РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р.                                                                Справа № 7/77-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Коломис В.В.

суддів                                                                             Огороднік К.М. ,
 суддів                                                                             Мельник О.В.

при секретарі судового засідання  Кульчин Л.В.

розглянувши  апеляційну скаргу відповідача   Приватне підприємство "Імпрекс"   на  рішення  господарського суду Вінницької області від 15.11.10 р.

у справі № 7/77-10 (суддя   Банасько О.О. )

позивач  Ладижинська міська рада

відповідач  Приватне підприємство "Імпрекс"

про про відшкодування збитків в сумі 394 158 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

позивача - Малофеєва О.В. (довіреність №65 від 10.01.2011р.);

відповідача -  не з'явився

 Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.11.2010р. позов Ладижинської міської ради до  приватного підприємства "Імпрекс" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Імпрекс" на користь Ладижинської міської ради  352 497 грн. 75 коп.  збитків. Стягнено з приватного підприємства "Імпрекс" в доход Державного бюджету України 3524 грн. 98 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач - ПП "Імпрекс", не погоджуючись з вищезазначеним  рішенням господарського суду, звернувся  до Рівненського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2010 р. у справі № 7/77-10 та винести нове рішення, в якому врахувати інтереси ПП "Імпрекс" згідно з чинним законодавством.

При цьому, скаржник вважає дане рішення незаконним і таким, що прийнято із порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, розглядаючи клопотання про призначення економічної експертизи акту визначення дійсного розміру збитків № 5 від 21.12.2009 р. прийшов до неправильного висновку про його відхилення, що в свою чергу призвело до винесення необґрунтованого судового рішення

Крім того, апелянт зазначає, що судом невраховано та неприйнято до уваги його доводи стосовно скрутного матеріального становища підприємства в зв'язку зі світовою фінансово-економічною кризою. На думку скаржника, вищезазначене, в свою чергу, є обставиною, яка перешкоджала своєчасному виконанню вимоги щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та послідуючого укладення договору оренди.

Позивач -  Ладижинська міська рада, у запереченні на апеляційну скаргу, подану відповідачем, апеляційну скаргу вважає необгрунтованою та надуманою. Просить суд відмовити ПП "Імпрекс" в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Вінницької області від 15.11.2010 року без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від  23 грудня 2010р. подані скаржником  матеріали визнано достатніми для прийняття  їх до провадження апеляційною інстанцією. Розгляд апеляційної скарги було призначено на 17 січня 2011 р.

13 січня 2011р. до Рівненського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з терміновим відрядженням директора ПП "Імпрекс" та самого представника відповідача.

Розгляд справи ухвалою суду від 17 січня 2011р. було відкладено на 02 лютого 2011р. На адресу апеляційного господарського суду 01 лютого 2011р. надійшло повторне клопотання  про відкладення розгляду скарги на іншу дату, в зв'язку з хворобою директора та представника.

Натомість, представник позивача безпосередньо в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання  про відкладення розгляду скарги, оскільки на її думку такі дії скаржника свідчать про зумисне затягування розгляду скарги по суті. Крім того, представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала доводи, викладені в запереченні на аепляційну скаргу.

На думку суду, клопотання відповідача до задоволення не підлягає, оскільки не підтверджено будь-якими належними доказами. Відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи  та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду – залишити без змін

При цьому, колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.02.2006р.  між колективним автотранспортним підприємством м.Ладижин в особі арбітражного керуючого (керуючого санацією) Болховітіна В.М. (Продавець) та ПП "Імпрекс" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу за конкурсом (т.1, а.с.133-135). Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець передає у власність Об'єкт, а Покупець приймає об'єкт та сплачує за умовами даного договору, а саме: майновий комплекс Колективного автотранспортного підприємства м.Ладижин, розташований за адресою: Вінницька область Тростянецький район м.Ладижин, вул.Промислова, 14.

12.02.2006 року між сторонами даного договору було підписано акт прийому-передачі (т.1, а.с.136).

Рішенням третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті від 02.03.2006р. у справі № 54-02/06 позов ПП "Імпрекс" до колективного автотранспортного підприємства задоволено: визнано дійсним  договір купівлі-продажу майнового комплексу за конкурсом від 08.02.2006 року; визнано за ПП "Імпрекс" право власності на майновий комплекс, до складу якого входять об'єкти нерухомого майна та транспортні засоби (т.1, а.с.107-109).

Листом від 20.04.2006 року за № 11 ПП "Імпрекс" звернулось до Ладижинського міського голови з проханням надати в оренду земельну ділянку загальною площею 3,67 га на якій знаходиться комплекс будівель та споруд, який є власністю заявника.

15.06.2006 року 3 сесією 5 скликання Ладижинської міської ради прийнято рішення "Про вилучення та надання земельних ділянок", в п.33 якого вказано, що на підставі  рішення Третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті від 02.03.20006 року № 54-02/06 вилучено з користування колективного автотранспортного  підприємства земельну ділянку площею   3,67 га, яка розташована по вул.Промислова,14 в м.Ладижин та  надано дану земельну ділянку в оренду приватному підприємству "Імпрекс".

Даним  рішенням відповідача також було зобов'язано в місячний термін замовити у відповідній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Копію вказаного рішення надіслано позивачем відповідачу згідно супровідного листа від 04.07.2006р. за № 2-20-1534 (т.1, а.с.12).

14.12.2006 року Ладижинський міський відділ надав висновок за № 259  про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для технічного обслуговування пасажирським та вантажним транспортом ПП "Імпрекс" (т.1, а.с.84).

12.01.2007р. між ПП "Імпрекс" (Замовник) та ПП "Партнер-СПС" (Виконавець) укладено договір про розроблення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1, згідно п.1 якого виконавець зобов'язується виконати проектно-вишукувальні роботи  з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території міста Ладижин вул.Промислова, 14, загальною площею 3,67 га ( т.1, а.с.85).

В п.п.2.1, 2.2 Договору встановлено, що загальна вартість робіт за цим договором становить 5000,00 грн. і Замовник у трьохденний строк з дня підписання договору перераховує виконавцю кошти визначені п.2.1 даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачений початок робіт - 12.01.2007 року, їх закінчення - 13.04.2007 року.

Як встановлено судами обох інстанцій, ПП "Імпрекс" сплатило ПП "Партнер-СПС" за роботи, які останнє мало виконувати, грошові кошти з порушенням строку обумовленого п.2.2 Договору, що вбачається із відповідного платіжного доручення від 31.07.2007 року за № 13 (т.1, а.с.88-89).

20.10.2009р. Ладижинська міська рада звернулась з листом за № 2-25-2773 до ПП "Імпрекс" з вимогою надати документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для її затвердження та укладення договору оренди (т.1, а.с.17).

У відповідь на вказаний лист ПП "Імпрекс" листом №107 від 08.11.2009р. повідомило позивача про передачу вказаного листа на розгляд власнику підприємства (т.1, а.с.18).

Листом від 16.12.2009 року № 2-25-3320 Ладижинська міська рада повідомила ПП "Імпрекс" про засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків заподіяних відповідачем тимчасовим зайняттям земельної ділянки комунальної власності, яке мало відбутися 21.12.2009 року.

21.12.2009 року відбулося засідання комісії по визначенню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок комунальної власності, яка визначила розмір збитків заподіяних місцевому бюджету у вигляді не отриманого  доходу від орендної плати  в сумі 394158 грн..

Результати  роботи  комісії були оформлені актом визначення розміру збитків № 5 від 21.12.2009 року, який був затверджений  рішенням виконавчого комітету № 702 від 22.12.2009 року (т.1, а.с.19-20).

Листом від 29.12.2009 року № 2-25-3438 Ладижинська міська рада повідомила ПП "Імпрекс" про прийняте 21.12.2009 року рішення та запропонувала укласти угоду про добровільне відшкодування вищевказаної суми (т.1, а.с.21).

Натомість відповідачем такої угоди укладено не було, відшкодування збитків в сумі визначеній комісією не відбулось, в зв'язку з чим Ладижинська міська рада звернулась з відповідним позовом до суду.

Крім того, місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийняття рішення у даній справі, договір оренди земельної ділянки площею 3,67 га, яка розташована по вул.Промислова,14 в м.Ладижин між Ладижинською міською радою та ПП "Імпрекс" не укладено, що власне і не заперечується сторонами.

При цьому, факт користування відповідачем земельною ділянкою розташованою на території міста Ладижин вул.Промислова, 14, загальною площею 3,67 га без правовстановлюючих документів підтверджується також матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП "Імпрекс", яке здійснював відділ Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області.

Зокрема, із акту від 03.03.2010р. за № 204-01, припису від 03.03.2010р. за № 204-012, акту від 20.04.2010р., припису від 20.04.2010р. за № 204-033 вбачається, що при перевірці дотримання вимог земельного законодавства встановлено наступне: земельна ділянка, яка знаходиться по вул.Промисловій. 14. м.Ладижин загальною площею 3,67 га із земель промисловості знаходиться на території Ладижинської міської ради в межах населеного пункту і складається з будівель і споруд належних ПП "Імпрекс" на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2006р. використовується з порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України і кваліфіковано як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. (т.1, а.с.125-126, т.2, а.с. 63-64)

При цьому слід вказати, що вимоги припису від 03.03.2010р. за № 204-012 щодо усунення порушення земельного законодавства не були усунуті ПП "Імпрекс" в зв'язку з чим відносно директора відповідача 20.04.2010р. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 204-011 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 204-004 у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн., який був сплачений відповідачем 26.04.2010р., що вбачається із квитанції за № 150/36. (т.2, а.с.65-69)

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази оспорювання у встановленому законом порядку вказаних вище актів, приписів, рішень та постанов.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, суд першої інстанції дав належну оцінку ст.125,126 Земельного кодексу України. Вказаними нормами матеріального права передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду, виникнення права на земельну ділянку та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Відповідно до вище зазначених приписів законодавства, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів не може не погодитись з висновком місцевого суду про використання відповідачем земельної ділянки площею 3,67 га, яка розташована по вул. Промислова, 14 в м. Ладижин без правовстановлюючих документів.

