донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.03.2011 р. справа №34/239пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Запорощенка М.Д.
суддівДучал Н.М. , Калантай М.В.
за участю представників сторін:
від позивача:не з"явився,
від відповідача:
від прокуратури:ОСОБА_4, за довіреністю,
Кравцов В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокуратури м.Маріуполь і інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області та Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області
на рішення
господарського суду Донецької області
від15.11.2010 року
по справі№34/239пд (Кододова О.В.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь Донецької області
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Маріуполь Донецької області
провизнання попереднього договору б/н від 03.11.09р. недійсним
за зустрічною позовною заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Маріуполь Донецької області
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь Донецької області
проВизнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2010 року у справі № 34/239пд у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Маріуполь про визнання попереднього договору б/н від 03.11.2009р. недійсним, відмовлено.
Позовні вимоги за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, про визнання права власності на приміщення з вбудованим магазином непродовольчих товарів загальною площею 811,6кв.м., літера А/п, літера А-4, який розташований по проспекту АДРЕСА_1, задоволені повністю.
Визнано право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на приміщення з вбудованим магазином непродовольчих товарів загальною площею 811,6кв.м., літера А/п, літера А-4, який розташований по проспекту АДРЕСА_1.
Рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Маріуполь про визнання попереднього договору б/н від 03.11.2009р. недійсним , мотивоване тим , що , оскільки попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03 листопада 2009р. не був нотаріально посвідчений, він є нікчемним виходячи із приписів п.1 ст. 220 ЦК України та не породжує будь-які права та обов'язки сторін, що його уклали. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Рішення суду в частині задоволення зустрічної позовної заяви мотивоване тим , що згідно договору оренди земельної ділянки надано позивачу у користування відповідну земельну ділянку, та суду не надано доказів порушень позивачем прав інших суб’єктів у спірних правовідносинах.
Прокурор м.Маріуполя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області та Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилається на те , що судом , в порушення вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України , не встановлено наявність чи відсутність обставин , які входять до предмету доказування і з якими закон , на який посилається ФОП ОСОБА_8, пов’язує виникнення у неї права на позов у обраний нею спосіб захисту, а у ФОП ОСОБА_9- відповідного передбаченого законом обов’язку . Крім того , вважає , що місцевий господарський суд при вирішенні спору належної уваги не звернув на приписи законів та нормативних актів, якими регулюється порядок та організація будівництва та ввід до експлуатації закінченого будівництвом об’єкту, не з’ясував при визнанні за ФОП ОСОБА_8 права власності на спірну будівлю , чи прийнята вона до експлуатації, чи складено та затверджено у відповідності до закону сертифікат відповідності на зазначений об’єкт самовільного будівництва. Крім того , посилається на те , що , судом не досліджено питання чи в межах наданої у користування земельної ділянки ФОП ОСОБА_8 було здійснено будівництво спірного об’єкту.
В нинішнє судове засідання представник позивача не з’явився . Поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.
Зважаючи на вищенаведене , достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, що були присутні в судовому засіданні , судова колегія встановила наступне.
03.11.2009р. між відповідачем як Продавцем та позивачем як Покупцем було укладено попередній договір, за умовами якого Продавець висловив намір продати, а Покупець купити майно у вигляді житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів, який знаходиться в будинку № 106 по проспекту Нахімова в Приморському районі м. Маріуполя, та перебуває у власності Продавця.
В п. 2. договору сторони обумовили ціну зазначеного договору в сумі 1680000,00грн., що за курсом НБУ становило 212658 дол. США.
Згідно 5. Сторони домовились в строк до 30 вересня 2010р. укласти договір купівлі-продажу будинку
За умовами п. 9 договору відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди, що підтверджуючи намір укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості до 30.09.2010р. з метою забезпечення цього укладання, в момент підписання даного договору, Покупець передав, а Продавець прийняв гарантійну суму, яка склала 7900,00грн., та при укладанні основного договору купівлі-продажу мала бути включена в рахунок належної оплати за будинок Покупцем за ціною, що вказана в п. 2 означеного договору. Також в п. 10 договору сторони домовились, що протягом 5 робочих днів з моменту отримання гарантійної суми від Покупця, вони здійснюють всі необхідні дії для нотаріального посвідчення договору. Вказаний попередній договір було підписано обома сторонами.
Дій, скерованих на нотаріальне посвідчення договору, сторонами вчинено не було, оскільки, за посиланнями позивача, відповідач ухилився від їх вчинення, а також не надав на прохання позивача правовстановлюючих документів на спірне приміщення.
За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про визнання попереднього договору б/н від 03.11.2009р. недійсним.
Відповідач, в свою чергу, звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача про визнання права власності на приміщення з вбудованим магазином непродовольчих товарів загальною площею 811,6кв.м., літера А/п, літера А-4, який розташований по проспекту Нахімова , №106 в Приморському районі м. Маріуполя в Приморському районі м. Маріуполя, у зв’язку із тим, що ОСОБА_9, обґрунтовуючи позовні вимоги, оскаржує та не визнає право власності на спірну будівлю.
Заява зустрічного позову відбулась за наступних обставин.
За договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 21.03.2008р. відповідач - ОСОБА_8 придбала у ОСОБА_5 у власність нежитлову будівлю за АДРЕСА_1, що знаходиться на земельний ділянці Маріупольської міської ради.
За умовами п. 1 договору на земельній ділянці розташована нежитлова основна будівля, павільйон П-69 а, (метал) літ А-1, загальною площею 110,1кв.м.
