ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" грудня 2007 р.

Справа № 30/322-06-9805

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                      Шевченко В. В.,

 

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від РВФДМУ: Чапліна О.В.

Від ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”: Козачишин О.В.

Від Міністерства: не з’явився

Від ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Дочірнього підприємства „Біостимулятор” Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” та Одеського виробничого хіміко –фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ

на рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2007 року

зі справи № 30/322-06-9805

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

за участю третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача: Дочірнього підприємства „Біостимулятор” Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства охорони здоров’я України

до відповідача: Одеського виробничого хіміко –фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 452 050 грн

Та за позовом: третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дочірнього підприємства „Біостимулятор” Державної акціонерної компанії „Укрмедпром”

до відповідача: Одеського виробничого хіміко –фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ

про встановлення факту розірвання договору, затвердження акту

Та за зустрічним позовом: Одеського виробничого хіміко –фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнього підприємства „Біостимулятор” Державної акціонерної компанії „Укрмедпром”

про визнання угоди недійсною

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У вересні 2006 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Регіональне відділення) звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ (далі –Товариство), за участю третьої особи - Дочірнього підприємства „Біостимулятор” Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” (далі - Підприємство) про зобов’язання Товариства повернути орендований цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” вартістю 23 181 500 грн. для одночасної передачі цього комплексу до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України на баланс Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”.

          В процесі розгляду даної справи Регіональне відділення неодноразово уточнювало свої позовні вимоги і останньою заявою від 04.07.2007 року позивач просив господарський суд зобов’язати Товариство підписати акт приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” у зв’язку з розірванням договору оренди від 19.11.2003р., в редакції Регіонального відділення з урахуванням уточнень та доповнень до позовної заяви, та фактично передати майно цілісного майнового комплексу зі свого балансу до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України, а також стягнути з Товариства неустойку за невиконання обов’язку щодо повернення орендованого майна відповідно до вимог ст. 785 ЦК України у сумі 1 452 050 грн. за період з вересня 2006 року по травень 2007 року включно.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у червні 2006 року за взаємною згодою сторін договір оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього  підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003р. було розірвано, сторонами даного договору виконані всі дії передбачені Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.081997 року № 847, та укладеною сторонами 07.06.2006 року угодою про порядок повернення орендодавцю державного майна у зв’язку із припиненням дії договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003 р., але відповідач відмовляється повернути державне майно цілісного майнового комплексу та підписати акт приймання –передачі цього майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2007 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Міністерство охорони здоров’я України, яке у письмових поясненнях від 04.07.2007 року  підтримало позовні вимоги   і просило господарський суд розглянути справу за  відсутності його представника..  

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2007 року у справі прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ про визнання неправомірними дій Товариства щодо відмови передати Регіональному відділенню цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” та про зобов’язання директора Товариства підписати акт приймання-передачі  майна вказаного цілісного майнового комплексу.

          В процесі розгляду даної справи третя особа з самостійними вимогами неодноразово уточнювала свої позовні вимоги і останньою заявою від 17.07.2007 року просила господарський суд встановити факт розірвання  договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003р., затвердити акт приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” у зв’язку з розірванням договору оренди від 19.11.2003р. в редакції від 08.09.2006р., який підписаний представниками Регіонального відділення, Міністерства охорони здоров’я України, Підприємства та зобов’язати Товариство звільнити і передати уповноваженій особі Міністерства охорони здоров’я України –Дочірньому підприємству „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” вартістю 23 181 500 грн., згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, затвердженого начальником Регіонального відділення 03.08.2006р., доповненнями до вищевказаного акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженими В.о. начальника Регіонального відділення 08.09.2006 року та протоколів засідання комісії по розмежуванню та оцінки майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” № 2 від 02.08.2006р. та № 3 від 08.09.2006р.

          В обґрунтування своїх вимог третя особа посилалася на те, що наданими сторонами доказами факт розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003р. доведений і Регіональним відділенням та Міністерством охорони здоров’я України шляхом обміну листами та підписання акту приймання –передачі від 08.09.2006 року визначений балансоутримувач цілісного майнового комплексу –Підприємство.

          Заперечуючи проти пред’явленого  позову Товариство 17.07.2007 року подало до господарського суду зустрічний позов до Регіонального відділення про визнання недійсною на підставі ст. 207 ГК України угоди від 07.06.2006р. про порядок  повернення орендодавцю орендованого державного майна у зв’язку із припиненням дії договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003р., укладеної між сторонами.

