Справа №  2-528/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.03.2011  р. Дніпровський районний суд м.Херсона у складі

головуючої судді                                Дорошинської В.Е.

при секретарі                                   Щербині В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватної фірми «Анна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ВАТ підприємство «Дружба» про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та витребування майна, -    

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариств «Херсонський бавовняний комбінат» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватної фірми «Анна» про визнання договору купівлі-продажу від 14.07.2003р., нежитлової будівлі площею 221,0 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1 укладеного між приватною фірмою «Анна» та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – недійсним; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 221,0 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», мотивуючи, що  відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2004 року, виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 18.11.2003 року № 398 ВАТ «ХБК» є власником будівель та споруд стадіону «Старт», а  саме: гаражу «В», гаражу «Г», будівлі арочної ФСЄ-ТА-15 А1, А2, побутового приміщення з сауною А3, А4, туалету «Б», каси «Ж», каси «З», складу «Є», трибуни №6, огорожі №1, 2, 3, 4, 7, 8, огорожі №9, 12, підпірної стінки №5. Зазначене майно зареєстровано Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 27.01.2004р. в книзі 6 номер запису 1932. 02.02.1998р. між ВАТ «ХБК» та ВАТ підприємство «Дружба» укладено договір оренди № 153, згідно якого вищезазначене майно передано в оренду ВАТ підприємство «Дружба». На початку 2006р. ВАТ підприємство «Дружба» повідомило ВАТ «ХБК» про продаж нежитлового приміщення площею 242,0 кв.м. за договором від 21.05.1998р. та актом прийому-передачі від 21.05.1998 р. Так, згідно даного договору ВАТ «ХБК» ніби то продало приватній фірмі «Анна» нежитлову будівлю площею 242,0 кв.м. площею забудови 254 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1. Голова правління ВАТ підприємство «Дружба» припускає, що це будівля арочна ФСЄ-ТА-15, яка ввійшла до складу орендованого майна переданого від ВАТ «ХБК» до ВАТ підприємство «Дружба». ВАТ «ХБК», з приводу того, що відчуження майна зі складу цілісного майнового комплексу стадіону «Старт» не провадилось, звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ПФ «Анна»,  про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 242,0 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 від 21.05.1998 року та витребування майна з чужого незаконного володіння. Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.04.2007 року по справі №1/68-ПД-07 договір купівлі-продажу будівлі площею 242,0 кв.м. по АДРЕСА_1 від 21.05.1998р. укладений між ВАТ «ХБК» та ПФ «Анна» визнано недійсним. ВАТ «ХБК» у судовому засіданні дізналось, що ПФ «Анна» за договором  купівлі-продажу від 14.07.2003 року продала нежитлову будівлю, яку вона ніби то купила у ВАТ «ХБК» ОСОБА_1 та ОСОБА_2. У зв’язку з тим, що ВАТ «ХБК» ніякого відчуження нежитлової будівлі приватній фірмі «Анна» не здійснювало, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу від 14.07.2003р., нежитлової будівлі площею 221,0 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1 укладеного між приватною фірмою «Анна» та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – недійсним; скасувати державну реєстрації права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 221,0 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 та витребувати майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат».

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, в наступне судове засідання не з’явилась, однак надала заяву, відповідно якої, просила розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволені. Вважає, що нежитлове приміщення, яке купили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ПФ «Анна» належить їм на праві власності і вони є законними власниками, а також у зв’язку із пропуском позивачем строків позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_1 та представник ПФ «Анна» в судове засідання не з’явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи ВАТ підприємство «Дружба» в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, пояснила, що ОСОБА_3, яка виступала в особі голови правління ПФ «Анна» на момент укладання спірного договору не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності.    

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2004 року, виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 18.11.2003 року № 398 ВАТ «ХБК» є власником будівель та споруд стадіону «Старт», а  саме: гаражу «В», гаражу «Г», будівлі арочної ФСЄ-ТА-15 А1, А2, побутового приміщення з сауною А3, А4, туалету «Б», каси «Ж», каси «З», складу «Є», трибуни №6, огорожі №1, 2, 3, 4, 7, 8, огорожі №9, 12, підпірної стінки №5. Зазначене майно зареєстровано Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 27.01.2004р. в книзі 6 номер запису 1932. 02.02.1998р. між ВАТ «ХБК» та ВАТ підприємство «Дружба» укладено договір оренди № 153, згідно якого вищезазначене майно передано в оренду ВАТ підприємство «Дружба». Відповідно до договору купівлі-продажу 21.05.1998р. та акту прийому-передачі від 21.05.1998р. ВАТ підприємство «Дружба» здійснило продаж нежитлового приміщення площею 242,0 кв.м. приватній фірмі «Анна», площею забудови 254 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1. Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.04.2007 року по справі №1/68-ПД-07 договір купівлі-продажу будівлі площею 242,0 кв.м. по АДРЕСА_1 від 21.05.1998р. укладений між ВАТ «ХБК» та ПФ «Анна» визнано недійсним. Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.2003р., нежитлової будівлі площею 221,0 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1 укладеного між приватною фірмою «Анна» та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2  зареєстрованого в реєстрі за № 3469, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованийого в ХДБТІ 15.07.2003 року за № 727 в книзі 2, ПФ «Анна» продано зазначене майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 1/68-ПД-07 від  05.04.2007 року, згідно якого договір купівлі-продажу від 21.05.1998 року укладений між ВАТ «ХБК» та ПФ «Анна» визнано недійсним, встановлено, що ПФ «Анна» купила у ВАТ «ХБК» одну із будівель арочного типу ФСЄ-ТА-15 інвентарний номер 704703, невід’ємною частиною якого є пристрій з інвентарним номером 73345.    

