Справа № 1519/2а-410/2011
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2011 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді –Мазун І.А.,
при секретарі – Гресько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
21.10.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії, в якій позивачка просила поновити їй строк для звернення до суду із вказаним позовом, визнати відмову відповідача виплатити соціальну допомогу безпідставною та зобов’язати нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по цей час включно суму 2451,20 грн.
07.12.2010р. ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня по 21 квітня 2010 року була залишена без розгляду, у зв»язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
09.12.2010 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії за період з 21 квітня 2010 року по теперішній час.
Позивачка в судове засідання не з»явилася, підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, просила слухати справу у її відсутності про що надала письмову заяву.
Представник відповідача –Управління пенсійного Фонду України в Малиновському районі м. Одеси в судове засідання не з»явився, був сповіщений про час та місце слухання справи належним чином, про що свідчить судова розписка, надав письмове заперечення, в якому просить відмовити позивачці в позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду Укрїани, який затверджує Кабінет Міністрів України, та в який не включені витрати по виплаті зазначеної державної соціальнох допомоги, тому в діях управління Пенсійного фонду Україани в Малиновському районі м. Одеси порушень законодавства не вбачає.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою, яка відноситься до категорії «Діти війни». Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною віійни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років, так відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто позивачка отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням та на неї роповсюджується дія Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до штампу «Дитина війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 п.п. 1,6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Згідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а ч.2 зазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно законами України.
У відповідності із ст.1 Закону України «Про обов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІУ розмір мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, визначається цим Законом і відповідними Законами України «Про державний бюджет»на відповідні роки.
Згідно з п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року № 3235-ІV, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-ІV на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року № 3367-ІV, п.17 ст.77 зазначеного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-ІV, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»в зазначеній частині нереалізовані.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У, з урахуванням статті 111. Зазначеною статтею було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довідного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-пр/2007 встановлено, що положення ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 09.07.2007р. –дати ухвалення рішення Конституційним судом України № 6-пр/2007, вищевказані норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність, а отже з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону України в повному обсязі.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного суду України Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси вказане підвищення позивачеві за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось в повному обсязі.
Таким чином, суд вбачає, що відповідач зобов’язаний був здійснити перерахунок, тобто провести у відповідність за рішенням Конституційного Суду України розмір виплатити пенсію позивачу та що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, а саме за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. № 107-УІ підпунктом 2 п.41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких «дітям війни»(крім тих на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни внесені підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-ІУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже з 22.05.2008р. позивач має право на підвищення пенсії.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного суду України Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси вказане підвищення позивачеві за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось в повному обсязі.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004р., чинний у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, правові положення, які передбачають виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни є чинними, тому позивач має право на її одержання і органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати та відмовляти у цих виплатах.
Положення Законів «Про Державний бюджет України»не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ст. 22 ч. 3 Конституції України).
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична … особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власність», яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права»і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи «Кечко проти України»(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату, таких надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). В зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів –закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік. Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, нарахування та виплата в 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не до Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З огляду на те, що суд розглядає позовні вимоги в частині, в якій не пропущений строк позовної давності, тому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення частини позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.05.2004 року за період з 21.04.2010 року по 09.02.2011р.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведені обставини правомірності дій щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги дітям війни за період з 12.04.2010 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Крім того, суд зазначає, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси. В зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єкта владних повноважень, покладених на нього законом, таким чином у задоволенні позовних вимог у частині зобов’язання відповідача виплатити вказане підвищення у певній сумі треба відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст. 6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.05.2004 року, Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, п. 6 ст. З ЦК України, ст.ст. 6-14, 17, 19, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги в період з 21.04.2010 року по 09.02.2011р. відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 21.04.2010 року по 09.02.2011р.
В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Малиновського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: І.А.Мазун