          В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство посилалося на те, що оспорювана угода укладена генеральним директором Товариства  за відсутності відповідних повноважень і є такою, що порушує права та законні інтереси Товариства та суперечить вимогам чинного законодавства.

          Регіональне відділення зустрічний позов не визнало вказуючи на те, що  ні Законом України „Про господарські товариства”, ні статутом Товариства укладення господарських договорів не віднесено до виключної компетенції загальних зборів Товариства, а при вирішенні питання щодо розірвання  договору оренди та повернення орендованого майна державі сторони повністю дотримувалися вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.08.2007 року у справі (головуючий суддя – Рога Н.В., судді - Никифорчук М.І., Аленін О.Ю.)  уточнений позов Регіонального відділення задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог, у задоволенні зустрічного позову Товариства відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог, у задоволенні уточненого позову Підприємства відмовлено з посиланням на те, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав, як встановлення факту розірвання договору оренди та затвердження  акту приймання –передачі майна, а відповідно до умов договору оренди від 19.11.2003р. та вимог ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” об’єкт оренди повертається орендарем орендодавцю або особі вказаній орендодавцем. Отже, орендодавець вирішує якій особі слід повернути об’єкт оренди.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи, порушення та невірне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначене рішення в частині зобов’язання Товариства підписати акт приймання –передачі майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” у зв’язку з розірванням договору оренди від 19.11.2003р. в редакції Регіонального відділення та фактичної передачі об’єкта зі свого балансу до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України; стягнення з Товариства на користь державного бюджету неустойки в сумі 1 452 050 грн. та судових витрат по справі в сумі 154 грн.; відмови в задоволенні зустрічного позову. Регіональному відділенню в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вимоги зустрічного позову Товариства задовольнити повністю та покласти на Регіональне відділення витрати Товариства зі сплати державного мита.

У поданій апеляційній скарзі Підприємство, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить винести постанову, якою скасувати пункти 2, 6 та 7 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду у справі  та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, судові витрати по справі покласти на Товариство, а в решті частини оскаржуване рішення залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства Регіональне відділення заперечує проти  її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить  оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва з 16.10.2007 року до 30.10.2007 року.

В процесі розгляду даної справи склад колегії суддів змінювався згідно з розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 року № 149 у зв’язку з перебуванням суддів Шевченко В.В. та Мирошниченко М.А. у чергових відпустках. Після повернення вказаних суддів з відпусток апеляційний розгляд даної справи було здійснено спочатку.

          Про день, час і місце розгляду апеляційних скарг сторони та треті особи  були повідомлені заздалегідь належним чином. Проте 05.12.2007 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства про відкладення розгляду справи  призначеного на 06.12.2007 року на іншу дату у зв’язку з  хворобою представника  Товариства та перебуванням керівника підприємства у відрядженні.

          Зазначене клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на  те, що по –перше: воно об’єктивно нічим не підтверджено, а по –друге:  перебування керівника юридичної особи у відрядженні, а також хвороба представника юридичної особи не є достатніми підставами для відкладення судового розгляду справи, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватися також іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

 Нез’явлення у судове засідання представників Міністерства охорони здоров’я України та Товариства, належним чином повідомлених про день, час і місце  розгляду апеляційних скарг, не перешкоджає апеляційному розгляду справи  по суті згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

          Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представників Фонду та ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2003 року між Регіональним відділенням (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” вартістю 21012,2 тис. грн., розташованого  в. м. Одесі, Хаджибеївська дорога, 2, з метою   використання об’єкта оренди - здійснення діяльності відповідно до статуту орендаря, строком на п’ять років.  

          Умовами даного договору визначено, що після укладення договору орендар приєднує до свого майна Підприємство у встановленому порядку; припинення діяльності Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря; майно Підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим; вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання –передачі Підприємства в оренду. Орендар повертає Підприємство орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) у порядку, визначеному чинним законодавством України на момент припинення дії цього договору та цим договором; Підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання –передачі; орендар зобов’язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно Підприємства у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна Підприємства з вини орендаря; за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України; зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною; чинність цього договору припиняється внаслідок:

-          закінчення строку, на який його було укладено;

-          невиконання вимог страхування;

-          приватизації орендованого майна орендарем;

-          загибелі орендованого майна Підприємства;

-          достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

-          банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України;

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

          Зазначене в даному договорі державне майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання – передачі від 19.11.2003 року.

