РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.                                                                Справа № 06/156-50  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Коломис В.В.

суддів                                                                             Огороднік К.М. ,
 суддів                                                                             Мельник О.В.

при секретарі судового засідання  Кульчин Л.В.

розглянувши  апеляційну скаргу відповідача   Фізична особа-підприємець ОСОБА_1   на  рішення  господарського суду Волинської області від 23.11.10 р.

у справі № 06/156-50 (суддя   Дем`як  Валентина Миколаївна )

позивач  Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

відповідач  Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 379 637 грн.11 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Носков О.М. (дов. б/н від 05.01.2011р.)   

відповідача -  не з'явився

 Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду Волинської області від 23.11.2010р. позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено повністю в сумі 379 637,11 грн. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ковель Волинської області" 378 395,24грн. заборгованості за кредитним договором, в т.ч. 300 000 грн. кредиту, 43 287,69 грн. відсотків за користування кредитом, 1554,40 грн. пені по несплачених відсотках, 30193,15 грн. пені по несплаченому кредиту, 3360 грн. плати за управління кредитом, та 3783,95 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач - приватний підприємець ОСОБА_1., не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду, звернувся до Рівненського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23 листопада 2010 року у справі № 06/156-50 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що дане рішення  прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт визнає борг та посилається на те, що в зв'язку із настанням економічної кризи не взмозі повернути кредитні кошти, відсотки та інші нарахування. Також вважає, що позивач зобов'язаний був звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, зазначає, що господарським судом Волинської області не визначено точну суму заборгованості.

Позивач -   ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у відзиві на апеляційну скаргу, подану відповідачем, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення господарського суду Волинської області від 23.11.2010 року в даній справі законним та обгрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом  норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково;  рішення місцевого господарського суду - слід змінити.

При цьому, колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 грудня 2007р між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-економічний банк») та Підприємцем ОСОБА_1. було укладено договір про відкриття кредитної лінії №84 (далі-Договір, а.с.10-12). Згідно  п.2.1. Договору банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом відкриття кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 400 000 грн. з відсотковою ставкою 18% річних (п.п.3.2. Договору), щомісячною платою за управління кредитом в розмірі 0.084% від ліміту кредитної лінії (п.п.3.3. Договору), строком дії до 18 грудня 2009 року (п.п.2.2. Договору).

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов"язань кредитні кошти в зазначені строки повернув частково, а саме в розмірі 100 000,00 грн.; відсотки за їх користування сплатив частково.

Як встановлено судами обох інстанцій, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі кредитного договору .

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував вищевикладені норми законодавства і дав вірну оцінку доказам та фактичним обставинам справи, які свідчать про наявність заборгованості  відповідача перед позивачем. Тому, стягнення з останнього 300 000,00 грн. кредиту є обгрунтовані та підставно задоволені господарським судом першої інстанції.

Відповідно до п. 16 Положення Національного банку про кредитування, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.1995р. № 246, розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

Згідно із п.1.2. Порядку нарахування, обліку, сплати та стягнення процентів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банків, затвердженого постановою правління НБУ від 16.09.94р. № 155, розмір процентних ставок за активними та пасивними операціями, порядок нарахування процентів, порядок їх стягнення (зарахування на рахунки клієнтів за пасивними операціями) визначаються в договорах між банком та клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п.3.3 Договору передбачена щомісячна плата управління кредитною лінією в розмірі 0.084% річних від ліміту кредитної лінії, проте, станом на 21.09.2010 відповідачем не сплачено 3 360,00 грн.

Відсотки за користування кредитом за період з 28.11.2009 по 21.09.2010р. сплачені частково і станом на 21.09.2010 заборгованість складає 43 287,69 грн.

Відповідно до п.п.5.3. Договору за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом у встановлені терміни позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен прострочений день.

У зв'язку з вищевикладеним, апеляційний господарський суд не може не погодитись з місцевим судом щодо стягнення з відповідача 30 193,15 грн. пені за неповернення кредиту та 1554,40 грн. пені за несплату відсотків.

Отже, за таких обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення  з відповідача 378395,24грн. заборгованості за кредитним договором, в т.ч. 300 000 грн. кредиту, 43 287,69 грн. відсотків за користування кредитом, 1554,40 грн. пені по несплачених відсотках, 30193,15 грн. пені по несплаченому кредиту, 3360 грн. плати за управління кредитом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зокрема, посилання апелянта на те, що позивач ухиляється від можливості реалізації заставного майна і не дає згоди на його продаж, на думку колегії суддів є безпідставними з огляду на таке.

Ніяких звернень прватного підприємця ОСОБА_1. до ПАТ Промінвестбанку про продаж заставного майна не надходило, що підтверджується відсутністю таких в матеріалах справи.

Отже, незалежно від настання економічної кризи відповідач зобов'язаний був належним чином виконувати умови кредитного договору.

Що ж стосується, як зазначає апелянт, обов'язку позивача звертати стягнення на предмет іпотеки, то згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, у випадку невиконання боржником основного зобов'язання позивач (іпотекодержатель) має право, а не обов'язок звертати стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями апелянта, про те, що, в пунктах 1, 2 резолютивної частини рішення суд першої інстанції вказав про стягнення різних сум заборгованостей (відповідно 379637,11 грн. та 378395,24 грн.).

В даному випадку в п. 1 судового рішення допущена описка. Зі змісту мотивувальної частини рішення та матеріалів справи чітко вбачається, що після подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 23.11.2010 року остаточна сума боргу є 378395,24 грн. Також цей розмір заборгованості зазначений у наказі господарського суду Волинської області від 03.12.2010р. про примусове виконання вищезгаданого рішення.

Відтак, на думку апеляційного суду, допущена місцевим господарським судом описка не змінює суті рішення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що апеляційний суд позбавлений  можливості в даному випадку на застосування ст.89 ГПК України, оскільки зазначене є прерогативою  місцевого господарського суду, рішення суду Волинської області підлягає зміні.

При цьому, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає, що рішення господарського суду Волинської області грунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105  ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу   приватного підприємця ОСОБА_1. задоволити частково..

Рішення господарського суду Волинської області від 23.11.2010 р. у справі №06/156-50 змінити. Пункт 1 резолютивної частини рішення  викласти в такій редакції: "Позов задоволити." В решті рішення залишити без змін.

2.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.  Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4.  Матеріали справи направити в господарський суд Волинської област

Головуюча  суддя                                                                         Коломис В.В.

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.