ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року 12:58 Справа № 2а-0870/717/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
при секретарі судового засідання Баланчук І.М.,
за участю представників:
позивача – Гуртовенка П.А. (довіреність від 02.03.2011 №08);
Покровенка А.М. (довіреність від 02.03.2011 №09);
відповідача – Коваленко О.М. (довіреність від 13.12.2010 №08-00-17-17/9476);
Романенко Л.А. (довіреність від 22.02.2011 №08-00-17-17/1633)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Комунальної установи «Мелітопольська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізької області
до Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та часткове скасування вимоги
ВСТАНОВИВ:
Комунальна установа «Мелітопольська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі – позивач, Лякарня) звернулась до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області (далі - відповідач), у якому просить:
визнати дії Контрольно-ревізійного відділу в м.Мелітополі та Мелітопольському районі щодо встановлення факту проведення відшкодування витрат на відрядження у сумі 33 075,22грн. та встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів на суму 45 332,23грн. протиправними.
визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу в м.Мелітополі та Мелітопольському районі від 26.01.2011 №003-14/0104 в частині 7 вимоги, а саме щодо проведення донарахування та виплати працівникам витрат на відрядження у розмірі 33 075,22грн., які не були виплачені під час перебування у відрядженні, та в частині 8 вимоги, а саме щодо застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань н7а суму 45 332,23грн.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказують, що за результатами проведеної ревізії було складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Комунальної установи «Мелітопольська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізької області за період з 01.06.2008 по 01.12.2010 №130/0001 від 05.01.2011 року. 26.01.2011 року на підставі вищезазначеного Акту, відповідачем були надані вимоги за № 003-14/0104 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань використання бюджетних коштів. Вимоги в частині встановлення факту не проведення відшкодування витрат на відрядження в сумі 33 075.22 грн. (частина 7 вимоги) і встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів на суму 45332.23 грн. (частина 8 вимоги) від 26 січня 2011 року позивач вважає необґрунтованими та неправомірними та просить визнати дії Контрольно-ревізійного відділу в м. Мелітополі та Мелітопольському районі протиправними в частині встановлення факту непроведення відшкодування витрат на відрядження в сумі 33075,22 грн. і встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів на суму 45332,23 грн., визнати нечинною вимогу Контрольно-ревізійною відділу в м. Мелітополі та Мелітопольському районі від 26.01.2011 року за № 003-14/0104 в частині зобов'язання здійснити заходи щодо повного усунення встановлених порушень, а саме: частина 7 вимоги: провести донарахування та виплатити працівникам витрати на відрядження в сумі 33 075,22 грн., які не були виплачені під час перебування у відрядженні; частина 8 вимоги: застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань па суму 45 332,23 грн.
Відповідач проти позову та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем, як учасником бюджетного процесу, допущено дії щодо недотримання встановленого Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету, що у відповідності до ст.116 Бюджетного кодексу України є порушенням бюджетного законодавства, а саме: взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань за 2008 рік на суму 3952,15 грн., за 2009 рік на суму 15214,02 грн., за 11 місяців 2010 року на суму 13909,05 грн., чим порушені вимоги п. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України, абз.2 п.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 №228, абз.2 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», абз.2 ст.61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», п.4 ст.9 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» від 29.12.2009 року №1414 та абз.2 ст.60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»; кошти, отримані Лікарнею як орендна плата, у періоді з 01.06.2008 по 01.12.2010 роки використані всупереч цільовому призначенню, визначеному рішенням сесії Мелітопольської міської ради від 25.02.2005 року № 8, на загальну суму 45332,23грн., що є порушенням п. б ст. 78 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ, п. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ, п. 19 «Порядку складання розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, п. 2.1 Рішення 44 сесії Мелітопольської міської ради ІV скликання від 25.02.2005 року № 8. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у задоволенні
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши позовні вимоги та заперечення відповідача, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що ревізією встановлено факт не проведення відшкодування витрат на відрядження працівникам Лікарні в сумі 33 075.22 грн. (частина 7 вимоги), який полягай у тому, що у періоді з 01.09.2008 по 05.10.2010 р. не проведено відшкодування витрат на відрядження працівникам Лікарні при наявності підтверджуючих документів, внаслідок чого 31-м працівником Лікарні недоотримано доходів на загальну суму 33075,22 грн.
Комунальна установа «Мелітопольська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізької області - це лікувальний заклад. Післядипломна освіта лікарів є обов'язковою та передбачена ст. ст. 75, 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 року, Наказами Міністерства охорони здоров'я України № 166 від 22.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.08.1993 року за № 113 «Про подальше удосконалення системи післядипломної освіти лікарів» зареєстрованого в Міністерстві юстиції 03.12.1996 року за № 696/1721 «Про затвердження положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти 111-ІV рівнів акредитації». Гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, передбачені статтями 121, 122 Кодексу законів про працю України, Постановою Кабінету Міністрів України № 695 від 28.06.1997 року «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва», а також Законом України «Про оплату праці». В кошторисі лікарні бюджетні асигнування на відрядження були відсутні, проте позивач не має права не направити у відрядження працівників для підвищення кваліфікації.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до начальника відділу охорони здоров'я Мелітопольської міської ради Запорізької області, як до головного розпорядника коштів, до начальника фінансового управління Мелітопольської міської ради з обґрунтуванням щодо необхідності забезпечення Лікарні бюджетними коштами на вказані цілі, до Мелітопольського міжрайонного прокурора, проте кошти на службові відрядження за загальним та спеціальним фондами Лікарні так виділені не були, що стало причиною встановлених ревізією порушень у бухгалтерському обліку.