          20.01.2004 року Міністерством охорони здоров’я України було видано наказ № 32 про припинення діяльності Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” шляхом реорганізації через приєднання до Товариства, яке є правонаступником його майнових прав і обов’язків.

На підставі рішення загальних зборів засновників Товариства (оформленого протоколом № 25 від 01.06.2006р.) 02.06.2006 року Товариство надіслало Регіональному відділенню листа № 01-1262, у якому повідомило про відсутність можливості надалі продовжувати нормальну господарську діяльність, що може призвести до погіршення умов використання державного майна та унеможливлює своєчасне виконання зобов’язань щодо сплати орендної плати, та виклало пропозицію розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003 року

          Листом від 05.06.2006 року № 1/3288 Регіональне відділення повідомило Товариство, що  відповідно до вимог п. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. п. 10.3, 10.10. договору оренди від 19.11.2003 р. не заперечує проти дострокового розірвання  зазначеного договору.

             В цей же день Регіональне відділення надіслало Міністерству охорони здоров’я України запит щодо надання кандидатури до складу комісії з інвентаризації та оцінки майна цілісного майнового комплексу „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” та своїх висновків щодо визначення особи, на баланс якої буде передаватися зазначене державне майно. Товариством було отримано копію цього листа.

             07.06.2006 року між Регіональним відділенням та Товариством було укладено угоду про порядок повернення орендодавцю орендованого державного майна у зв’язку із припиненням дії договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003 р., предметом якої є  врегулювання взаємодії сторін щодо здійснення комплексу заходів і процедур пов’язаних з розірванням даного договору, а саме:  поверненням орендарем орендодавцю орендованого державного майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, проведення інвентаризації і оцінки майна орендованого підприємства, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендаря по орендних платежах, приймання –передачі майна підприємства та вибору організаційно –правової форми підприємства, що буде засновано на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

          За умовами даної угоди Товариство зобов’язалося після проведення повної інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, здійснення незалежної оцінки повністю амортизованих основних фондів та розмежування майна, що належить державі та орендареві, на підставі висновків аудиторської перевірки, складення передаточного балансу з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря та погашення нанесених державі збитків у вигляді несплаченої орендної плати та пені, повернути державі майно цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” за актом приймання –передачі.

          Наказом Регіонального відділення № 325 від 07.06.2006 року „Про організацію роботи щодо проведення розмежування і оцінки майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” у зв’язку з розірванням договору оренди  цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003р.” створено спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” та визначено порядок і послідовність проведення процедури повернення даного державного майна до держави.

          У подальшому, на виконання умов угоди від 07.06.2006 р. та  відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренду, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997р. № 847, сторонами було розпочато процедуру повернення державного майна до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України, яке мало прийняти рішення щодо подальшого використання цього майна.

Так, Товариством було складено  передаточний баланс станом на 30.06.2006 року.

На засіданні комісії утвореної згідно з наказом Регіонального відділення  № 325 від 07.06.2006 року були розглянуті матеріали інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” та не встановлено недостачі (надлишків) основних засобів, товарів, грошових коштів і розрахунків, про що складено протокол № 1 і зведений акт інвентаризації майна, які підписані усіма членами комісії та  20.07.2006р. були затверджені начальником Регіонального відділення.          

          На наступному засіданні вищезгаданої комісії були розглянуті баланс підприємства станом на 30.06.2006 року, матеріали інвентаризації майна цілісного майнового комплексу і аудиторський висновок, визначено стан орендованого майна на момент розірвання договору оренди, вартість державної частки, поточні зобов’язання орендаря і у зв’язку з відсутністю у останнього на момент підписання акту оцінки грошових коштів необхідних для термінового погашення заборгованості по орендній платі, вирішено зобов’язати його в строк до 15.08.2006р. погасити існуючу заборгованість та нараховану пеню, а у випадку невиконання цієї умови на суму заборгованості по орендній платі та пені збільшити частку держави та, відповідно, зменшити частку орендаря, про що складено протокол № 2 від 02.08.2006 року та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, які підписані усіма членами комісії, погоджені керівництвом правління ДАК „Укрмедпром” та 03.08.2006 року були затверджені начальником Регіонального відділення.

