АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4600                                                          Головуючий у 1 інстанції:

2006 р.                                                                     Зимогляд В.В.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2006 року                                                                    м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:    Калашнікової О.В.

Судців :                Прокопенка О.Л.

Подліянової Г.С.

При секретарі:   Череватій О.В.

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною

скаргою

ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_2

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня

2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:                                 

У червні 2006 року ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів.

В позовній заяві зазначалось, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду* Запорізької області від 20.02.2006 року стягнуто з ОСОБА_2. аліменти у розмірі 150 грн. на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4, інваліда II групи. З 25.05.2006 року дитина знаходиться у Кіровському будинку інвалідів у с. Кірово, Оріхівського району, Запорізької області на держу триманні і на його утримання у будинку інвалідів перераховується 75% пенсії, а 25% отримує відповідачка.

Просила звільнити ОСОБА_2 від сплати аліментів.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2006 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, з 25 травня 2006 року знаходиться у будинку інвалідів.

Рішенням Мелітопольського міськрайсуду від 20.02.2006 року з ОСОБА_2. стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сіна ОСОБА_4 в розмірі 100 грн. Щомісячно на протязі всього строку інвалідності, а також матеріальна допомога на лікування в розмірі 50 грн. Щомісячно на протязі його інвалідності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково послався в описовій частині на ст.. 193 Сімейного Кодексу України, тому, що вказана стаття Закону регламентує стягнення аліментів з батьків на неповнолітню дитину.

ОСОБА_4 сповнилось 24 роки, тобто він повнолітній.

Статтею 201 Сімейного Кодексу України передбачено застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. Вказано, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187,189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Статтею 192 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи.

Якщо мати, одержуючи аліменти на дитину, яка перебуває в психіатричному закладі, не проявляє щодо неї турботи, а одержані кошти витрачає на себе - лише тоді мова може йти про припинення стягнення аліментів на її ім'я. Відповідна заява може бути подана платником аліментів або тим закладом, у якому проживає дитина.

Припинення примусового стягнення аліментів за рішенням суду на ім'я матері не припиняє обов'язку батька утримувати дитину.

Як вбачається з матеріалів справи, а також пояснень наданих представником ОСОБА_2. - ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду, ніяких доказів стороною по справі не надано про те, що ОСОБА_3 використовує аліменти, які вона отримує на утримання повнолітнього сина, не по призначенню.

Враховуючи вказане колегія суддів підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст.   308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1   за   дорученням   ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: