РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" лютого 2011 р. Справа № 01/62-92
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Савченко Г.І. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Новак Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) на рішення господарського суду Волинської області від 02.12.2010р. у справі № 01/62-92
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Луцьк
до відповідача Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»м.Луцьк
про визнання угод недійсними
за участю представників сторін:
від позивача- ОСОБА_1., підприємець; ОСОБА_2, представник (довір.б/н від 01.01.2010р.);
від відповідача- не з’вився - Редько П.П., представник (довір.№319 від 28.12.2010р.).
В судовому засіданні 02.02.2011р. оголошувалась перерва до 15:00 за клопотанням Позивача, який мав намір подати мотивовану заяву про відвід суду.
Після закінчення перерви представник Відповідача в судове засідання не з’явився.
Подану Позивачем під час перерви заяву про відвід колегії суддів –апеляційний суд за наслідками розгляду в нарадчій кімнаті 02.02.2011р. залишив без задоволення, оскільки наведені в заяві обставини грунтуються на припущеннях заявника і не можуть бути підставою для відводу суддів зпідстав ст.20 ГПК України.(т.3, арк.справи 46-49, 59).
Рішенням господарського суду Волинської області від 02.12.2010р. у справі №01/62-92 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якушева І.О., судді: Бондарєв С.В, Сур’як О.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1. до Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»про визнання недійними угод про оренду торгових площ, угод надання в користування торгових площ, укладених у 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках, угоди надання в користування торгових площ за період з 31.12.2008р. до 20.01.2010р.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що твердження Позивача про порушення Відповідачем його права матеріалами справи не підтверджено, Позивачем не доведено наявності об’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Місцевий суд встановив, що з доданих Позивачем до позовної заяви копій угод №42 від 19.06.2002р., від 30.12.2002р., 30.12.2002р., 30.09.2003р., 29.01.2004р., 15.12. 2005р., 25.02.2006р., 31.05.2007р., 8.06.2007р., 03.06.2008р. вбачається, що їх сторонами є ПФ «Скорпіон-Сервіс»та підприємці ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., а стороною угоди від 03.06.2008р. є ОСОБА_9, а не Позивач-ФОП ОСОБА_1.
Як зазначено судом, Позивач на вимогу суду (п.2.1. ухвали від 18.11.2010р.) не надав угод, укладених між ним і ПФ «Скорпіон-Сервіс». З огляду на приписи стст 1, 2 ГПК України –відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне відмову в задоволенні позову.(т.2, арк.справи 99-100).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить залучити до участі у справі зазначених у позові третіх осіб, скасувати рішення від 02.12. 2010р. у справі №01/62-92, прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ФОП ОСОБА_1., крім іншого, вважає, що справу вирішено у незаконному складі колегії суддів; суд проігнорував всі його письмові заяви №1, №2. №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10. №11, №12 від 04.11.2010р. та не залучив до участі у справі 46 третіх осіб, не погодив з ним дату і час судового засідання.(т.2, арк.справи 103-106).
Відповідач заперечив проти апеляційної скарги з підстав, зазначених у запереченні від 24.01.2011р.; в судовому засіданні 02.02.2011р. проти доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі заперечив, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.(т.2, арк.справи 114).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1. звернувся з позовом про визнання недійними угод про оренду торгових площ, угод надання в користування торгових площ, укладених у 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках, угоди надання в користування торгових площ за період з 31.12.2008р. до 20.01.2010р.
Разом з тим, в матеріалах справи знаходяться копії наступних угод, орендодавцем в яких є Приватна фірма «Скорпіон-Сервіс», яка надавала торгові місця в Торговому ряду пішоходно-торгової зони ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого у м.Луцьку, а орендарями виступали:
- ФОП ОСОБА_3 (угода №42 на оренду торгових площ від 19.06.2002р.);
- ФОП ОСОБА_3 (угода на оренду торгових площ від 30.12. 2002р.);
- ФОП ОСОБА_3 (угода надання в користування торгових площ від 15.12.2005р.);
- ФОП ОСОБА_3 (угода надання в користування торгових площ від 31.05.2007р.) щодо торгового місця №56;
- ФОП ОСОБА_10 (угода на оренду торгових площ від 30.12. 2002р.) щодо торгового місця №75;
- ФОП ОСОБА_5 (угода на оренду торгових площ від 30.09.2002р.) щодо торгового місця №74;
- ФОП ОСОБА_11 (угода на оренду торгових площ від 29.01.2004р.) щодо торгового місця №65;
- ФОП ОСОБА_7 (угода надання в користування торгових площ від 25.02.2006р.) щодо торгового місця №55;
- ФОП ОСОБА_8 (угода надання в користування торгових площ від 01.06.2007р.) щодо торгового місця №88;
- ФОП ОСОБА_9 (угода №64 на оренду торгових площ від 07.06. 2002р.);
- ФОП ОСОБА_9 (угода на оренду торгових площ від 30.12.2002р.);
- ФОП ОСОБА_9 (угода надання в користування торгових площ від 23.12.2005р.);
- ФОП ОСОБА_9 (угода надання в користування торгових площ від 03.06.2007р.);
- ФОП ОСОБА_9 (угода надання в користування торгових площ від 03.06.2008р.) щодо торгового місця №39.(т.1, арк.справи 54-64, т.2, арк.справи 5-8, т.3, арк. справи 50).