          11.08.2006 року Регіональне відділення звернулося до Міністерства охорони здоров’я України з листом № 1/4663, у якому у зв’язку з розірванням договору оренди від 19.11.2003р. та з метою завершення процедури повернення майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” до органу державного управління за актом приймання –передачі просило призначити балансоутримувача, на баланс якого буде передано зазначене державне майно та представника (представників) органу державного управління для включення до складу комісії з підписання акту приймання –передачі.

          Листом № 231/02-04М від 30.08.2006 року та № 238/04-02М від 07.09.2006 року Міністерство повідомило Регіональне відділення, що сто відсотків акцій Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” належать державі в особі Міністерства охорони здоров’я України, при передачі в оренду цілісного майнового комплексу за договором оренди від 19.11.2003р. майно підприємства зі статутного фонду компанії не вилучалося, державний пакет акцій не зменшувався. Таким чином, балансоутримувачем якому буде повернене вищезазначене майно залишається Дочірнє підприємство „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”. Для включення до складу комісії з підписання акту приймання –передачі цілісного майнового комплексу надані керівники правління ДАК „Укрмедпром”.

          Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07.09.2006р. № 599 у зв’язку з розірванням договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003р. були скасовані накази від 20.01.2004р. № 32 „Про реорганізацію Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” та від 28.01.2004р. № 50 „Про внесення змін до статуту Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” .

          08.09.06 року відбулося чергове засідання комісії по розмежуванню та оцінці майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” за участю керівництва правління Державної акціонерної компанії „Укрмедпром”, на якому у зв’язку з тим, що за період між датою затвердження акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу і датою підписання акта приймання-передачі майна змінився розмір заборгованості орендаря по орендній платі та пені нарахованої на поточну заборгованість і відповідно до звіту про стан надходження коштів до бюджету  поточна заборгованість орендаря по орендній платі склала 297 793,88 грн, а нарахована пеня –10 907,36 грн., враховуючи відсутність у орендаря грошових коштів для термінового погашення заборгованості по орендній платі та нарахованої на неї пені, відповідно до п. 17 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997р. № 847, комісією було прийнято рішення погасити заборгованість по орендній платі та нарахованій на неї пені майном орендаря –основними засобами, згідно з переліком № 2 , придбаними орендарем за період оренди, відобразивши це у доповненні до акту оцінки та акті приймання –передачі державної частки як збільшенні частки держави і зменшення частки орендаря у цілісному майновому комплексі, про що складено протокол № 3. За результатами даного засідання 08.09.2006 року було складено доповнення до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” та акт приймання –передачі майна зазначеного цілісного майнового комплексу у зв’язку з розірванням договору оренди від 19.11.2003р., який підписано представниками Регіонального відділення, як стороною, що передає об’єкт оренди, та ДАК „Укрмедпром” і Підприємства, як стороною, що прийняла об’єкт оренди. Представники Товариства від підписання Протоколу № 3  засідання комісії, доповнення до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу та акту приймання –передачі майна цілісного майнового комплексу від 08.09.2006 року відмовилися без будь –якого обґрунтування причин такої відмови.

08.09.2006 року Товариство надіслало Регіональному відділенню листа     № 01-2139 про відзив своєї заяви № 01-1262 від 02.06.2006 року  про розірвання договору оренди від 19.11.2003р. на підставі згоди сторін з посиланням на те, що 23 червня 2006 року господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства та призначено арбітражного керуючого.

Оскільки об’єктом оренди за договором від 19.11.2003р. є державне майно, то при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі –Закон про оренду), а також норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 року, позаяк правовідносини між сторонами у справі пов’язані із розірванням даного договору виникли після набрання ними чинності.

Відповідно до ст. 26 Закону про оренду, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

Така ж сама норма міститься у ст. 291 ГК України, згідно з якою одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за згодою сторін.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регулюється ст. 188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Умовами п. п. 10.3 та 10.10 договору оренди від 19.11.2003р. визначено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін; чинність цього договору припиняється, зокрема,  достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

          Пунктом 6.13 статуту Товариства передбачено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює генеральний директор, який призначається зборами засновників. Генеральний директор товариства здійснює оперативне керівництво поточними справами підприємства, представляє інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими підприємствами, установами, організаціями, державними органами, від імені підприємства укладає договори, що стосуються діяльності підприємства, має право без довіреності виконувати всі дії від імені підприємства.

