Справа №   22ц/1290/1509/11  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011р.         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

                                                           головуючого – Іванової І.П.

                                                           суддів: Фарятьєва С.О. Украінцевої Л.Д.,

при секретарі – Міщенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 14 грудня 2010 року

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 14 грудня 2010 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ЛЕО» в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 54046,08 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн., судові витрати покласти на відповідача. Апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всіх обставин справи.

          Заперечення на апеляційну скаргу іншими учасниками судового процесу не надано.

           Судом першої  інстанції встановлено наступне. Позивач ОСОБА_1 працювала в ТОВ «ЛЕО» з 03.04.2002 року. При прийомі на роботу в особовій картці, яка заповнюється  при  прийомі на роботу, позивачка  вказала, що  має доньку ОСОБА_2, 1978р. народження. У січні 2009р. ОСОБА_1 призначена  пенсія як  матері інваліда з  дитинства.

          Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що  не  підлягає задоволенню  з наступних  підстав.

           Відмовляючи  у задоволенні  позову,  суд  першої  інстанції  виходив з того, що відповідачем  не були  порушені Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(далі Закон) та Порядок подання та оформлення документів для  призначення (перерахунку) пенсій  відповідно до вказаного Закону, а  тому їй відповідачем не спричинена  ні  матеріальна, ні моральна  шкода.

           Такі  висновки   суду  відповідають  обставинам  справи  та вимогам  закону.

           Звертаючись  з  позовом, ОСОБА_1 зазначила, що на підставі ст.17 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  вона, як мате  інваліда дитинства  має право на призначення дострокової пенсії за віком при наявності не  менш 15  років страхового  стажу, тобто з січня 2007р., оскільки  вона  народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.        

       Згідно ст.7 Закону звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

     Ст.101 Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

     Як вбачається  з матеріалів справи, пенсія ОСОБА_1 призначалась не в зв’язку з досягненням  пенсійного  віку, а достроково. Для  дострокового оформлення пенсії необхідно, щоб підприємство мало відповідні  відомості, в даному  випадку відомості про те, що позивачка  має дитину-інваліда з дитинства. Дослідженні в судовому  засіданні  докази свідчать про те, що відповідачу про дитину-інваліда позивачки  стало відомо  тільки у січні 2009р. Тоді ж  була оформлена пенсія. Так, в особової картці (а.с.81), особистому листку(а.с.82-83), який власноручно заповнювала позивачка  при прийнятті на роботу, вказано, що в неї є донька, але  не вказано, що  вона  інвалід  з дитинства. Посилання позивачки  в апеляції на те, що багато  робітників  знали  про стан здоров’я її доньки, що вона у зв’язку  з цим брала відпустки, не  можна  вважати доказами, які  підтверджують її  вимоги.

   Як було з’ясовано  у  судовому засіданні, відділ кадрів  підприємства  знаходиться  в м.Краснодоні, а позивачка  працювала на дільниці, що знаходиться в м.Свердловську. Якщо  вона і розповідала про стан здоров’я  своїй доньки  робітникам, з якими  працювала на дільниці, то це  не було  відомо відділу кадрів.

            Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

           Доводи апелянта у своїй більшості були детально розглянуті судом першої інстанції, та повно, об’єктивно і всебічно перевірені доказами, наданими сторонами по справі, і не спростовують висновків суду.

     Рішення суду першої  інстанції ухвалено з додержанням норм  матеріального  та  процесуального  права, тому  підстав для його скасування колегія не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1ст.307, ст.308, п.1ч.1ст.314, ст.315 ЦПК України, судова колегія, -

                                           ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 14 грудня 2010 року  залишити  без змін

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних  і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: