Справа № 22ц/1290/317/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Украінцевої Л.Д., ФарятьєваС.О.
при секретарі –Міщенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою представника Луганської міської ради - Шумського Сергія Олександровича на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.08.2007 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди - договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,-
в с т а н о в и л а:
У серпні 2007р. ОСОБА_2. звернулась з позовом до суду, в обґрунтування якого вказала, що між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу торговельного павільйону, однак від нотаріального оформлення павільйону відповідач ухиляється. Павільйон розташований на землі, яка йому була виділена у 1999р. за договором оренди на 10 років. Просила визнати дійсною угоду купівлі-продажу, визнати право власності за нею на торговельний павільйон.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.08.2007р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсною угоду – договір купівлі-продажу торговельного павільйону від 10.08.2007р. укладену між відповідачем та позивачкою. Визнано за ОСОБА_2 право власності на торговельний павільйон літ. А-1 з вхідними ганками а1, а2 за адресою: АДРЕСА_1 Торговельний павільйон А-1 складається з приміщення №1 пл. 25,6 кв.м., приміщення №2 пл. 7,5 кв.м., приміщення №3 пл. 8,0 кв.м., загальна площа торговельного павільйону складає 41,1 кв.м.
В апеляційній скарзі Луганська рада просить рішення скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження. Апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всіх обставин справи.
Заперечення на апеляційну скаргу іншими учасниками судового процесу не надано.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Між ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Луганської міської ради укладено договір оренди землі. За договором купівлі-продажу №1 від 10.08.2007р. ОСОБА_2 придбала у власність торговельний павільйон з вхідними ганками. Позивачкою було сплачено відповідачу 12000 грн. за придбаний торговельний павільйон.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Апелянт просить скасувати рішення суду та закрити провадження по справі. Однак, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст.310 ЦПК України, для закриття провадження по справі.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по повісткам до суду не з’являються, двічі направлялись на їх адресу телеграми-виклики, однак поштарці двері не відкрили, за телеграмами до пошти не з’являються. Колегія вважає, що вони ухиляються від явки до суду, тому вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Проте рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам наведеного закону, у зв’язку з чим на підставі п.4ч.1ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, та визначаючи за нею право власності на торговельний павільйон, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовились всіх істотних умов договору, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Такий висновок суперечить обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Луганської міської ради від 26.11.1999р. за №315/15 громадянину ОСОБА_3 було передано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку під розміщений торговельний павільйон.
Вирішуючи спір за відсутності представника Луганської міської ради, суд тим самим порушив її права, оскільки відповідно до ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань врегулювання земельних відносин.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В порушення зазначеної норми закону, суд встановив право власності на торговельний павільйон за відсутності необхідних доказів, а саме: правовстановлюючих документів. Суд взяв до уваги тільки договір купівлі-продажу торговельного павільйону від 10.08.2007р. ( позов подано до суду вже 13.08.2007р). По заувагою суду залишилось те, що договір укладено між подружжям, які проживають навіть за однією адресою про що свідчить ксерокопія паспорту(а.с. 8), а також адресна довідка (а.с.82 об.)
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки відповідачем не надано правовстановлюючих документів, не можна вважати, що торговельний павільйон належить ОСОБА_3 на законних підставах. В матеріалах справи відсутні дозвіл на будівництво об’єкту нерухомості за вказаною адресою та підтвердження, що відводилась у встановленому порядку земельна ділянка під будівництво.
Відповідно до ч.1ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Крім того, ч.2ст.376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Стосовно ч.2ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва(створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 затверджено “Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”.
Законами України “Про містобудування”, “Про архітектурну діяльність” та “Про планування та забудову територій” передбачено порядок здійснення будівництва об’єктів нерухомості, згідно яких при будівництві висновок відповідних органів архітектури та будівництва є обов’язковим.
Оскільки вимоги позову ОСОБА_2 суперечать наведеним вище законам, вони задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.328,331,376 ЦК України, п.2ч.1ст.307, п.4ч.1ст.309, ст.316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника Луганської міської ради - Шумського Сергія Олександровича задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.08.2007 року. скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів.
Головуючий:
Судді: