АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 –227/11
Категорія ст.ст.185 ч.2 КК України
Головуючий 1 інст. Тютюник М.С.
Доповідач 2 інст. Булейко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого –судді Джаваги Г.М.,
суддів: Булейко О.Л., Смолки Н.О.,
за участю прокурора Копейкіна Д.С.,
засудженного ОСОБА_2
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, освіта середня, неодружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, судимий:
- 24.05.2000 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.140, ст.17 –ч.3 ст.81, ст.42 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки 1 місяць позбавлення волі;
- 17.12.2002 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.190, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.70, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 15.11.2006 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185, ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі,
засуджений: за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ст.190 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1-3 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці.
На підставі ст.71 КК України остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Запобіжний захід –тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення; цивільний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він 12.01.2010 року о 14 годині, маючи намір на заволодіння чужим майном, діючи повторно, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, біля магазина "Гастроном" по вул. Чарівной, 127 у м. Запоріжжя, під приводом здійснення дзвінка, шляхом обману ОСОБА_5, заволодів його мобільним телефоном "Sony Erіcsson K 750-І" та сім картою мобільного оператора "МТС", чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 565 гривень.
Крім того, 27.03.2010 року, в період часу з 01 години до 02 години ночі, ОСОБА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з квартири АДРЕСА_1 таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_7, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 670 гривень.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи обставин справи, доведеності вини і юридичної кваліфікації, просить змінити вирок районного суду та призначити йому покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Вважає, що суд, призначаючи йому покарання, не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_2 має хронічну гіпертонію та туберкульоз, які можуть загостритися в умовах позбавлення волі, а також має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, на його думку, суд не взяв до уваги каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який заперечує проти її задоволення, вважає вирок суду відповідає вимогам закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин в апеляції не оскаржується і відповідає фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи видно, що засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю визнав себе винним у скоєні ним злочину. На підставі ст.ст. 299, 301-1 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оскаржуються.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.190 ч.2 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), скоєне повторно та ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (кража), скоєне повторно.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено за правилами ст. 65 КК України, при цьому суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину та дані про особу, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, у тому числі і ті на які посилаеться засуджений.
Не відповідають дійсностві посилання засудженого на суворість призначеного покарання та те, що суд не взяв до уваги каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
В матеріалах справи відсутні дані про наявність захворювання засудженного та наявності у нього неповнолітньої дитини, яку він утримує.
Покарання ОСОБА_2 призначено у межах санкції статті і є достатнім.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2010 року у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий
Судді