2009 році становить: з 1 січня 498 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня 709 гривень та з 1 жовтня 723 гривні. Середній розмір мінімальної заробітної плати в 2009 році становить 656 гривні. Йому  повинні виплатити 656 х 5 = 3280 гривень.

В 2010 році мінімальний розмір заробітної плати становить: з 1 січня 869 гривень, з 1 квітня 884 гривні, з 1 липня 888 гривень, з 1 жовтня 907 гривень та з 1 грудня 922 гривні. Середній розмір мінімальної заробітної плати в 2010 році становить 894 гривні. Недоплачено в 2010 році: 894 х 5 = 4470 гривень

Таким чином за 2008-1010 роки йому недоплачено допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 вище вказаного Закону становить - 2410 грн. + 3280 грн. + 4470 грн. = 10160 гривень.

Отже, зважаючи на вищевикладене, не нарахування та невиплата йому належної щомісячної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008-1010 роки є протиправним та таким, що суперечить Конституції України на вище вказаному Закону.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав, що Закон України "Про Державний бюджет" не може скасовувати, відміняти або призупиняти дію інших Законів, що передбачають певні пільги для громадян.

Крім цього, стаття 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 5 жовтня 2006 року № 231-У, передбачає, що дія цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів, про внесення змін до цього Закону, тому він звернувся до суду та прохає зобов`язати Управління праці та соціального захисту  населення Липоводолинської районної державної адміністрації  виплатити  йому недоплачену щорічну  допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008-2010 роки в сумі, передбаченій даним Законом.

 01 лютого  2011 року  до суду  від  відповідача - Управління праці та соціального захисту  населення Липоводолинської районної державної адміністрації  надійшло письмове заперечення, де останній зазначив наступне.

Позивачу проведена виплата як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, 14 березня 2008 року в сумі – 100,00 гривень, 14 квітня 2009 року – 100,00 гривень, 16 червня 2009 року – 100 гривень. Позивач не надав суду жодних доказів того, що  порушені  його права  на отримання щорічної допомоги в розмірах, встановлених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і в позовній заяві він вказує, що Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року від 22 травня 2008 року визнав зазначені норми законів не конституційними і вони  втратили чинність.

Право на отримання  щорічної  допомоги  на оздоровлення  учасникам ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи  визначено статтею 48 Закону України  „Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

На  момент виплати позивачу зазначеної компенсації (липень 2007 року) статтею 76 Закону України „Про Державний бюджет  України на  2007 рік” установлений розмір мінімальної заробітної плати  440 гривень.

Крім того позивачу була нарахована і виплачена щорічна допомога на оздоровлення  учасникам наслідків аварії на ЧАЕС, як і  передбачено законом, який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної щорічної  допомоги.

Статтею 62  Закону України „Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що роз’яснення порядку  застосування  цього Закону  провадиться  у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання  місцевими  органами  державної виконавчої влади. Такий порядок  і було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 „Про компенсаційні виплати особам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і ставлять для  інвалідів  2-ї групи – 120  гривень.

Конституцією України  визначено, що  будь-які  видатки  держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове  спрямування  цих видатків  визначається  Законом України „Про Державний бюджет України” Відповідно до пункту 2 статті 5 Бюджетного кодексу України  визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні  положення нормативно-правових актів застосовуються лише  в частині, в якій вони не  суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України  „Про Державний бюджет України”. Таким чином норми, які вводяться Законом „Про Державний бюджет України” діють протягом бюджетного року, з  безумовними  та  пріоритетними  відносно інших законів.

Відповідно до п. 36 статті 2 Бюджетного кодексі України „розпорядниками бюджетних коштів” – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття  бюджетних зобов’язань та здійснення  видатків з бюджету.

Згідно із ст. 23 Бюджетного кодексі України  будь-які  бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна  здійснювати лише за наявності бюджетного  призначення. Бюджетні призначення  встановлюються Законом України „Про Державний бюджет України”.

Статтями Законів України „Про Державний бюджет України” на відповідний рік Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Крім того, відповідно до статей 30,87 Бюджетного кодексу України видатки Державного  бюджету України  включають  бюджетні призначення на конкретні  цілі, що пов’язані  з реалізацією державних програм, в тому числі  і соціального захисту  та соціального забезпечення. Ці цілі та законодавчі підстави для виконання бюджетних програм визначаються паспортом бюджетної програми на відповідний рік, який затверджується Міністерством фінансів України разом з Міністерством  праці  та соціальної політики України.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" фактично змінені положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є - положення статей Закону „Про Державний бюджет України".

На даний час нормативних документів, які б давали право на виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня .2005 № 562 для відповідної категорії осіб, немає.

Тому вважає, що з їхньої сторони управління не порушує ніяких положень Конституції України та Закону України ,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а діє лише в межах повноважень наданих державою і не мас права встановлювати розмір зазначеної допомоги, а лише виплачує їх відповідно до розмірів встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"», а тому просять відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до управління праці та соціального захисту населення Липоводолинської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 ( п`яти ) мінімальних заробітних плат за необґрунтованістю вимог.

Суд  дослідивши докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.    

Судом встановлено, що ОСОБА_2, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується ксерокопією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с. 4). Управління праці та соціального захисту населення  Липоводолинського району є органом влади, який у смт. Липова Долина проводить нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.     

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.     

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року щорічна допомога на оздоровлення виплачується особам – інвалідам 2 групи, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

 В той же час, позивачу було нараховано та виплачено суми щорічної допомоги на оздоровлення за період: 14 квітня 2009 року – 100 гривень; 16 квітня 2010 року - 100 гривень, що значно менше ніж визначено вказаним законом (а.с 5).   

Статті Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року та  «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо  внесення змін до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, якими зупинено виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, є неконституційними.   

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від  22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідає Конституції України, зупинення дії  ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи».   

Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи» визначено, що виплати мають проводитись в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз’яснення  порядку застосування цього закону та підвищувати розміри доплат пенсій і компенсацій, передбачених цим законом  відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшувати їх та встановлювати у твердій сумі, що не відповідає закону .   

Виходячи із засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що при визначенні розмірів виплат, за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.   

Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом  України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розмірів та виплати грошової допомоги. 

20 лютого 2011 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду за адміністративним судом до Управління праці та соціального захисту населення Липоводолинської райдержадміністрації Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, відмовлено. Адміністративний позов про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії  за період з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 рік, залишено без розгляду.

  Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач від сплати судового збору звільнений.

 На підставі ст.19 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»,  та керуючись ст.ст. 9, 11, 128, 159-163, 183-2 КАС України , суд,-      

ПОСТАНОВИВ:

              Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.  

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Липоводолинської райдержадміністрації провести перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року, виходячи з розмірів визначених ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”-  з п`яти мінімальних заробітних плат і здійснити відповідну доплату позивачу, за вирахуванням виплаченої раніше суми.  

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського  апеляційного  адміністративного суду  через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти з дня її  проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Якщо суб'єкта владних повноважень  у  випадках  та  порядку, передбачених  частиною  четвертою  статті 167 цього Кодексу,  було повідомлено  про  можливість  отримання   копії   постанови   суду безпосередньо   в   суді,  то  десятиденний  строк  на  апеляційне оскарження постанови суду  обчислюється  з  наступного  дня  після закінчення  п'ятиденного  строку  з  моменту  отримання  суб'єктом владних повноважень повідомлення про  можливість  отримання  копії постанови суду.

Апеляційна  скарга,  подана  після   закінчення   строків, установлених  цією  статтею,  залишається  без розгляду.

Суддя           О. В. Сибільов