Справа  № 2-а-1004/2011р.  

                                                                          П О С Т А Н О В А

                                                                        ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                22 лютого 2011 року                                                                                   м. Звенигородка

          Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Гончаренко Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії,

в с т а н о в и л а:

       ОСОБА_1  23.01.2011 року звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Звенигородському районі про визнання неправомірною відмови відповідача провести їй перерахунок підвищення до пенсії, як проживаючій у зоні посиленого радіоекологічного контролю - згідно ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  На обгрунтування позову  зазначила, що вона отримує пенсію по інвалідності. Згідно  ст.39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796 –ХІІ (далі  Закон № 796 –ХІІ) вона має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні радіоактивного забруднення. Оскільки виплачене їй підвищення до пенсії не відповідали вказаним розмірам, вона звернулась до відповідача щодо здійснення перерахунку  та виплати  з урахуванням підвищення до пенсії. Однак в задоволенні  її заяви відмовлено. Просить визнати вказану відмову протиправною, зобов’язати відповідача провести їй перерахунок та виплату підвищення до пенсії, відповідно до ст. 39 Закону № 796 – ХІІ з 23.07.2010 року.

       Ухвалою судді від 26.12.2010 року відкрито провадження  в справі  щодо позовних вимог  з 23.07.2010 року.   

        Відповідач не надіслав заперечення у встановлений строк.   

  Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.   

 Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:     

 Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.     

 Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року Закон № 796-ХІІ.   

      Судом встановлено, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1, виданим  Черкаською ОДА 23.12.2004  р., є інвалідом і  отримує державну пенсію по інвалідності у відповідача та  проживає   у м.Звенигородка, Черкаської області, яка за переліком населених пунктів Черкаської області  віднесено до зони  посиленого  радіоекологічного  контролю.   

      Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.    

       Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, зокрема, були внесенні зміни до  ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими громадянам,   які   проживають   на територіях  радіоактивного  забруднення,   провадиться   доплата   в   порядку   та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.     

      Але, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені зміни були визнані неконституційними і втратили чинність. У зв’язку з цим продовжила діяти попередня редакція ст.39 Закону України   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».     

За таких обставин позивачка має право на підвищення (доплату) до пенсії для непрацюючих пенсіонерів, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.     

     10 січня 2011 року відповідачем відмовлено позивачці у проведенні перерахунку  згідно зі ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що їй пенсія призначена відповідно до норм діючого законодавства.   

     Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

    Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт який має вищу юридичну силу.     

     Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру виплат позивачці застосуванню підлягають ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови  Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі яких були нараховані ці виплати, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.   

     Оскільки відповідач виплачує позивачці підвищення до пенсії в розмірі меншому, ніж встановлено ст.39 ч. 2 Закону № 796-ХІІ, його бездіяльність слід визнати неправомірною та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії і виплачувати позивачці підвищення до пенсії в розмірах, встановлених ст.ст. 39 ч. 2 Закону № 796-ХІІ.

    Позов  підлягає задоволенню в межах  шести місяців  до дня звернення з позовом до суду оскільки згідно ст. 99 ч.2 КАС України для  звернення до адміністративного суду  за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа  дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто порушені права  позивачки  підлягають відновленню з 23.07.2010 року.

  Таким чином, суд задовольняє позовні  вимоги  позивачки і вважає необхідним зобов’язати відповідача провести нарахування підвищення (доплати) до пенсії для непрацюючих пенсіонерів, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, за мінусом виплачених сум за  останні 6 місяців до дня звернення  до суду, тобто з 23 липня 2010 року.   

   Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.   

На підставі ст.ст.19, 46 Конституції України, ст. 39, 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року,  ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік” , керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 17, 19, 87, 94, 99, 100, 183-2, 256 КАС України, -

                                                                        п о с т а н о в и л а:   

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.   

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі одної мінімальної заробітної плати згідно ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 23.07.2010 року.   

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок  та виплату пенсії ОСОБА_1, проживаючій в м.Звенигородка, Черкаської області, як особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду, проживаючій у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.07.2010 року з урахуванням проведених виплат за вказаний період.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.   

Копію постанови суду направити сторонам.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

Суддя