Апеляційний суд Запорізької області
Справа: № 22-4023 Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.
2006р. Доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
Осоцького І.І.
При секретарі: Винник І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
Встановила:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення.
В позові зазначав, що що він зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 11.03.1981 року. Основним наймачем даної квартири була його мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В даній квартирі також зареєстровані та проживають брат позивача ОСОБА_2 та його неповнолітні діти.
Посилаючись на те, що після смерті його матері брат чинить перешкоди у користуванні спірним житловим приміщенням просив суд вселити його в житлове приміщення кв. АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
В позові зазначав, що 05.11.1980 року їх родині, яка складалася з чотирьох осіб була надана квартира АДРЕСА_1. Основним наймачем вказаної квартири є ОСОБА_2. В квартирі також в даний час проживають його неповнолітні діти та дружина. Його брат, відповідач по справі, ОСОБА_1, будучи зареєстрованим в спірній квартирі, фактично не проживав в ній з травня 1994 року, оскільки виїхав на постійне місце проживання в с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області де і проживає по теперішній час.
Посилаючись на те, що спірною квартирою відповідач по справі не цікавився більше десяти років, оплату за квартиру та за комунальні послуги не вносив, просив суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, як такого, що вибув на інше постійне місце проживання, зобов'язати відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області анулювати реєстрацію ОСОБА_1 за вищевказаною адресою.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Зобов'язано відділення громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області знятиОСОБА_1 з реєстраційного обліку за АДРЕСА_1. В задоволенні позову ОСОБА_1. про вселення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та постановити нове рішення, яким його позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити..
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно п.З ч.І ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб,які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Як видно з матеріалів справи, суд зобов'язав відділення громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за спірною адресою.
Однак, в порушення вимог ст. ст.74,76 ЦПК України суд не повідмовляв їх про місце та час розгляду справи, чим позбавив їх. можливості надати свої пояснення та заперечення по суті заявлених позовних вимог.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням суд виходив з того, що останній у 1994 році, забравши частину майна, залишив квартиру і вибув на інше постійне місце проживання.
Згідно з ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає права користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення лозову про це.
При цьому належить врахувати, що відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" від 12.04.1985 року ( із змінами та доповненнями), на ствердження такого вибуття суд бере до уваги фактичні дані, які свідчать про обрання строною іншоно постійного місця проживання ( повідомлення про це в листах, розписках, переадресовування корисподенції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка, укладення трудового договору на невизначений строк)
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді спору суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дати всім обставинам належну оцінку і постановити відповідне рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2006 року по цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду-
Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: