Справа  №  2-2458/2011 рік.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 лютого  2011 року  Московський   районний  суд   м. Харкова  у складі:  

                        головуючого  -  судді  Харченко А.М.,  

                        при  секретарі  -  Макушенко Т.В.,  

розглянувши в відкритому судовому засіданні  в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непрацездатну матір,  

в с т а н о в и в:

      Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів на своє утримання з доньки –ОСОБА_2,  у розмірі одноразову виплату по аліментах в розмірі 750 000 гривень.

       Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на те що вона непрацездатною, отримує незначну пенсію за віком, та відповідач по справі –її донька ОСОБА_2 тривалий час не надає їй ніякої допомоги, хоча має високий рівень доходів оскільки є приватним підприємцем, та має намір виїхати за кордон, в зв’язку з чим не буде в подальшому мати постійний доход на території України, а також рішення взагалі може бути таким що не буде виконано, в зв’язку з чим наполягала на задоволенні позовних вимог та просила позов задовольнити.

      Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі та пояснила що дійсно вона має намір виїхати за кордон, в зв’язку з чим не зможе надавати регулярну допомогу матері, але при цьому згодна надати одноразову допомогу в сумі 750 000 гривень на утримання матері. Також пояснила що тривалий час не надає матері допомогу в зв’язку з відсутністю її на території Харкова..

             Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

     Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється  судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

      Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.

      Судом встановлено, що ОСОБА_2, є донькою ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвами про шлюб та не заперечується відповідачем.

      Також судом встановлено, що ОСОБА_1 –є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.12.2001 року.

     Крім того згідно наданого свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 17 квітня 2003 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_3.

      Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка,  син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги

     Відповідно до ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів  на  батьків  у  твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

     Також згідно вимог ст. 203 СК України дочка,  син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь
у  додаткових  витратах  на  батьків,  викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
      На підставі викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки на її утримання одноразово суму  750 000 гривень.

      Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 174, 209, 212-215, 367 ЦПК України, ст. ст.  202, 203, 205, СК України,    суд       

В И  Р І Ш И В :

        Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

     Стягнути  з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Харків, працює: приватним підприємцем, на користь ОСОБА_1 одноразово аліменти на її утримання в розмірі 750 000 (сімсот п’ятдесят тисяч) гривень.

     Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                         Харченко А.М.