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1-Позивач у даній справі, зареєстрований 02 серпня 1993р. розпоряженням виконавчого комітету Луцької міської ради.(т.1, арк.справи 43).
Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі не знайдено відомостей про Фізичну особу-підприємця ОСОБА_9, яким укладались угоди з Відповідачем стосовно торгового місця №39 площею 15 м2 на Торговому ряду пішоходно-торгової зони ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого у м.Луцьку.(т.2, арк.справи 9).
Судом встановлено, що не будучи стороною в жодному з договорів оренди (користування) торговими площами, Позивач зазначає, що всі оспорювані ним правочини вчинені Приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс»із чисельними порушеннями публічного порядку їх укладення, під впливом обману, без відповідного дозволу Луцької міської ради, шляхом насильства, під впливом тяжких для Позивача обставин і на вкрай невигідних для Позивача умовах, фіктивно, удавано, а тому правочини є недійсними з моменту їх укладення.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із договорів та інших правочинів та дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Аналогічну норму містить п.1 ст.174 Господарського кодексу України: «господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність... з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також: з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать».
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’-язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено догово-ром.(чч. 1, 5 ст.762 ЦК України).
Правовий аналіз стст.1 2 ГПК України дає підстави вважати, що правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи та підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Також суд враховує, що відповідно до ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Позивач не має відношення до оренди торгових площ у Торговому ряду пішоходно-торгової зони ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого у м.Луцьку, оскільки не є стороною жодного з договорів.
Не знайшли підтвердження міркування Позивача щодо укладення ним оспорюваних договорів під впливом обману Відповідача, шляхом насильства, під впливом тяжких для Позивача обставин і на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки такі не стверджено належними доказами.
Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Тому апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що Позивачем не доведено наявності об’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стосовно доводів апелянта про порушення місцевим судом норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на таке:
Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України, суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.
Матеріалами справи стверджується, що рішення у справі №01/62-92 приймалось місцевим судом лише один раз 02.12.2010р. колегією суддів: Якушева І.О., Бондарєв С.В., Сур’як О.Г., тому твердження Позивача про вирішення спору у незаконному складі колегії суддів є безпідставним, оскільки відмовляючи в прийнятті позовної заяви 04.02.2010р. – судді Якушева І.О., Бондарєв С.В. і Сур’як О.Г. справу по суті не вирішували.(т.1, арк.справи 12, т.2, арк. справи 99-100).
Безпідставними також є твердження апелянта про «ігнорування»судом першої інстанції його письмових заяв №1, №2. №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10. №11, №12 від 04.11.2010р. Дане твердження спростовується матеріалами справи, а саме: зазначеними заявами.Позивача, протоко-лом судового засідання від 04.11.2010р., в якому ці заяви були розглянуті колегією сіддів та ухвалою від 04.11.2010р., яка набрала законної сили.(т.2, арк.справи 12-71).
При цьому, необхідність залучення до участі у справі 46 третіх осіб, зазначених Позивачем у позовній заяві вбачається апеляційному суду не доведеною, а скарги на непогодження з Позивачем дати і часу судового засідання –надуманими.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.(ст.34 ГПК України).
Матеріалами справи стверджується вірний висновок місцевого суду, що Позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність законодавчо визначених підстав визнання недійсними оспорюваних угод, не надано суду доказів, які б ствердили підстави визнання недійсними угод, які Позивачем не укладались.
Разом з тим, з виступу представника Позивача в судовому засіданні 02.02.2011р. вбачається, що зиніціювавши спір про недійсність правочинів він де-факто доводить обставини виникнення у ФОП ОСОБА_1 права власності на торгове місце №39 площею 15 м2 на Торговому ряду пішоходно-торгової зони ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого у м.Луцьку.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що Позивачу чиняться перешкоди в реєстрації такого права. Таким чином, вважаючи себе заінтересованою особою і заперечуючи дійсність угод на підставах, встановлених законом –Позивач обрав неналежний спосіб захисту свого інтересу.
З огляду на викладене в сукупності –доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 02.12.2010р. у справі № 01/62-92 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.