Договір було нотаріально посвідчено, та на його підставі Маріупольським бюро технічної інвентаризації було видано свідоцтво про реєстрацію право власності на нерухоме майно №18252624 від 26.03.2008р.
16.07.2008р. відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 строком на 10 років.
17.06.2009 р. виконавчий комітет Маріупольської міської ради рішенням № 242 надав ОСОБА_8 згоду на розробку містобудівного обґрунтування на розміщення об'єкту - житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів по АДРЕСА_1, на підставі якого відповідач отримала лист-погодження містобудівного обґрунтування будівництва житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 м. Маріуполя, яким погоджено будівництво зазначеного будинку. Також було погоджено робочий проект забудови цього будинку та попереднє узгодження №341/08-977/01 від 10.12.2008 р. місця розташування об'єкту, а саме цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів Управління Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області Головного управлінням Держкомзему у Донецькій області.
20.10.2010р. Маріупольським БТІ видано позивачу технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №106 з магазином по АДРЕСА_1.
Відповідачем також надано технічний висновок АП „Донбасскоммунпроект”, згідно з яким технічний стан основи будівлі в цілому: стан конструкцій –нормальний. По несучій спроможності та придатності до нормальної експлуатації відповідають стану І. Дефекти та ушкодження, які значно знижують несучу здатність та довговічність конструкції будівлі не знайдені. Подальша експлуатація будівельних конструкцій житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів по проспекту АДРЕСА_1 у нормальному режимі за умови виконання дій зазначених в розділі 6 Технічного висновку. Будівля відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в області архітектури проектування та може використовуватися за цільовим призначенням у якості житлового будинку із вбудованим магазином непродовольчих товарів.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників прокуратури та відповідача, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Згідно положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом (нікчемний правочин), але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (оспорюваний правочин), такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Стаття 209 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Стаття 635 Цивільного кодексу України встановлює положення, що попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору. Тобто попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатися в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Тобто, виходячи з приписів п.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сторони уклали попередній договір купівлі-продажу приміщення в простій письмовій формі та нотаріальне посвідчення спірного договору не здійснено до нинішнього часу. Тому, попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2009р. є нікчемним, не породжує будь-які права та обов'язки сторін, що його уклали та не потребує визнання його нікчемності судом.
Внаслідок цього, з урахуванням положень ст. 215 Цивільного кодексу України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову.
Відносно вимог, які заявлені за зустрічним позовом, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідачем до суду додатково надано документи, які підтверджують, що спірне самочинне збудоване майно не порушує права інших осіб.
Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст.16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.
При цьому, виходячи з ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Крім того, необхідно зазначити наступне.
Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ( п.6.1 а), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Згідно ст. 331 ч. 2 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
За технічним висновком АП „Донбасскоммунпроект” технічний стан основи будівлі в цілому: стан конструкцій –нормальний. По несучій спроможності та придатності до нормальної експлуатації відповідають стану І. Дефекти та ушкодження, які значно знижують несучу здатність та довговічність конструкції будівлі не знайдені. Подальша експлуатація будівельних конструкцій житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів по проспекту АДРЕСА_1 у нормальному режимі за умови виконання дій зазначених в розділі 6 Технічного висновку. Будівля відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в області архітектури проектування та може використовуватися за цільовим призначенням у якості житлового будинку із вбудованим магазином непродовольчих товарів.
Крім того, судова колегія враховує, що відповідачем з власником земельної ділянки 16.07.2008р. було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 строком на 10 років, було отримано лист-погодження містобудівного обґрунтування будівництва житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 м. Маріуполя, яким погоджено будівництво зазначеного будинку, було погоджено робочий проект забудови цього будинку та попереднє узгодження №341/08-977/01 від 10.12.2008 р. місця розташування об'єкту, а саме цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку з вбудованим магазином непродовольчих товарів Управління Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області Головного управлінням Держкомзему у Донецькій області.
Тобто, з оглядом на вищенаведене, права Маріупольської міськради в оскарженому рішенні господарського суду жодним чином не порушені
Таким чином , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином .
Окрім викладеного, слід додатково зауважити таке.
Скаржник вважає, що судом порушено вимоги статей 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 5 Закону України «Про основи містобудування», статей 12, 23 Закону України «Про планування і забудову територій», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено, що оскаржуване ним рішення стосується прав та обов’язків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядався спір про матеріальне право.
Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов’язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується її матеріальних прав або права на судовий захист.
Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу з прийняттям в експлуатацію об'єктів нерухомості у правовідносинах власності.
Мотивувальна та резолютивна частини оскарженого рішення у даній справі не містить жодних посилань, які б стосувались прав та обов'язків скаржника, який за змістом касаційної скарги також не є особою, що претендує на право власності на спірний об'єкт нерухомості.
Щодо тверджень скаржника про те, що участь у даному спорі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області є обов'язковою у зв'язку з тим, що він є органом, законодавчо уповноваженим на визначення готовності об'єкта до експлуатації, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 (далі –Положення), основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Однак питання, пов’язані з діяльністю Інспекції, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об’єкта.
Крім того, відповідно до п. 5 Положення вона (Інспекція) має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Таким чином, оскаржуване судове рішення зі справи не стосується прав і обов’язків Інспекції.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2010р. у справі № 40/182-08.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Прокуратури м. Маріуполь в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області та Маріупольської міської ради м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2010 року у справі № 34/239пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2010 року у справі № 34/239пд - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Повний текст постанови підписаний 02.03.11р.
Головуючий М.Д. Запорощенко
Судді: Н.М. Дучал
М.В. Калантай