При прийнятті рішення суд враховує, що в договорі купівлі-продажу від 21 травня 1998 року укладеного між ВАТ «ХБК» та ПФ «Анна» зазначено, що предмет даного правочину зареєстрований Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 11.05.1998 році в реєстровій книзі під №2 за реєстром №727. В спірному договорі зазначено, що нежитлова будівля належить продавцю (приватній фірмі «Анна») на підставі договору купівлі продажу від 21.05.1998 року зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 727. Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що предмет договору купівлі-продажу від 21.05.1998 року укладеного між ВАТ «ХБК» та ПФ «Анна» та предмет спірного договору є один і той же об’єкт нерухомості, а саме нежитлова будівля загальною площею 221,0 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1. Оскільки договір купівлі-продажу від 21.05.1998р. укладений між ВАТ «ХБК» та ПФ «Анна» визнаний недійсним, то і спірний договір також має бути визнаний недійсним.   

Крім того, ОСОБА_3, виступаючи в особі голови правління ПФ «Анна» на момент укладання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки, згідно нотаріально посвідченої заяви від 29.10.2002р. ОСОБА_3, являючись власником та засновником приватної фірми «Анна», передала всі права та обов’язки по керуванню та розпорядженню даною фірмою ОСОБА_5. Рішенням засновник (власника) приватної фірми «Анна» № 5 від 31.10.2002 року, ОСОБА_3 вирішила передати всі права та обов’язки по керуванню та розпорядженню приватною фірмою «Анна» ОСОБА_5. 18.11.2002р. внесено доповнення №1 до пункту 1.3 статті 1 «Загальні положення» статуту приватної фірми «Анна», зареєстрованого за № 6113 Херсонським міськвиконкомом, згідно якого засновником (власником) фірми вважається ОСОБА_5. Рішенням власника (засновника) приватної фірми «Анна» № 6 від 01.12.2002 року, ОСОБА_5 заступив на посаду директора приватної фірми «Анна», звільнивши з неї ОСОБА_3. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3, на момент вчинення спірного договору, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності його підписувати, оскільки з 01.12.2002 р. всі права та обов’язки по керуванню та розпорядженню приватною фірмою «Анна» передані ОСОБА_5.

          Відповідно до ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку встановлених законом. Відповідно до ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо  недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст.216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ст.236 ЦК України - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або незаконність  набуття  права власності не встановлена судом; до ст.330 ЦК України - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо було загублене власником  або особою, якій  він  передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Відповідно ст.658 ЦК України – право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно ст.257 ЦК України – загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          Взявши до уваги постанову Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту якої вбачається, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, суд приходить до висновку про наявність у Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» законних підстав для звернення до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в частині визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 221 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1 укладеного між приватною фірмою «Анна» та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 14.07.2003р. зареєстрованого в реєстрі за № 3469, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в ХДБТІ 15.07.2003 року за № 727 в книзі 2 – недійсним, оскільки ОСОБА_3, на момент вчинення спірного договору, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності його підписувати від імені ПФ «Анна». Крім того, відповідачі не можуть бути добросовісними набувачеми за договором купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу, було придбано ними в особи,  яка не мала права його відчужувати, про що набувачі могли знати.

В частині скасування державної реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний об’єкт нерухомості, позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки вказаний документ не породжує будь-яких правових наслідків для сторін, а тому необхідності в його скасуванні суд не вбачає.

Позовні вимоги ВАТ «ХБК» в частині витребування майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», також, не підлягають задоволенню, оскільки сплив строк позовної давності, у межах якої особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Керуючись ст.ст. 5-11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 220, 230, 236, 257, 321, 328, 330, 388, 658 ЦК України, суд –

В и р і ш и в :

Позов Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватної фірми «Анна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ВАТ підприємство «Дружба» про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та витребування майна – задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 221 кв.м. розташований по АДРЕСА_1 укладений між приватною фірмою «Анна» та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 14.07.2003р. зареєстрований в реєстрі за № 3469, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в ХДБТІ 15.07.2003 року за № 727 в книзі 2 – недійсним.

    В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд м. Херсона.

      Суддя                                         В.  Е. Дорошинська