Наявні у справі документи, ретельно досліджені господарським судом першої інстанції, беззаперечно свідчать про те, що саме генеральний директор Товариства надіслав орендодавцю –Регіональному відділенню пропозицію викладену у листі № 01-1262 від 02.06.2006 року про розірвання договору оренди від 19.11.2003р. Ця пропозиція була розглянута та прийнята Регіональним відділенням, про що повідомлено Товариство листом № 1/3288 від 05.06.2006 року, що останнім не заперечується.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договір оренди від 19.11.2003р. був укладений сторонами у простій письмовій формі та не містить умови про його розірвання шляхом складення єдиного документу. Таким чином, шляхом обміну листами Регіональним відділенням та Товариством було укладено письмовий договір про дострокове розірвання  договору оренди від 19.11.2003р. за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору  зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору. А тому, місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого  висновку про те, що договір оренди від 19.11.2003р. припинився з моменту досягнення його сторонами згоди про розірвання даного договору, а саме: з 05.06.2006 року.

Частиною 1 ст. 27 Закону про оренду передбачено, що у разі розірвання договору оренди,  орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі, а тому процедура повернення об’єкта оренди від орендаря орендодавцеві і розпочинається саме після розірвання договору оренди  і свідчить про  припинення орендних відносин між  сторонами.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що вчиняючи дії щодо  повернення об’єкта оренди за договором від 19.11.2003р. до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України Регіональне відділення керувалося Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року    № 847, яким регламентовано всю процедуру повернення державного майна.

Належних доказів, які б свідчили про порушення Регіональним відділенням вищезгаданого Порядку або ж інших норм чинного законодавства при проведенні процедури повернення об’єкта оренди до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України Товариством до суду не надано і таких доказів у справі не міститься.

Твердження Товариства про відсутність доказів припинення договору оренди від 19.11.2003р. з посиланням на п. 2.5 даного договору, згідно з яким підприємство вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання –передачі, обґрунтовано господарським судом не було прийнято до уваги, оскільки підписання сторонами договору такого акту свідчить лише про фактичне повернення об’єкта оренди орендодавцю від орендаря, але аж ніяк не визначає момент припинення самого договору.

Не заслуговують на увагу і посилання Товариства на відсутність доказів укладення двостороннього документа, який би визначав домовленість сторін про дострокове розірвання договору оренди від 19.11.2003р. з визначенням дати припинення його дії, у зв’язку з чим зазначений договір не було розірвано, оскільки згаданий договір був укладений у простій письмовій формі і не містить застережень про  можливість його розірвання лише шляхом укладення окремого двостороннього документа. А тому, наявне у справі листування між сторонами з питання розірвання договору оренди є договором про розірвання даного договору, вчиненим у письмовій формі в порядку визначеному ч. 1 ст. 207 ЦК України.

Посилання Товариства на постанову господарського суду Одеської області від 29.12.2006 року в адміністративній справі № 25/436-06-11171А, якою нібито встановлено факт нерозірвання договору оренди від 19.11.2003 року, є неспроможним, оскільки зазначена постанова була оскаржена Підприємством в апеляційному порядку та знаходиться у провадженні Одеського апеляційного адміністративного суду, у зв’язку з чим не набрала законної сили.

Окрім того, резолютивна частина цієї постанови не містить вказівки на те, що договір оренди від 19.11.2003р. є не розірваним, а викладені у мотивувальній частині даної постанови міркування суду не можна розглядати як встановлення факту, що має преюдиціальне значення і не потребує доказуванню при вирішенні іншого спору за участю інших сторін.

          Посилання Товариства на лист від 08.09.2006 р. № 01-2139, яким воно відізвало свою пропозицію Регіональному відділенню про дострокове розірвання договору оренди від 19.11.2003 р., викладену у листі від 02.06.2006 р. № 01-1262, а також на заяви своїх співробітників про відзив своїх підписів на інвентаризаційних описах та актах оцінки майна, не заслуговують на увагу, оскільки відзив підписів на документах та відзив листів, що породжують певні юридичні наслідки, не передбачені чинним законодавством, яким чітко визначений порядок зміни та розірвання, визнання недійсними тощо укладених господарських договорів виключно у судовому порядку, а не шляхом відзиву своїх підписів. Місцевим господарським судом правильно вказано, що зазначений лист можна вважати пропозицією орендаря щодо поновлення договірних відносин, яка мала б бути розглянута орендодавцем, але згоди останнього на поновлення договірних відносин на момент вирішення даного спору не має.

