ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

                 

07 грудня 2007 р.                                                             Справа  № 11/200

За позовом Приватного підприємства „ЕЛД”, м.Хуст

до відповідача: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Закарпатської області, м.Ужгород

про визнання недійсною та скасування Постанови про застосування фінансових санкцій №038296 від 15.08.2007.

Суддя     Л.М.Якимчук,

Секретар судового засідання - В.С. Раткевич

За участю представників сторін:

від позивача: Дубровська О.М. - представник, дов. від 19.10.2007

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство „ЕЛД”, м.Хуст звернулося до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Закарпатської області, м.Ужгород про визнання недійсною та скасування Постанови про застосування фінансових санкцій №038296 від 15.08.2007, якою до нього застосовано фінансові санкції в сумі 1700грн. за надання послуг з перевезення вантажу за відсутності ліцензійної картки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підприємство не займається наданням послуг по перевезенню вантажів. Як видно з подорожнього листа №75 від 25.06.2007. воно проводило доставку реалізованого ним стоматологічного обладнання до складу покупця в м.Ужгороді.

Статтею 1 Закону України „Про автомобільний транспорт” визначено поняття послуги - це перевезення вантажів на договірних умовах із замовником послуги за оплату.

Статтею 9 Закону України №1775 „Про ліцензування визначених видів господарської діяльності” від 01.06.2000 визначає, що ліцензуванню підлягає господарська діяльність по наданню послуг по перевезенню пасажирів і товарів автомобільним транспортом загального використання.

Особливості ліцензування на автотранспорті викладені в ст.9 Закону України №2344-111 „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001. Цим Законом визначено два види послуг по перевезенню товарів щодо здійснення яких необхідна ліцензія, а саме: надання послуг по внутрішніх та міжнародних перевезеннях вантажу.

Послугами по перевезенню вантажу вважається перевезення вантажу транспортними засобами на договірних умовах з замовником послуг за визначену плату.

Якщо підприємець або підприємство здійснює автоперевезення вантажів для власних потреб, то такі перевезення не носять характеру послуг, а тому і не підлягають ліцензуванню.

Згідно довідки ЄДРПОУ №1421 від 08.06.2005 видами діяльності  приватного підприємства є роздрібна торгівля, спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами та оптова торгівля.

Оскільки підприємство не надає платних послуг по перевезенню вантажу тому відсутня необхідність  отримання ліцензії на вантажні перевезення.

Відповідач письмові заперечення на позов не подав, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, суд

                                        ВСТАНОВИВ:

Службовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Закарпатської області, м.Ужгород 25.06.2007 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автотранспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автотранспортом в с.Лалово, а/д  „Рогатин –Мукачево”, за результатами якої складено акт №045695 від 25.06.2007.

У акті зазначено, що встановлено факт перевезення вантажу згідно накладної (рахунок-фактура №ЕЛ 00000063 від 22.06.07) від ПП Дяковер І.А. до ПП Свадеба Я.І. водієм Пілговичем Є.С. на транспортному засобі ФІАТ-дукато номерний знак АО 2145 АС, свідоцтво про реєстрацію КХС №965776/ХАС №176226, що належить ПП „ЕЛД”, без документів, перелік яких визначений ст.ст.39, 48 Закону України „Про автотранспорт”, а саме: ч.2 абз.3 ст.60 –немає ліцензійної картки, ліцензії для надання транспортних послуг, відсутні печатка лікаря і механіка по ГОСТу в дорожньому листі.

15 серпня 2007року прийнято постанову про застосування фінансових санкцій №038296, якою до ПП „ЕЛД” на підставі ч.1 абз. 3 ст.60 Закону  України „Про автомобільний транспорт” застосовано фінансові санкції в сумі 1700грн. за надання послуг з перевезення вантажу без відповідних документів, перелік яких визначений ст.48 згаданого  Закону, зокрема, без ліцензійної картки.

Проаналізувавши зазначені документи та законодавство, яке регулює вказані правовідносини, суд констатує наступне.

Закон України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 №2344-ІІІ, в редакції з 07.04.2006 регулює відносини між автоперевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автотранспорту та безпеку перевезень. (ст.3 Закону).

Згідно ст.1 вказаного Закону автоперевізник –фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідач, застосовуючи до позивача фінансові санкції керувався ч.1 абз.3 ст.60 Закону України „Про автомобільний транспорт”, який передбачає відповідальність за надання послуг перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39,48 цього Закону.

У судовому засіданні встановлено, що позивач, відповідно до своєї статутної діяльності,  займається роздрібною торгівлею фармацевтичними товарами, медичними і ортопедичними виробами, оптовою торгівлею фармацевтичними товарами.

Згідно договору про спільну діяльність, укладеного між ПП „ЕЛД” (керівник Дяковер І.А.) та ПП Дяковер І.А., сторони зобов’язались об’єднати майно для торгівлі виробами медичного призначення, яке облікується на окремому балансі ПП „ЕЛД”.

Керівництво спільною діяльністю, а також ведення спільних справ покладається на ПП „ЕЛД”.

Згідно договору купівлі-продажу №02/06/07 від 18.06.2007 ПП Дяковер І.А. продав ПП Свадебі Я.І. стоматологічне обладнання і взяв на себе обов’язок  доставити товар покупцю у м.Ужгород.

Саме цей товар 25 червня 2007року  перевозив ПП Дяковер І.А. у м.Ужгород ПП Свадебі Я.І. транспортом ПП „ЕЛД”, що підтверджується подорожнім листом №75 від 24-25 червня 2007 року , рахунком-фактурою №063 від 22.06.2007.

Тобто, у даному випадку власник товару перевозив його покупцю на виконання умов договору купівлі-продажу.

У абз.8 ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт” вказані документи, які повинні мати і пред’являти особам, що уповноважені здійснювати контроль на автотранспорті  та у сфері безпеки дорожнього руху, юридичні особи, що здійснюють вантажні перевезення для власних потреб. Це, зокрема, для авто перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України:

- для водія –посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

У оспорюваній постанові від 15.08.2007 №296 зазначено порушення, за яке застосовано фінансові санкції до позивача з посиланням на ч.1 абз.3 ст.60 Закону –надання послуг з перевезення  вантажу без наявності необхідних документів, перелік яких визначений ст.48 Закону,  –зокрема, без ліцензійної картки.

З таким твердженням відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про автомобільний транспорт” послуга з перевезення пасажирів чи вантажів –це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

У даному випадку, позивач здійснював перевезення вантажу на виконання умов договору купівлі-продажу, як продавець покупцю, а отже, ліцензія та ліцензійна картка не повинні бути у нього та його водія, оскільки, згідно ст.48 Закону їх наявність обов’язкова для юридичних осіб, що надають послуг з перевезення вантажів на договірних умовах за плату.

Абз.12 ст.9 Закону передбачається видача ліцензії на господарську діяльність з надання послуг перевезення вантажів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оспорюваної постанови, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.17, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 98, 158, 162, 163, 186, 254 п.6 розділу YІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

2.          Скасувати Постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Закарпатської області, м.Ужгород №038296 від 15.08.2007 про застосування до приватного підприємства „ЕЛД”, м.Хуст фінансових санкцій.

3.          Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.          Постанову може бути оскаржено в порядку  та строки, встановлені  ч.ч. 1-3  ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

         У  зв”язку з проголошенням  у судовому засіданні  07.12.2007, в порядку  ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, лише вступної та резолютивної  частини, постанову складено в повному  обсязі  і підписано 11.12.1007.

 

Суддя                                                                                                          Л.М. Якимчук

Секретар судового засідання                                                     В.С. Раткевич