Справа № 2-а/0913/3/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2011 року смт. Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Осмолодської сільської ради Рожнятівського району, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним рішень сесії Осмолодської сільської ради, –
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом,в якому просив суд постановити рішення,яким визнати недійсними рішення Осмолодської сільської ради від 15 травня 1994 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0, 127 га. та рішення сесії Осмолодської сільської ради від 19 грудня 2008 року №163\16, про відмову внести зміни у рішення сесії сільської ради від 12 грудня 1993 року.
В процесі розгляду даної справи,ухвалою Рожнятівського районного суду від 27.12.2010 року, позивача ОСОБА_3,за його клопотанням, замінено належним позивачем-ОСОБА_1,яка під час розгляду справи уточнила позовні вимоги,просить суд поновити їй строк звернення до суду з даним позовом,скасувати рішення Осмолодської сільсокї ради від 15 травня 1994 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0, 127 га.
У судове засідання представник позивачки ОСОБА_1по довіреності адвокат ОСОБА_6не прибув,подав заяву,з якої видно,що він просить позов задоволити,справу розглянути у його відсутності.Будучи допитаним в попередніх судових засіданнях представник суду пояснив,що ОСОБА_1.є власником будинковолодіння,що АДРЕСА_1.Зазначене будинковолодіння розташоване на земельній ділянці розміром 0.18 га,частина якої,а саме ділянка розміром 0.127 га, рішенням Осмолодської сільської ради від 15.05.1994 року,передана у власність третій особі ОСОБА_2.Вказане рішення відповідача позбавляє ОСОБА_1права та можливості обслуговувати будинковолодіння,тому є незаконним і підлягає скасуванню. Просив суд визнати незаконними п.5 рішення № 57 сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Осмолодської сільської ради від 15 травня 1994 року Осмолодської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 15 травня 1994 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,1270 га.під забудову та п.1 рішення двадцять четвертої сесії п”ятого демократичного скликання сесії Осмолодської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 25 липня 2010 року № 246-24\2010, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права пропущений позивачкою з поважних причин, оскільки про існування рішення сесії Осмолодської сільської ради від 15.05.1994 року,вона дізналася тільки на початку серпня 2010 року,тоді коли їй стало відомо про прийняття 25.07.2010 року відповідачем рішення про відмову їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної в даний час земельної ділянки.Відмова відповідача мотивована тим,що ця ділянка передана третій особі ОСОБА_2
28.10.2010 року ОСОБА_3-чоловік позивачки ОСОБА_1,звернувся до Рожнятівського районного суду з позовом в порядку адміністративного судочинства з вимогою скасувати рішення відповідача від 15.05.1994 року,однак ухвалою цього суду від 27.12.2010 року,проведено заміну первинного позивача ОСОБА_3 належним позивачем - ОСОБА_1.
Представник Осмолодської сільради сільський голова Стоцький М.І.в судове засідання не прибув,подав заяву в якій просив суд справу розглянути у відсутності представника відповідача,позовні вимоги вирішити згідно закону.
Представник третьої особи ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_7.в судове засідання також не прибув,подав заяву про розгляд справи у його відсутності,просив у задоволенні позову відмовити.Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях позов також не визнавав,вважає,що земельна ділянка розміром 0.1270 га,передана його дружині законно,оскільки вона,тобто дружина ОСОБА_2,деякий час проживала в будинковолодінні ОСОБА_5,яка доводилася позивачці мамою,а третій особі бабусею. Погоджується з тим,що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5,будинковолодінням,яке належало померлій,користувалася позивачка,тобто вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном,на яке рішенням Рожнятівського районного суду від 30.11.2009 року за ОСОБА_1визнано право власності.Не заперечує,що будинковолодіння,яке позивачка успадкувала після смерті ОСОБА_5,знаходиться на земельній ділянці розміром 0.18 га,частину якої,а саме 0,1270 га,Осмолодська сільська рада оскаржуваним рішенням передала у приватну власність ОСОБА_2.Ділянка розміром 0.18 га мала цільове призначення-для обслуговування будинковолодіння,що по АДРЕСА_1. Цією ділянкою користувалася ОСОБА_5 а після її смерті позивачка. Вважає,що позивачці не слід поновляти строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Свідок ОСОБА_4-суду землевпорядник Осмолодської сілької ради суду дала показання про те,що вона, під час засідання сесії,яка прийняла 15.05.1994 року оскаржуване рішення,вела протокол засідання.До прийняття сільрадою оскаржуваного рішення,попередньо питання про місцезнаходження та розмір ділянки,яка передана ОСОБА_2 сільрадою не вирішувалося.Рішення приймалося депутатами на підставі заяви третьої особи, без урахування тієї обставини,що на той час,тобто у 1994 році, ОСОБА_1фактично вступила в управління та володіння спадковим майном,яким було будинковолодіння,яке належало ОСОБА_5.На момент прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_1,як спадкоємець після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5,не оформила спадщину,однак фактично прийняла її,тому сільрада при прийнятті 15.05.1994 року рішення,повинна була врахувати це. Позивачка в даний час є власником будинковолодіння,яке знаходиться на ділянці,яка виділена третій особі.Очевидно,що оскаржуване рішення від 15.05.1994 року є незаконним,оскільки ОСОБА_1 ділянка необхідна для обслуговування будинковолодіння,а в даному випадку, вона,тобто ділянка передана у власність третій особі.Наявність оскаржуваного рішення позбавляє позивачку права на земельну ділянку,а відсутність останньої позбавляє позивачку права та можливості обслуговувати будинковолодіння.
Вислухавши сторін,свідка, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання , що позов підлягає до повного задоволення виходячи з наступного.