В свою чергу, відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Крім того, статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Пунктом  "д" статті 156 Земельного кодексу  України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються  збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п. "г" ч. 1 ст. 90 ЗК України Ладижинська міська рада, як власник даної земельної ділянки, має право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. В ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння, земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд вірно обґрунтував своє рішення пунктом "д" ст. 156 Земельного кодексу України яким встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшко довуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Ст. 157 ЗК України передбачає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно  п.1 Постанови КМ України № 284 від 19.04.1993р. "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 9 сесії 24 скликання Ладижинської міської ради від 18.03.2003р. "Про встановлення ставок орендної  плати" було затверджено ставки орендної плати за використання земельних ділянок промислового призначення,  на яких знаходиться об'єкти  нерухомого  майна, в розмірі 1,5 га за один м.кв. в рік (т.1, а.с.14).

З 01.01.2008р. Законом України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік" була  встановлена  мінімальна  ставка орендної  плати за  користування земельною ділянкою в розмірі не нижче трикратного розміру земельного податку (4,6035 грн.) за  м.кв. в рік.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області про обґрунтованість визначеної суми збитків (394 158,00 грн.), вказаної в наданому позивачем акті №5 від 21.12.2009р.(т.1, а.с.19,22-23,118-119).

Посилання скаржника на те, що місцевий суд, розглядаючи клопотання про призначення економічної експертизи акту визначення дійсного розміру збитків № 5 від 21.12.2009р. прийшов до неправильного висновку про його відхилення, що в свою чергу призвело до винесення необґрунтованого судового рішення, не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Згідно  п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" розмір збитків визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Пунктом 3 Постанови визначено, що відшкодуванню підлягають збитки заподіяні власникам землі у вигляді неодержаних доходів. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до п.5 зазначеної Постанови збитки відшкодовуються власникам землі підприємствами, організаціями, установами та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів на пізніше 1 місяця після затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки комунальної власності при виконавчому комітеті.

Разом з тим, на думку суду, питання щодо документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди не потребує спеціальних знань, оскільки з'ясування вказаних обставин можливе безпосередньо судом за результатами вивчення та дослідження наданих сторонами доказів.

При цьому, суд враховував положення, яке міститься в п.2 роз'ясненні Вищого господарського суду України від 11.11.1998р. № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" в якому вказано про те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Слід зазначити, що позивачем надано детальне та розгорнуте пояснення (від 12.11.2010 року № б/н) щодо визначення розміру збитків з долученням до нього всіх необхідних для визначення збитків рішень Ладижинської міської ради.

При цьому суд наголошує, що в п.12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/743 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування" крім іншого зазначено, що  затверджений комісією в установленому порядку акт може бути визнаний недійсним за заявою зацікавленої особи у загальному порядку.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази визнання акту № 5 від 21.12.2006 року недійсним.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст..ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд також вірно визначив, що відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення.

Господарський суд Вінницької області, з огляду на встановлені обставини та наведені вище приписи законодавства, зробив вірний висновок про наявність повного складу цивільного правопорушення вчиненого ПП "Імпрекс", а саме:

- протиправна бездіяльність, яка полягає в тому, що відповідач з моменту прийняття рішення Ладижинською міською радою від 15.06.2006 року не виконав вимоги щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та не уклав договору оренди із позивачем.

При цьому слід вказати на те, що укладення договору із проектною організацією відбулось практично через півроку після прийняття відповідного рішення міською радою (12.01.2007 року), оплата за вказаним договором була здійснена з порушенням визначених у договорі строків (31.07.2007 року), відповідачем не надано жодних доказів щодо вжиття  заходів стосовно спонукання прискорити виготовлення технічної документації чи доказів щодо поважності причин затримки виготовлення такої технічної документації тощо.

- шкідливий результат такої поведінки (збитки), які полягають у неотриманні доходів для бюджету міської ради, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні з відповідачем договору оренди.

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками. Бездіяльність відповідача при виготовленні технічної документації та укладенні договору оренди призвела до неотримання позивачем доходів, які останній мав би отримати.

- вина правопорушника. Неукладення договору відбулось з вини відповідача, оскільки без надання ним технічної документації укласти договір залишалось неможливим.

При цьому відповідач не довів, що збитки завдано позивачу не з його вини і доказів сплати ( відшкодування ) збитків на користь міської ради не надав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно врахував позиції викладені в абзаці 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" в якому вказано, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Господарський суд Вінницької області вірно встановив, що оскільки при неправомірному користуванні спірною земельною ділянкою в період з 01.01.2007 р. по 01.01.2010 р. відповідач не сплачував орендні платежі, ним були заподіяні збитки, які виникли внаслідок недоотриманих доходів по орендній платі.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення 352497,75 грн. збитків (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, т.2, а.с.80) понесених від несплати орендної плати за користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів є обґрунтованими та  підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області  ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105  ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Імпрекс"  залишити без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.11.2010 року у справі №7/77-10 залишити без змін.

2.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.  Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4.  Матеріали справи направити в господарський суд Вінницької області. 

Головуюча  суддя                                                                         Коломис В.В.

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.