          Не заслуговують на увагу також безпредметні посилання Товариства в обґрунтування своїх доводів щодо чинності договору оренди від 19.11.2003 р. на листи Регіонального відділення, а також Фонду державного майна України, оскільки наявне у справі листування між сторонами за період з серпня 2006 року свідчить лише про спроби новоствореного ТОВ „Біостимулятор” укласти новий договір оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, але аж ніяк не підтверджує чинність припиненого договору оренди від 19.11.2003 р.

          Необґрунтованими є доводи Товариства щодо ліквідації Підприємства, оскільки відповідно до вимог ст. 104 ЦК України та Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Даних про здійснення в ЄДРПОУ запису про припинення Підприємства в матеріалах справи не міститься, у зв’язку з чим протилежні ствердження скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

          З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення про зобов’язання Товариства підписати акт приймання –передачі майна цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” у зв’язку з розірванням договору оренди від 19.11.2003 р. в редакції Регіонального відділення та фактично передати майно зі свого балансу до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами і правильно були задоволені місцевим господарським судом.

          Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач  не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          За розрахунками позивача наявними у справі сума згаданої неустойки за період з вересня 2006 року по травень 2007 року включно з урахуванням сплачених відповідачем після пред’явлення даного позову грошових коштів складає 1452050 грн. Наведений розрахунок відповідачем не оспорений як  в цілому, так і за його складовими. Посилання відповідача на наявність у господарському суді справи про банкрутство Товариства, як на підставу для відмови у задоволенні позову в цій частині, обґрунтовано судом не було прийнято до уваги. Статтею 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань  та  зобов'язань по сплаті податків та зборів. В даному випадку ч. 2 ст. 785 ЦК України встановлено сплату неустойки за невиконання наймачем обов’язку щодо повернення орендодавцю об’єкта оренди у разі припинення договору оренди, а тому на неї не розповсюджується дія мораторію.

          Враховуючи, що Товариство безпідставно відмовилося підписувати акт приймання –передачі від 08.09.2006 року та повернути об’єкт оренди  орендодавцю, то позовні вимоги щодо стягнення неустойки є підлягаючими задоволенню.

          Стосовно зустрічного позову, то колегія суддів вважає, що позивачем за цим позовом не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування, що оспорювана угода від 07.06.2006 р. укладена генеральним директором Товариства за відсутності відповідних повноважень і є такою, що порушує права та інтереси Товариства та суперечить вимогам законодавства.

          Ні статтею 59 Закону України „Про господарські товариства”, а ні п. 6.3 статуту Товариства, на які посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування пред’явлених вимог, укладення господарських договорів та їх розірвання не віднесено до виключної компетенції загальних зборів засновників Товариства. Згаданий статут не містить обмежень генерального директора Товариства на укладення будь - яких цивільно –правових угод від його імені. Навпаки, як вже було зазначено вище, згідно з п. 6.13 статуту генеральний директор Товариства представляє інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими підприємствами, установами, організаціями, державними органами; від імені підприємства укладає договори, що стосуються діяльності підприємства; має право без довіреності виконувати всі дії від імені підприємства;  вирішує інші питання, що не входять в компетенцію зборів засновників і не суперечать діючому законодавству.

          Таким чином, при укладенні оспорюваної угоди генеральний директор Товариства діяв в межах наданих йому статутом та чинним законодавством повноважень.

          Належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які б свідчили про те, що оспорювана угода порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства, останнім до суду не надано і таких доказів у справі не міститься.

          Відповідно до п. 3 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року № 847, зміст та послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди визначаються цим Порядком, договором оренди та досягнутою між орендодавцем та орендарем не пізніше як за 10 днів до визначеної дати розірвання договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена  відповідною угодою. Таким чином, уклавши оспорювану угоду сторони визначили в ній зобов’язання за  домовленістю, що не суперечить положенням  ч. 1 ст. 626 ЦК України, згідно з якою договором є домовленість сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Окрім того, у розділі п’ятому оспорюваної угоди сторони визначили, що вважають викладені умови угоди такими, що не суперечать чинному законодавству та не порушують законні права та інтереси сторін і третіх осіб.

          Наявні у справі матеріали беззаперечно свідчать про те, що зобов’язання за оспорюваною угодою сторонами виконувалися і будь – яких непорозумінь з цього приводу  між ними не виникало.

