Справа № 22-ц-452/11Головуючий у 1-й інстанції  Юрдига О.С.

Категорія -  46Доповідач - Сташків Б.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Сташківу Б.І.

Суддів -  Кузьми Р.М., Жолудько Л.Д.,

при секретарі - Юрдига  Н.Р.

з участю  апелянта ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину будинку та його реальний поділ,-

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину АДРЕСА_1 Тернопільського району та їх реальний поділ. Позивач зазначив, що спірний будинок придбаний ними під час шлюбу за спільні кошти подружжя. У зв’язку з тим, що він не має іншого житла, а відповідачка відмовляється у добровільному порядку уступити право власності на Ѕ частину будинку, то позивач просив провести реальний розподіл вказаного будинку із надвірними будівлями в рівних частках. Крім того позивач від грошової компенсації відмовився.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового АДРЕСА_1.

У задоволенні вимог про проведення реального поділу житлового АДРЕСА_1 відмовлено.

Вирішено стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 82 грн. 11 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, збільшити її частку у спільній сумісні власності до 2/3 частин будинку з надвірними будівлями, у зв’язку з проживанням із нею неповнолітнього сина ОСОБА_3 та ухиленню ОСОБА_2 брати участь у витратах щодо утримання спільного майна.

В апеляційній інстанції апелянт підтримала апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.

Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, а рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними.

Як встановлено судом, сторони по справі перебували у шлюбі з 29 вересня 1996 року, який розірвано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2009 року.

За договором купівлі-продажу квартири від 14 березня 2002 року ОСОБА_1 купила житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 Тернопілської області, загальною площею 46,5 кв.м., житловою 37,2 кв.м. та надвірні будівлі: хлів з підвалом, кам.рак.хлів та дерев’яна огорожа.

У житловому АДРЕСА_1 Тернопільського району зареєстровані та проживають ОСОБА_1, неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 який зареєстрований, але не проживає із серпня 2009 року.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку, що даний спірний будинок з надвірними будівлями і АДРЕСА_1 придбано сторонами під час перебування в шлюбі і є їх спільною сумісною власністю, визначивши частки кожного по Ѕ.

Доводи апелянта про те, що суд неправомірно встановив частки власності на спірний будинок по 1/2, не врахувавши, що у неї на утриманні залишився неповнолітній син ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів, не приймає участь у вихованні та утриманні сина, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач не надала, а судом не здобуто доказів, які б свідчили, що позивач не сплачує аліментів на утримання дитини, що він не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї або не бажав працювати незважаючи на те, що мав можливість для цього, знищував чи пошкоджував спільне майно, витрачав його для задоволення виключно своїх особистих потреб, укладав від імені подружжя матеріально обтяжуючі зобов’язання.

Навпаки, судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 працював з 01 липня 1998 року по 28 лютого 2007 року трактористом на фермерському господарству «Березовського», отримував достатню заробітну плату для матеріально забезпечення сім’ї (а.с.21).

Посилання в апеляційній скарзі та апеляційній інстанції ОСОБА_1 на те, що спірний будинок придбаний за кошти її батька не приймається до уваги, оскільки апелянт не підтвердила даний факт доказами, не надала договору дарування цієї суми та що саме ці кошти були витрачені на придбання житлового будинку.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 313-317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків