РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2011 р. Справа № 12/1576-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М.
суддів Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Приватний підприємець ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.10 р.
у справі № 12/1576-10 (суддя Шпак В.О. )
позивач Приватний підприємець ОСОБА_1
відповідач Державне підприємство "Красилівський агрегатний завод"
про стягнення матеріальних збитків в розмірі 100 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
позивача - приватний підприємець ОСОБА_1;
відповідача - не з'явився.
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2010 року у справі №12/1576-10 в позові приватного підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" про стягнення матеріальних збитків в розмірі 100,00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням , позивач - приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апелянт вважає, що дане рішення прийняте із порушенням норм процесуального права та матеріального права. При цьому, вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Зокрема, судом не встановлені обставини пропуску строків, що мають значення для справи та не надано можливості обґрунтувати пропуск строків для вирішення справи по суті. Крім того, засідання відбулося 19.10.2010 року та оголошено перерву до 20.10.2010 року, що позбавило його права участі у справі на підставах змагальності процесу та з захистом своїх прав у суді, що є порушенням норм процесуального права та суперечить ст. 77 Господарського процесуального кодексу. Крім того, жодної обставини справи суд не розглянув взагалі, окрім, клопотання відповідача про пропущення строків давності, що суперечить закону. Таким чином, скаржник вважає, що місцевий господарський суд розглянув справу однобічно на користь відповідача.
Відповідач - державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" подав відзив на апеляційну скаргу, де зазначає, що оскаржуване рішення є об'єктивним, обґрунтованим, і законним, прийнятим без порушення норм процесуального та матеріального права. При цьому, відповідач серед іншого вказує, що ПП ОСОБА_1 в силу ст.ст. 680, 681 Цивільного кодексу України пропущено строк позовної давності. Просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
При цьому, відповідач подав клопотання, в якому просить суд проводити розгляд скарги без участі його представника.
Безпосередньо в судовому засіданні ПП ОСОБА_1 підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог ПП ОСОБА_1. до ДП "Красилівський агрегатний завод" про стягнення матеріальних збитків в розмірі 100,00 грн. з огляду на приписи ст.ст. 675, 676, 680, 681 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності по вимозі, пред'явленої в зв'язку з недоліками проданого товару.
Натомість, з такими доводами і власне висновками місцевого господарського суду погодитись неможливо з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2004 року між Закарпатським заводом технологічного обладнання - філія № 2 Красилівського агрегатного заводу ("Постачальник") та приватним підприємцем ПП ОСОБА_1. ("Покупець") було укладено договір поставки № 5 (далі- договір, а.с. 12).
Відповідно до п.1.1 договору, "Постачальник" зобов’язувався поставити товари "Покупцю" на загальну суму 22 860 грн.
Згідно накладної № 251 від 20 травня 2005 року "Постачальник" поставив "Покупцю" котли газові на суму 29 890,96 грн.(а.с. 13).
25 січня 2006 року громадянкою ОСОБА_2 у ПП ОСОБА_1. було придбано апарат опалювальний газовий "Вулкан -20 В" паспорт АОГВ.00.00.00.ПС заводський номер 952, виробництва Закарпатського заводу технологічного обладнання, з вмонтованою автоматикою "Факел - 2-01" паспорт СР 05.00.00.00 заводський номер 0242735 ДП "Красилівський агрегатний завод".
В ніч з 25.02.2006 р. на 26.02.2006 р. внаслідок не спрацювання автоматики безпеки і регулювання в системі опалення сталося закипання та викид води зовні, що встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2007 року.
Громадянка ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків у зв'язку з продажем товару неналежної якості та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_2. до ПП ОСОБА_1., було відмовлено (а.с. 18).
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.11.2007 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда; присуджено до стягнення з ПП ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 700 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 37,50 грн. судових витрат по справі (а.с. 17).
При цьому, даним рішенням було встановлено, що заводом виробником опалювальний пристрій був замінений, чим підтверджується факт продажу неякісного товару.
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як з'ясовано апеляційним судом, на виконання зазначеного рішення ПП ОСОБА_1., присуджені до стягнення матеріальні збитки сплачені частково в розмірі 100,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №5 від 11 грудня 2009 року (а.с. 101).
12.12.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків. Відповідачем, як вбачається, в задоволенні вказаної претензії було відмовлено (а.с. 14).
Відтак, 30 серпня 2010 року ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до ДП "Красилівський агрегатний завод" про стягнення матеріальних збитків в розмірі 100,00 грн.
Відповідно до ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Цією статтею передбачено право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу. Інститут регресних вимог в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов'язання, оскільки його вина презумується. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.
Відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верхового Суду України від 27.03.1992 р. (із змінами) № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).
Таким чином, право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання.
Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною
Враховуючи те, що право звернення з регресною вимогою виникає у кредитора з моменту здійснення ним виплат потерпілому, в даному випадку з 11 грудня 2009 року (з моменту фактичної сплати збитків в сумі 100,00 грн.), з цього ж моменту починається і відлік позовної давності.
А тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, відтак в позові ПП ОСОБА_1. до ДП "Красилівський агрегатний завод" про стягнення матеріальних збитків в розмірі 100,00 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
В свою чергу, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч.1 ст. 226 ГК України).
Таким чином, місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ст.ст. 675, 676, 680, 681 Цивільного кодексу України, якими встановлюються строки виявлення недоліків товару та пред'явлення вимог продавцю у зв'язку з недоліками проданого товару та позовна давність, що застосовується до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару.
Відтак, на думку суду, позовні вимоги ПП ОСОБА_1. обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і підлягають до задоволення.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2010 р. прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.
З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2010 р. у справі №12/1576-10 - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, в тому числі і витрати, понесені за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задоволити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2010 року - скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов задоволити.
Стягнути з Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" на користь приватного підприємця ОСОБА_1 100,00 грн. збитків, 338,00 грн. понесених судових витрат.
Стягнути з Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" на користь приватного підприємця ОСОБА_1 51,00 грн. сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.