РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
08 лютого 2011 року Справа № 17/148-НМ
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Олексюк Г.Є.
судді Гудак А.В. ,
судді Сініцина Л.М.
за участю представників сторін: Михайлюк К.В.
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2.(довіреність в справі )
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 30.11.10 р. у справі № 17/148-10 )
за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про усунення перешкод у здійснення права користування майном та відшкодування нанесених збитків
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Житомирської області від 30 листопада 2010 року у справі № 17\148-НМ (суддя Шніт А.В.) частково задоволено позовні вимоги Олевської районної спілки споживчих товариств та зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права користування Олевською районною спілкою споживчих товариств належним їй майном, а саме: розблокувати вхід на 2-му поверсі торговельного центру "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечити право безперешкодного користуванням входом до магазину "Ювелірні вироби" та стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на користь Олевської районної спілки споживчих товариств - 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 72 160грн. збитків в позові відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням, відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3. подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення не відповідає вимогам ст.ст. 82, 84 ГПК України , оскільки суд при розгляді справи не дотримався норм матеріального та процесуального права , не з”ясував повно і всебічно обставини, на які посилався відповідач та не взяв до уваги надані відповідачем докази правомірності його дій, не обгрунтував в рішенні суду підстави задоволення позову, та по суті не дослідив надані сторонами докази в судовому засіданні .
Апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні місцевий суд прийшов до неправомірного висновку про те, що угодою від 01 липня 2006 року про спільне користування приміщенням співвласники ( сторони по справі ) встановили порядок користування частиною приміщення , а відтак, суд неправомірно вважав, що вимога позивача щодо усунення перешкод у здійсненні права користування позивачем належним йому майном, а саме : розблокувати вхід на другому поверсі торгівельного центру ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечення права безперешкодного користування входом до магазину « Ювелірні вироби» підлягає задоволенню.
Зазначає, що місцевим господарським судом при постановленні рішення не було враховано, що:
- згідно договору купівлі-продажу будівлі від 07.11.2005 року , позивач продав , а відповідач купив 23\100 частини нежитлової будівлі торгівельного центру "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою АДРЕСА_1, а саме приміщення II поверху: сходинкова клітка 1 пл. 15,6 кв.м., туалет 2 пл. 1,9 кв.м., коридор 3 пл. 1,8 кв.м., кабінет 5 пл. 4,8 кв.м., коридор 6 пл. 8,8 кв.м., коридор 7 пл. 1,3 кв.м., туалет 8 пл. 3,5 кв.м., приміщення 9 пл. 8,5 кв.м., приміщення 10 пл. 10,6 кв.м., коридор 11 пл. 26,3 кв.м., приміщення 12 пл. 14,2 кв.м., кладова 13 пл.1,5 кв.м., приміщення 14 пл. 6,5 кв.м, вентиляційна шахта 14-а пл. 1,2 кв.м, торгівельний зал пл. 621,3 кв.м., сходинкова клітка 17 пл. 28,9 кв.м., коридор 18 пл. 39,9 кв.м., загальною площею 796,6 кв.м, визначивши таким чином порядок користування конкретними його частинами.
Крім того, cторони додатковою угодою від 01 липня 2006 року визначили об»єкт спільного користування майном: 1 поверх вхідний коридор площею 4,3 м.кв., допоміжний коридор площею 7,1 м.кв., сходинкову клітку площею 28,9 м.кв., (пожежний вхід) ,вхідний коридор, сходинкова клітка площею 15,6 м.кв. загальною площею 100, 2 м.кв. Однак даною угодою сторони не домовлялись про спільне користування торгівельним залом площею 621, 3 м.кв. та коридором 18 площею 39,9 м.кв. , що розташовані на 2 поверсі ТЦ “ ІНФОРМАЦІЯ_1», через який здійснюється вхід позивача до торгівельного павільйону « Золоті вироби» .Хоч в пункті 3 угоди сторони зобов»язувались не перешкоджати вільному доступу покупців до відділу « Ювелірні вироби» , однак про доступ до відділу "Золоті вироби» позивача в угоді нічого вказано не було.
Оскільки жодної домовленості між сторонами з приводу спільного користування торгівельним залом площею 621, 3 м.кв. та коридором 18 досягнуто не було, апелянт , як власник , використав вказане майно на власний розсуд.
