РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" лютого 2011 р. Справа № 13/1466-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Тимошенко О.М. ,
суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Новак Р.А.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерцій-ний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м.Хме-льницький, №04-03/1379 від 18.10.2010р.
на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2010р. по справі №13/1466-10
за позовом Закритого акціонерного товариства «Хмельницька трикотажна
фабрика»м.Хмельницький
до відповідача Церкви Різдва Пресвятої Богородиці м.Хмельницький
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний про-
мислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення ПАТ
«Промінвестбанк»в м.Хмельницький м.Хмельницький
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача- Дейнека Н.А., голова правління; Гринчук М.О., представник (довір.б/н від 01.03.2010р.);
від відповідача- не з’явився;
від третьої особи- Драгомерецький І.П., начальник відділу (довір.№3434 від 01.10.2010р.).
Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.10.2010р. у справі №13/1466-10 (суддя Матущак О.І.) задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Хмельницька три-котажна фабрика» (надалі в тексті – Товариство) до Церкви Різдва Пресвятої Богородиці за учас-тю Третьої особи на стороні Відповідача-Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комер-ційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Хмельницький (надалі в тексті –Банк) про визання недійсним договору від 25.04.2005р. про по-діл в натурі нерухомого майна, що є спільною частковою власністю.
Ухвалою суду від 24.09.2010р. місцевий суд замінив Відповідача у справі –Православ-ну парафію церкви Різдва Божої Матері на Церкву Різдва Пресвятої Богородиці у зв’язку із державною реєстрацією зміни назви, проведеної після укладання Договору.
Суд дійшов висновку, що укладаючи оспорювану угоду сторони помилилися у визначенні
правового режиму майна, яке перебувало не у спільній частковій власності, а на праві власності
конкретно визначених, як у частковому співвідношенні, так і визначених в натурі частинах площ нерухомого майна, що призвело до неправомірного надання права Відповідачу вирішувати долю майна усього цілісного майнового комплексу товариства, а не лише тієї частини, яка належала йому на праві власності.
Внаслідок укладання такого договору, на думку суду, сторони помилково визначили пра-вовий режим майна який існував до дати його укладання як такого, що перебувало у спільній частковій власності, а після його укладання, як такого, що стало перебувати на праві власності конкретно визначених частин сторін.
Задовільняючи позов, місцевий суд керувався п.2 ч.2 ст.16, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.356, ч.ч.1,2 ст.357 Цивільного кодексу України і зазначив, що визнання недійсним оспорюваного до-говору не створить негативних наслідків для Третьої особи-Банку, оскільки у Позивача зали-шиться зареєстрованим право власності на теж майно, що і існувало до укладання договорів іпотеки, укладених між ПАТ «Промінвестбанк»та Позивачем у даній справі і за згодою сторін можливо до таких договорів внести зміни за пропозицією однієї із сторін для конкретизації доку-менту, який посвідчує право власності ЗАТ «Хмельницька трикотажна фабрика»на предмет іпотеки.(арк.справи 120-122).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Банк подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення від 05.10.2010р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмови-ти. Також зазначив, що висновок суду, що у сторін на момент укладення оспорюваного договору не було спільної часткової власності не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить ст.ст.363, 364 ЦК України. На думку скаржника, господарським судом Хмельницької області неправильно застосовані положення зазначених статтей ЦК України та п.59 Інструкції про поря-док вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін’юсту України №20/5 від 03.03.2004р.(арк.справи 125-126).
Відповідач-Церква Різдва Пресвятої Богородиці надав відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав доводи Банку. Разом з тим, просив розглядати скаргу за відсутності його представ-ника.(арк.справи 132-133).
Позивач також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення залишити без змін як обгрунтоване.(арк.справи 137-138).
В судове засідання апеляційної інстанції 23 лютого 2011 року представник Відповідача не з’явився. Проте, неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про поділ в натурі неру-хомого майна, що є спільною частковою власністю, укладеного 25 квітня 2005 року Православ-ною парафією церкви Різдва Божої Матері та ЗАТ «Хмельницька трикотажна фабрика»(надалі в тексті –Договір). Згідно пунктів 1, 2 Договору, його укладено на предмет поділу в натурі майна, що є у спільній частковій власності сторін договору, при якому припиняється право спільного часткового володіння, користування і розпорядження в межах наявних прав і повноважень, Неру-хомим майном, а саме цілісним майновим комплексом за адресою: м.Хмельницький, вул.Ка-м’янецька, 11, який належить сторонам таким чином: Православній парафії, церкви Різдва Божої Матері належить 7/1000 частки, а ЗАТ «Хмельницька трикотажна фабрика»належить 993/1000 частки.
Договір підписано настоятелем Церкви та директором ЗАТ «Хмельницька трикотажна фа-брика»та посвідчено нотаріусом ОСОБА_1., про що вчинено реєстровий запис №643. Договір чинний, його умовами сторони керуються дотепер.(арк.справи 8).