Як вбачається з Акту перевірки, та ч. 8 вимоги, висновки відповідача щодо нецільового використання бюджетних коштів ґрунтуються на Рішенні 44 сесії Мелітопольської міської ради IV скликання від 25.02.2005 року №8.
Судом встановлено, що зазначене Рішення 44 сесії Мелітопольської міської ради IV скликання від 25.02.2005 року № 8 не містить в собі методики розрахунку та порядку використання орендної плані, та не рішенням про місцевий бюджет. Відповідно до ст. 1 Бюджетного Кодексу України - Бюджетним Кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Пунктом 4 ст. 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше. Положеннями статті 119 Бюджетного Кодексу України визначено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним кошторисом. Як було встановлено, в своїй фінансово-господарській діяльності Лікарня, як розпорядник бюджетних коштів нижчою рівня, керується рішеннями Мелітопольської міської ради про місцевий бюджет в межах відповідного бюджетного періоду: кошторисами, помісячними бюджетними розподілами, довідками про зміни річного розпису кошторису на поточний бюджетний період, які затверджувались Відділом охорони здоров'я Мелітопольської міської ради, погоджуватись міським фінансовим управлінням - по мірі надходження коштів на спеціальний рахунок Лікарні в Мелітопольському управлінні Державного Казначейства ГУДКУ у Запорізькій області.
Судом встановлено, що при складанні проектів кошторисів по загальному та спеціальному фондам згідно з п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», позивач керувався вказівками міського фінансового управління, Відділу охорони здоров'я міської ради щодо граничних обсягів видатків за загальним та спеціальним фондом.
Відповідно до ст. 123 Бюджетного Кодексу України органи Державного казначейства України несуть відповідальність за здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених розписом бюджету, а також за порушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджетними зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних асигнувань. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, вимогам Бюджетного Кодексу та Закону України Про державний бюджет на відповідний бюджетний період.
Крім того, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 31.01.2011 у справі №3-584 закрито провадження по адміністративній справі у відношенні Покровенка Анатолія Михайловича, за відсутності складу адміністративного правопорушення. Зі змісту указаного рішення вбачається, що 24.01.2011 до Мелітопольського міськрайонного суду від Контрольно-ревізійного відділу в м.Мелітополі та Мелітопольському районі надійшов адміністративний матеріал відносно головного лікаря КУ «Мелітопольська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізької області Покровенка А.М., в якому зазначено, що при проведенні ревізії фінансо во-господарської діяльності Комунальної установи «Мелітопольська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізької області за пе ріод з 01.06.2008 року по 01.12.2010 ріку виявлено порушення бюджетного законодавства, а саме: кошти, отримані Комунальною установою «Меліто польська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізь кої області, як орендна плата від Донецького юридичного інституту Лу ганського державного університету внутрішніх справ, використані всупе реч цільовому призначенню, визначеному рішенням 44 сесії Мелітопольсь кої міської ради IV скликання, на загальну суму 45332,23 грн. у періоді з 01.06.2008 року по 01.12.2010 рік. У періоді з 01.09.2008 року по 05.10.2010 рік видано накази щодо відправлення працівників у відряджен ня за відсутності бюджетних асигнувань, чим взято зобов'язання без від повідних бюджетних асигнувань на загальну суму 33075,22 грн., що є по рушенням п.2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комуналь ного майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, п.7 ст.13, п.4 ст.23, п.6 ст. 78 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-ІІІ, п.5, п.19 «Поряд ку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання ко шторисів бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Мініст рів України від 28.02.2002 № 228, п. 2.1 Рішення 44 сесії Мелітопольсь кої міської ради IV скликання від 25.02.2005 № 8, абз.2 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», абз.2 ст.61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», п.4 ст.9 Постанови Кабінету мі ністрів України «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» від 29.12.2009 №1414, абз.2 ст.60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Мелітопольським судом досліджені указані обставини та суд дійшов висновку, що в діях Покровенка А.М. не вбачається використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням та встановлено, що лікарня неодноразово зверталася до головного розпорядника коштів для виплати витрат на відрядження, проте асигнування не виділялись. Указане рішення Контрольно-ревізійним відділом в м. Мелітополі та Мелітопольському районі не оскаржувалось та вступило в законну силу 11.02.2011.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність вчинених дій та частини 7,8 прийнятої вимоги, у зв’язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії Контрольно-ревізійного відділу в м.Мелітополі та Мелітопольському районі щодо встановлення факту проведення відшкодування витрат на відрядження у сумі 33 075,22грн. та встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів на суму 45 332,23грн. протиправними.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу в м.Мелітополі та Мелітопольському районі від 26.01.2011 №003-14/0104 в частині 7 вимоги, а саме щодо проведення донарахування та виплати працівникам витрат на відрядження у розмірі 33 075,22грн., які не були виплачені під час перебування у відрядженні, та в частині 8 вимоги, а саме щодо застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на суму 45 332,23грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунальної установи «Мелітопольська міська дитяча лікарня» Мелітопольської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 0549881) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40 коп.) Видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 09.03.2011.
Суддя Ю.В.Калашник