На переконання апелянта, посилання суду на угоду від 01.07.2006 р. , укладену між сторонами, як на підставу для задоволення позову , є незаконним та необгрунтованим, так як в даному випадку необхідно було застосовувати норми ст. 358 ЦК України, яка передбачає, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників , які володіють і користуються спільним майном , відповідної матеріальної компенсації.
Вказує, що 26.11.2008 р. та 06.05.2009 року Позивачем було відчужено ще 22\100 частини торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1» приватному підприємцю ОСОБА_4, до якої ввійшли 55, 7 м.кв. приміщень, які згідно договору від 01.07.2006 р. перебували у спільному користуванні. На думку апелянта, оскільки договір про спільне користування приміщеннями нотаріально посвідчений не був, він відповідно до ст. 358 ЦК України не є обов»язковим для ОСОБА_4. .
Постановляючи рішення, місцевий господарський суд не залучив ОСОБА_4. в якості третьої особи, хоч даним рішенням вирішено питання про її права та обов»язки, чим порушив норми процесуального права .
Висновки, зроблені судом першої інстанції про часткове задоволення позову , не відповідають дійсним обставинам справи , вимогам ст. ст. 8, 124 Конституції України, а тому просить рішення скасувати і прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали. Представник апелянта додатково пояснила, що задовольнивши позов, суд вирішив спір, щодо користування майном особи, яка не була залучена до участі в справі (приватного підприємця ОСОБА_4.)., що відповідно до ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Позивач в судове засідання апеляційного господарського суду надіслав заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі їх представника . В письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що між сторонами 01 липня 2006 року була укладена угода про спільне користування приміщенням , згідно п.3 якої відповідач зобов»язався не перешкоджати вільному доступу покупців до магазину Ювелірні вироби”, а п.11 угоди встановлено, що строк її дії становить 5 років з моменту підписання сторонами з правом подальшої пролонгації . Даний договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку за винятком, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов»язання.
Вказує,що придбавши частину другого поверху ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_1» , відповідачці було відомо про наявність на поверсі власності районної споживспілки і вона, підписавши договір купівлі-продажу погоджувалась на ці умови .
Просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 30.11.2010 року у справі 3 17\148-НМ без змін , а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3. без задоволення.
Апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача .
У відповідності стаття 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення позивача та її представника адвоката ОСОБА_2. , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено господарським судом Житомирської області , відповідно до договору купівлі-продажу будівлі від 07.11.2005р., посвідченого держаним нотаріусом Олевської районної державної нотаріальної контори Лугіною О.І., позивач Олевська районна спілка споживчих товариств продала, а відповідач ОСОБА_3 купила 23/100 частини нежитлової будівлі торгівельного центру "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою АДРЕСА_1, а саме приміщення II поверху: сходинкова клітка 1 пл. 15,6 кв.м., туалет 2 пл. 1,9 кв.м., коридор 3 пл. 1,8 кв.м., кабінет 5 пл. 4,8 кв.м., коридор 6 пл. 8,8 кв.м., коридор 7 пл. 1,3 кв.м., туалет 8 пл. 3,5 кв.м., приміщення 9 пл. 8,5 кв.м., приміщення 10 пл. 10,6 кв.м., коридор 11 пл. 26,3 кв.м., приміщення 12 пл. 14,2 кв.м., кладова 13 пл.1,5 кв.м., приміщення 14 пл. 6,5 кв.м, вентиляційна шахта 14-а пл. 1,2 кв.м, торгівельний зал пл. 621,3 кв.м., сходинкова клітка 17 пл. 28,9 кв.м., коридор 18 пл. 39,9 кв.м., загальною площею 796,6 кв.м. ( а.с. 80)
01.07.2006р. між сторонами була укладена угода про спільне користування приміщенням (а.с. 11, 12). В пунктах 1 та 2 зазначеної Угоди від 01.07.2006р. сторони встановили, що будуть спільно користуватися частиною приміщення ТЦ "ІНФОРМАЦІЯ_1": 1 поверх вихідний коридор пл. 4,3 кв.м, допоміжний коридор пл. 7,1 кв.м, сходинкова клітка пл. 28,9 кв.м, (пожежний вихід) коридор, сходинкова клітка пл. 15,4 кв.м; 2 поверх сходинкова клітка пл. 28,9 кв.м, (пожежний вихід) сходинкова клітка пл. 15,6 кв.м, загальною площею 100,2 кв.м, за адресою АДРЕСА_1. Сторони мають право вільного входу і виходу до даного об'єкта спільного користування у будь-який час за погодженням сторін.
Згідно п. 3 угоди від 01.07.2006р. про спільне користування приміщенням відповідач зобов'язався не перешкоджати вільному доступу покупців до відділу "Ювелірні вироби" позивача.
Разом з тим, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що 06.05.2009 року позивачем відчужено 11\100 частин нежитлової будівлі торгівельного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, приватному підприємцю ОСОБА_4 , що стверджується договором купівлі продажу , посвідченого приватним нотаріусом Олевського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованим в реєстрі за № 1515. Дані приміщення складаються з підвальних приміщень 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14, 1-15, 1-16, 1-17, 1-18, 1-19, 1-20, 1-22, 1-23, 1-24, 1-25, 1-26, 1-27-а, 1-28-а, 1-29-а, приміщень І-поверху: 1, 2, 3, 4, 11, 16, 44, 44-а, 45, 46 загальною площею 28,9 кв.м. ( а.с.55)
Таким чином, на день звернення позивача до суду ( 23 вересня 2010 року ) приміщення торговельного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» 1 поверху вихідний коридор пл. 4,3 кв.м, допоміжний коридор пл. 7,1 кв.м, сходинкова клітка пл. 28,9 кв.м, (пожежний вихід) коридор, сходинкова клітка пл. 15,4 кв.м вже були об’єктами права приватної власності ФОП ОСОБА_4., а приміщення 2 поверху: сходинкова клітка пл. 28,9 кв.м, (пожежний вихід) сходинкова клітка пл. 15,6 кв.м, загальною площею 100,2 кв.м – приватною власністю ПП ОСОБА_3.
Висновок місцевого господарського суду про те, що вказані приміщення є об’єктами спільного користування Олевської районної спілки споживчих товариств та приватного підприємця ОСОБА_3., суперечить матеріалам справи:
- договору купівлі-продажу будівлі від 07.11.2005 року укладеного між ПП ОСОБА_3. та Олевською районною спілкою споживчих товариств,
- договору купівлі-продажу будівлі від 06.05.2009 року укладеного між ПП ОСОБА_4. та Олевською районною спілкою споживчих товариств.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Жодних договорів, якими б Позивачу надавалися в користування вказані приміщення не укладалося.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Дійсно 01 липня 2006 року Олевська райспоживспілка, будучи власником приміщень 1 поверху торгового центру, а ФОП ОСОБА_3., будучи власником приміщень 2-го поверху, уклали угоду про спільне користування приміщеннями, що належали їм на праві власності.
Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом ,дана угода не була нотаріально посвідчена . Відповідно до ч.4 ст. 358 ЦК України якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально ,він є обов"язковим і для особи,яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що в зв’язку з відчуженням 06 травня 2009 року Олевською райспоживспілкою приміщень, що були предметом вказаної угоди, вона припинила свою дію.
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду зазначає,що угода про спільне користування належним відповідачці ОСОБА_3. торгівельним залом 15 площею 621,3 м.кв між сторонами не укладалась. Правом встановлення сервітуту ,як це передбачено ст. ст. 401-404 ЦК України позивач не скористався.
Крім того, розглядаючи спір про розблокування входу на 2-му поверсі торговельного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», Господарський суд Житомирської області не залучив до участі в справі власника вхідного коридору та сходинкової клітки – фізичну особу- підприємця ОСОБА_4.
Таким чином , задовольнивши позов, суд вирішив спір щодо користування майном особи, яка не була залучена до участі в справі , що відповідно до п. 3 ч.3 ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає,що суд першої інстанції правомірно відмовив Олевській районній спілці споживчих товариств у стягненні з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3. 72160 грн. збитків,оскільки матеріалами справи не підтверджується розмір збитків та причинний зв"язок між діями відповідача та заподіянням збитків та грунтуються на умовних припущеннях позивача
Витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,5 грн. за подачу апеляційної скарги необхідно стягнути з Олевської районної спілки споживчих товариств на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задоволити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 30.11.2010 року у справі № 17/148-НМ скасувати. Прийняти нове рішення .
"У задоволенні позову Олевської районної спілки споживчих товариств до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та відшкодування нанесених збитків відмовити .
Стягнути з Олевської районної спілки споживчих товариств ( м.Олевськ, Житомирської області ,вул.Володимирська ,3 ,ідентифікаційний код 01750306 сорок дві гривні 50 коп. -державного мита за подачу апеляційної скарги.
Господарському суду Житомирської області видати наказ .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.