Судова колегія звертає увагу на такі обставини.
Розгляд справи відкладався з 04.10.2010р. на 05.10.2010р.
Процесуальні особливості відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судо-вому засіданні врегульовано ст.77 ГПК України.
Так, зокрема господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засідан-ні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
2) неподання витребуваних доказів;
3) необхідність витребування нових доказів;
4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце прове-дення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановле-ного строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Разом з тим, про оголошення перерви 04.10.2010р. у судовому засіданні на 05.10.2010р. повідомлено лише представникам Позивача; Відповідачеві суд про оголошення перерви не пові-домив.(арк.справи 116-117).
У справі відсутні докази такого повідомлення.
Фактично, судове рішення було винесено 05.10.2010р. за відсутності Відповідача.
Відповідано до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
З огляду на вказані обставини –оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуван-ню.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі стст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Поста-нови від 29.12.1976р. N11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичер-пними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судо-вому засіданні.
На думку колегії суддів, рішення місцевого суду зазначеним вимогам не відповідає, ос-кільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому, колегія приймає до уваги наступне:
Зазначаючи про невідповідність оспорюваного Договору вимогам чинного законодавства, Позивач твердить, що у червні 2010р. –після укладення Договору ним виявлено під трьохповер-ховою спорудою виробничих приміщень підвал загальною площею 1 145,2 м2.
Покликаючись на ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася, щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійс-ним та п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якою визначено, що відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. При цьому, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призна-ченням.
У позовній заяві Позивач також зауважував, що під час укладання Договору він помиляв-ся щодо предмета договору, оскільки вважав, що здійснюється поділ цілісного майнового комп-лексу загальною площею 5 378,9 м2, а виявилось, що його фактична площа на 1 145,2 м2 більша, аніж зазначено в Договорі.
Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними.
Вбачається, що п.9 Договору сторони узгодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та нотаріального посвідчення, Договір діє як правовстановлювальний документ, що підтверджує право власності на поділене майно. Взаємовідносини сторін не врегульовані цим Договором, регламентуються діючим законодавством України. Всі зміни та доповнення до Дого-вору підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Спори за цим Договором вирішую-ться шляхом переговорів, а при недосягненні домовленості –судом.(арк.справи 8-зворот).
Відтак, твердження суду про обгрунтованість вимог з підстав ст.16, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є необгрунтованим.
На думку колегії, висновок господарського суду, що ЗАТ «Хмельницька трикотажна фаб-рика», укладаючи Договір діяло під впливом помилки, є хибним, оскільки під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов уго-ди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вва-жати, що угода не була б укладена
Разом з тим, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Такої правової позиції притримується і Верховний Суд України, що вбачається з п.19 пос-танови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійснимивід 06.11.2009р.
Матеріалами справи стверджується, що виявлена невідповідність загальної площі примі-щень може бути врегульована шляхом внесення змін до Договору і не є обставиною, що зумов-лює недійсність Договору, а лише свідчить про наявність недоліків укладеного Договору, що під-лягають усуненню у встановлений сторонами спосіб.
Не погоджуючись із закріпленою в Договорі площею належних Товариству приміщень, –Позивач не позбавлений можливості захистити свої інтереси шляхом проведення перемовин із Відповідачем та укладення Додаткової угоди до Договору з її подальшим нотаріальним посвід-ченням або у разі відхилення пропозиції внести зміни до Договору, у порядку, передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України – надіслати письмову пропозицію Відповідачу про внесен-ня змін до Договору.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення з такою пропозицією ЗАТ «Хмель-ницька трикотажна фабрика»до Церкви Різдва Пресвятої Богородиці або відмови останньої від усунення розбіжностей у Договорі.
З огляду на обставини справи, судова колегія також вважає таким, що не стверджене жод-ним доказом і грунтується на припущеннях –твердження місцевого суду про відсутність нега-тивних наслідків для Банку щодо предмету іпотеки через визнання Договору недійсним.
З урахуванням встановлених у справі обставин й вимог закону, суд першої інстанції дій-шов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права –апеляційна скарга Банку від 18.10.2010р. підлягає задоволенню, оскаржуване рішення від 05.10.2010р. місцевого суду по справі №13/1466-10 –належить скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задово-ленні позовних вимог.
За наслідками розгляду скарги, на Позивача необхідно покласти понесені Третьою особою витрати із сплати державного мита з апеляційної скарги на підставі частини другої ст.49 ГПК Укра-їни, внаслідок його неправильних дій –безпідставного звернення до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний про-мислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м.Хме-льницький на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2010р. по справі №13/1466-10 –задоволити.
Рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
2. Витрати Третьої особи по державному миту за подання апеляційної скарги покласти на
Позивача. Суду першої інстанції видати відповідний наказ.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу №13/1466-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.