З пояснень сторін судом встановлено,що ОСОБА_5,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,була власником будинковолодіння,яке знаходиться по АДРЕСА_1.Для обслуговування цього будинковолодіння в користуванні ОСОБА_5.знаходилася земельна ділянка,в тому числі і ділянка,яка рішення відповідача від 15.05.1994 року передана у приватну власність третій особі ОСОБА_2.(а.с.6).
Зазначені обставини жодною із сторін не оспорюються.
З пояснень свідка ОСОБА_4.судом встановлено,що попередньо питання про місцезнаходження та розмір ділянки,яка повинна була надаватися ОСОБА_2 сільрадою не з”ясовувалося.Рішення приймалося депутатами на підставі заяви третьої особи, без урахування тієї обставини,що фактично власником будинковолодіння,що по АДРЕСА_1 була ОСОБА_5,яка для обслуговування цього домоволодіння мала в користуванні спірну земельну ділянку.
Сторони не заперечують,а рішенням Рожнятівського районного суду від 30.11.2009 року підтверджено,що позивачка,яка є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном,яким є будинковолодіння,яке належало ОСОБА_5 і знаходиться в АДРЕСА_1. На вказане майно за нею визнано право власності (а.с.45-47,справа № 2-776\10 р.).Вказане рішення набрало законної сили.
За змістом ст.72 КАС України,обставини,встановлені судовим рішенням в цивільній справі,що набрало законної сили,не доказується при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст.30 ЗК України від 18.12.1990 року,при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження —будівлі та споруди.
Архівним витягом № 31/01-26 від 14 травня 2009 року (а.с.6) підтверджено, що рішенням № 57 сесії Осмолодської сільської ради від 15 травня 1994 року передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1270 га під забудову.
За змістом ст.22 ЗК України від 18.12.1990 року у редакції Закону України від 13.03.1992 року, Закону України від 05.05.93 року,який втратив чинність з прийняттям Земельного Кодексу України, що набрав чинності 01.01.2002 року,право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа,що посвідчує це право.
Третій особі Осмолодською сільською радою не надавався правовстановлюючий документ з визначенням меж земельної ділянки,яка,як підтверджено поясненнями сторін та матеріалами справи,перебуває під будинковолодінням,яке належало ОСОБА_5,а в даний час належить позивачці.
Копією заяви ОСОБА_1підтверджено,що вона звернулася до Осмолодської сільської ради із заявою на отримання дозволу на встановлення проекту відведення та приватизації земельної ділянки площею 0.12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 (а.с.42),однак рішенням відповідача від 25.07.2010 року їй відмовлено у наданні такого дозволу,у зв”язку з тим,що дана земельна ділянка передана ОСОБА_2 (а.с.43).
Судом встановлено,що і ОСОБА_5 і позивачці Осмолодською сільською радою не надавався правовстановлюючий документ з визначенням меж земельної ділянки,однак за змістом ст.9 ЗК України від 18.12.1990 року та ст.12 ЗК України,до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам,надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності,вирішення земельних спорів.При цьому вказана норма вимагає,щоб вирішення питань у галузі земельних відносин здійснювалося відповідно до ЗК України,а вирішення інших питань у галузі земельних відносин здійснювалося відповідно до закону.
Приймаючи рішення,яке оскаржується позивачкою,Осмолодська сільська рада не взяла до уваги ту обставину,що третя особа не була власником будинковолодіння,яке знаходиться в АДРЕСА_1,не з”ясувала чи дійсно вказане будинковолодіння знаходиться на ділянці,яка передана ОСОБА_2,хоч представник третьої особи погодився з тим,що спірне будинковолодіння знаходиться на ділянці,яка передана його довірительці.
Згідно ст.120 ЗК України,при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод,а право користування-на підставі договору оренди.
Викладене в ст.120 ЗК України по суті закріплено у ст.377 ЦК України,аналізуючи які,суд вважає,що при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки ,яка перебуває під домоволодінням, третій особі,сільська рада повинна була врахувати вимоги вищезазначених норм, відповідно до яких до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За таких обставин, відповідач створив умови,за яких позивачка,у зв”язку з відсутністю земельної ділянки,позбавлена права належним чином обслуговувати домоволодіння,на яке за нею визнано право власності,тому рішення Осмолодської сільської ради від 15.05.1994 року,в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 ділянки в розмірі 0.1270 га під забудову,є незаконним.
У відповідності до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно з ч.2 ст. 159 ЗК України земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору, що не було дотримано Осмолодською сільською радою при винесенні вищезгаданого рішення.
Відповідачем не наведено будь-яких доказів того,що про наявність оскаржуваного рішення про передачу землі у власність ОСОБА_2 позивачці було відомо на час його прийняття. З пояснень позивачки судом встановлено,що про оскаржуване рішення вона дізналася тільки на початку серпня 2010 року,а тому суд вважає за необхідне поновити їй строк звернення до суду з позовом .
На підставі викладеного,ст.ст.9,22,30 ЗК України від 18.12.1990 року,ст.ст.12,116,119,120,121,152,155,158 ЗК України,керуючись ст.ст.9,11,99,100,158,159,160,162,163,167 КАС України суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
Позов задовольнити повністю .
Визнати незаконними п.5 рішення № 57 сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Осмолодської сільської ради від 15 травня 1994 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,1270 га.під забудову та п.1 рішення двадцять четвертої сесії п”ятого демократичного скликання сесії Осмолодської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 25 липня 2010 року № 246-24\2010, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Львівського адміністративного Апеляційного суду області , яка подається протягом 10 днів з дня її проголошення через Рожнятівський районний суд. У разі якщо постанову було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий: