Справа №  2-103/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09.02.2011 м.Радехів

Радехівський районний суд Львівської області  

в складі головуючого(ої)-судді:           Мулявка Олег Васильович

при секретарі судового засідання Табен Л.В.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радехів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди, -          

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із просьбою стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики в сумі 2500грн. та моральну шкоду в розмірі 5000грн..

В обґрунтування позову посилається на те, що у жовтні 2006 року вона на просьбу ОСОБА_3 оформила у КС «Самопоміч» кредитний договір та кошти від такого передала їй. Із відповідачкою було досягнуто усну домовленість, відповідно до якої вона повинна була сплачувати кредит та відсотки по ньому. Несвоєчасна оплата відповідачкою кредиту потягнула за собою нарахування Спілкою фінансових санкцій в розмірі 800грн., які позивачка вимушена була оплатити самостійно. У подальшому ж зазначений кредитний договір був переоформлений на матір відповідачки. Крім цього, у грудні 2006 року вона на просьбу ОСОБА_3 позичила тій 1700грн., оформивши передачу грошей розпискою. Приблизно у жовтні-листопаді 2010 року відповідачка обманним шляхом отримала від неї зазначену розписку та її порвала.

У судовому засіданні позивачка та її повноважний представник позовні вимоги підтримали в повній мірі та дали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Окрім цього, ОСОБА_2 пояснила, що під час передачі коштів в сумі 1700грн. було оформлено два екземпляри розписок, один з яких зберігався у неї, а другий у відповідачки. Під час її письмового звернення у Радехівський РВ розписка знаходилася у неї і відповідачкою знищена була пізніше. Під час дачі пояснень у міліції в жовтні 2010 року, вона власноручно написала розписку від імені ОСОБА_3 і, копія якої була долучена до матеріалів перевірки працівниками райвідділу. Моральну шкоду просить стягнути у зв’язку із невиконанням відповідачкою домовленості, поряд з цим не може обґрунтувати розмір такої.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та у судовому засіданні пояснила, що у зв’язку із важким матеріальним становищем у жовтні 2006 року ОСОБА_2 на її просьбу оформила кредитний договір, кошти від якого передала їй. У подальшому вона із своєю мамою суму кредиту та відсотки оплатила в повній мірі. Кошти в розмірі 1700грн. вона у позивачки не позичала, відповідно розписок не писала та не знищувала. Під час проведення перевірки працівниками Радехівського РВ вона дала пояснення дійсному стану речей. У задоволенні позову просить відмовити та до вимог застосувати термін позовної давності.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що про обставини позики та суму грошей ОСОБА_3 йому відомо із слів його матері – ОСОБА_2 і, при передачі грошей він присутній не був. У листопада 2010 року він бачив, як відповідачка рвала листок паперу, однак саму розписку він не бачив та із її змістом не знайомий.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що кредитний договір із КС «Самопоміч» був переоформлений на неї і вона здійснювала оплату кредиту та відсотків за ним.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 неодноразово передавала їй гроші для здійснення оплати кредиту у КС «Самопоміч».

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, заперечення відповідачки та покази свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних міркувань.

У відповідності до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із принципу диспозитивності, визначеного ст.11 ЦПК України, особа розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таким чином, виходячи із зазначеного принципу, позивачка пред’явила вимоги щодо стягнення із відповідачки коштів в розмірі 1700грн., які вона нібито позичила тій. Поряд з цим, хоча ч.2 ст.1047 ЦК України і визначається можливість спеціального спрощеного оформлення позики шляхом представлення розписки позичальника, такий документ суду не наданий, а від так обставини передачі коштів залишаються недоведеними.

Судом враховується також і те, що на момент звернення до Радехівського РВ, як вбачається із пояснення позивачки, розписка позичальника знаходилася у неї, однак правоохоронному органу передана не була, хоча перешкод у цьому їй ніхто не чинив, а від так не являлася предметом перевірки. Розписка ж, що знаходиться в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи №325-582/10 (а.с.39) написана від імені ОСОБА_3 власноручно позивачкою, а тому як доказ судом прийнята не може бути (ст.59 ЦПК України).

Окрім цього, відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування вимог щодо невиконання умов кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та КС «Самопоміч» у жовтні 2006 року безпосередньо ОСОБА_3, що потягнуло за собою сплату позивачкою штрафних санкцій у розмірі 800грн., вказує на їх недоведеність.

Поряд з цим, судом до уваги приймаються пояснення позивачки, що кредитний договір із КС «Самопоміч» нею укладено виключно на добровільних засадах і фізичний або психологічний примус з цього приводу на неї сторонніми особами не чинився.

Щодо позиції відповідачки стосовно застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності, така не заслуговує на увагу суду, оскільки у жовтні 2010 року мало місце звернення ОСОБА_2 із відповідною заявою до правоохоронних органів (а.с.36).

Таким чином, належно з’ясувавши, повно та всебічно перевіривши обставини справи про дійсні права та обов’язки сторін щодо предмета спору, приймаючи до уваги рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. (із подальшими змінами), суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,215 ЦПК України та ст.1047 ЦК України, суд –.

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

ГоловуючийО. В. Мулявка