          Таким чином, прийнявши на себе за домовленістю з Регіональним відділенням зобов’язання щодо проведення повної інвентаризації цілісного майнового комплексу, здійснення незалежної оцінки та розмежування майна, що належить державі та орендареві, складення передаточного балансу, погашення заборгованості по орендній платі та пені і повернення державі майна цілісного майнового комплексу за актом –приймання –передачі, Товариство зобов’язалося їх виконувати, що не суперечить вищезгаданому Порядку.

          Інших доводів щодо невідповідності оспорюваної угоди вимогам чинного законодавства України позивач за зустрічним позовом не наводить.

          За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правові підстави для визнання оспорюваної угоди недійсною відповідно до ст. 207 ГК України відсутні і вона підлягає виконанню сторонами згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

          Цілком вірним є і висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову Підприємства. Статтями 20 ГК України та 16 ЦК України не передбачено таких способів захисту цивільних прав та інтересів судом, як встановлення факту розірвання договору оренди та затвердження акту приймання - передачі майна цілісного майнового комплексу.

          Умовами пунктів 2.4 та 2.5 договору оренди від 19.11.2003 р. визначено, що орендар повертає майно цілісного майнового комплексу орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) у порядку, визначеному чинним законодавством України на момент припинення дії цього договору та цим договором.

          Не суперечать зазначені умови договору і ст. 27 Закону України про оренду, якою врегульовані правові наслідки припинення або розірвання договору оренди.

          У зв’язку з цим, лише орендодавець за договором оренди від 19.11.2003 р., яким є Регіональне відділення, має вирішувати питання якій юридичній особі слід повернути майно цілісного майнового комплексу.

          З огляду на те, що Регіональним відділенням пред’явлена вимога до Товариства фактично передати майно цілісного майнового комплексу зі свого балансу до сфери Управління  Міністерства охорони здоров’я України, то орендодавець вважає, що саме цій юридичній особі має бути повернутий об’єкт оренди.

Доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, всебічно, повно і об’єктивно встановлених господарським судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

          Заявлена Підприємством позовна вимога про встановлення факту розірвання договору оренди від 19.11.2003 р. не може бути предметом окремого позову у справі, оскільки, як було зазначено вище, статтею 16 ЦК України не передбачено відповідного способу захисту цивільного права та інтересу судом. По суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише у разі існування та вирішення між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Такий висновок суду не суперечить положенням Конституції України, зокрема, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

          Окрім того, господарський суд не є тим органом, на який згідно з чинним законодавством покладено обов’язок затверджувати будь –які акти. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

          Підприємство не є стороною за договором оренди від 19.11.2003 р., а тому відповідно до умов даного договору та приписів ст. 27 Закону про оренду за вимогою про зобов’язання Товариства передати йому майно цілісного майнового комплексу не є тією особою, яка має суб’єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий позов (володіти спірним майном).

          Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи Товариства про невірне застосування судом ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 795 ЦК України та невідповідність у зв’язку з цим висновків суду обставинам справи, є наслідком помилкового довільного тлумачення скаржником змісту вказаних норм права, якими врегульовано, що у разі розірвання договору, зобов’язання сторін за цим договором припиняються з моменту досягнення ними домовленості про розірвання договору, що і мало місце у даному випадку 05.06.2006 р., а  також, насамперед, порядок оформлення повернення орендарем об’єкта оренди орендодавцеві, а не момент припинення прав і обов’язків сторін за договором оренди.

          Необґрунтованими також визнаються твердження  скаржника про невірне застосування судом ч. 1 ст. 207 ГК України та положень Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, оскільки відзив посадовими особами Товариства своїх підписів на інвентаризаційних описах, протоколі розподілу вартості майна та акті оцінки вартості орендованого цілісного майнового комплексу, як вже було зазначено вище, не передбачений чинним законодавством і не тягне за собою жодних юридичних наслідків.

          Порушення норм процесуального права  при розгляді даної справи господарським судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено, а посилання скаржника на постанову господарського суду Одеської області від 29.12.2006 року в адміністративній справі  є недоречним, оскільки зазначена постанова не набрала законної сили.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що в процесі розгляду даної справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження наданих сторонами в обґрунтування своїх доводів і заперечень доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та є безпідставними, оскільки зводяться до намагання бездоказово переоцінити встановлені судом обставини, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.          

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2007 року у справі № 30/322-06-9805 залишити без змін, а апеляційні скарги Дочірнього підприємства „Біостимулятор” Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” та Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ - без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

            

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.          

                                                       

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                                 Шевченко В. В.