Справа №11-152/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Рунов

Категорія -  Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем Доповідач - Демченко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Демченка М. О.,

суддів -  Безверхого  О. М.,  Сінашенка  В. Г.,

з участю прокурора -  Кононової Л.Ф.

представника  цив. позивача – ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, на вирок Ковпаківського районного суду   м. Сум  від 30 грудня  2010 року,яким

ОСОБА_2,

          ІНФОРМАЦІЯ_1,  раніше не  судимий,  

засуджений за ч.1 ст.191 КК України, до обмеження волі  строком на один рік.

за ч.3 ст. 191 КК України застосуванням ст. 69 КК України на два роки шість місяців обмеження волі з позбавлення права  обіймати посади в підприємствах, установах і організаціях пов’язані з обліком  і зберіганням  грошових коштів та інших матеріально – товарних цінностей.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді двох років шести місяців з позбавленням права  обіймати посади в підприємствах, установах і організаціях пов’язані з обліком  і зберіганням  грошових коштів та інших матеріально – товарних цінностей.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сумипродресурс» 16979 грн.34 коп.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що   він  відповідно до договору  про надання послуг по дослідженню кон’юнктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності  і управління, укладеного 01.10.2009 р. між ним та ТОВ «Сумипродресурс»  відвідувати торгівельні точки,, забезпечувати в них  належний товарний запас та повноту асортименту продукції, а також за домовленістю з ТОВ «Сумипродресурс»  здійснювати збір коштів з торговельних точок за товар, поставлений товариством за попередньою домовленістю.

17 грудня 2009 року ОСОБА_2 виконуючи свої службові обов’язки відібрав замовлення у СДП ОСОБА_3 (ОСОБА_3), яка 25.12.2009 року отримавши продукцію згідно накладної передала йому гроші в сумі 605 грн.92 коп., за які засуджений видав розписку № 088775 від 25.12.2009 року. Отримавши вказані кошти ОСОБА_2  до каси  ТОВ «Сумипродресурс»  їх не вніс, а привласнив і використав на власний розсуд.

Діючи повторно ОСОБА_2.  на протязі з січня по червень 2010 року привласнив грошові кошти зібрані від клієнтів ТОВ «Сумипродресурс» за раніше поставлений ним товар на загальну суму 21479 грн.34 коп.

На вирок суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації його дій вважає що йому призначили надто суворе покарання. Він вважає що при призначенні покарання судом не було враховано те що він щиро розкаявся, має на утриманні малолітню дитину, дружина не працює, частково відшкодував завдану шкоду, потерпілі до нього ніяких претензій не мають. Він просить постановити новий вирок яким призначити покарання за вчинені ним злочини в тому ж розмірі, але із застосуванням ст. 75 КК України іспитовим строком на один рік.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляції, представника цивільного позивача ОСОБА_1 який не заперечував проти задоволення апеляції, думку прокурора Кононової Л.Ф. про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів не знаходить законних підстав до її задоволення.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин та юридична кваліфікація його дій за ст.ст. 191 ч.1, 191 ч.3 КК України є обґрунтованими та законними і під сумнів в апеляції не ставляться.

Що ж стосується посилання засудженого в апеляції на суворість призначеного йому покарання, то воно на думку колегії суддів є безпідставним.

При призначенні покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх наслідки і характер, дані про особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається засуджений в своїй апеляції, і з урахуванням цього суд прийняв законне рішення щодо призначення покарання за ч.3 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією цієї статті. А тому колегія суддів вважає що призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2 та повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому колегія суддів не знаходить законних підстав до задоволення апеляції і до зміни  вироку суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок  Ковпаківського  районного суду м. Сум  від 30 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію – без задоволення.     

СУДДІ:

Демченко М. О.        Безверхий О. М.         Сінашенко В. Г.