АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4540                                                Головуючий у 1 інстанції:

2006 р.                                                        Нестеренко Л.О.

                           Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2006 року                                                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:    Бондара В.О.

Суддів:            Онищенко Е.А.

Коваленко Е.А.

При секретарі:   Череватій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Запоріжтрансформатор" про визнання незаконними розпорядження та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Запоріжтрансформатор" про визнання незаконними розпорядження.

В позовній заяві зазначав, що з 1985 року працює у ВАТ "ЗТР", з червня 1990 року змінними майстром ЦТО. В червні 2005 року його обрано головою Незалежної Місцевої Професійної Спілки "За солідарність" працівників електротехнічної промисловості м. Запоріжжя, зазначену посаду займав без відсторонення від роботи на підприємстві. Розпорядженням відповідача НОМЕР_1   його було відсторонено від роботи 29.12.2005 р. за не проходження обов'язкового психіатричного огляду. Розпорядженням НОМЕР_2  на його покладено дисциплінарне стягнення за те, що він був відсутній на робочому місці в період з 11.11.2005 р. по 9.30 год. 26.11.2005 р. з неповажних причин. Але в зазначений термін він відбував адміністративне покарання у вигляді адмінарешту терміном 15 діб за незаконною постановою суду, яка була скасована Апеляційним судом.

Просив суд визнати розпорядження НОМЕР_1 та  НОМЕР_2  недійсним. Зобов'язати ВАТ "ЗТР" компенсувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн..

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2006 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1   відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 районний суд, посилаючись на Постанову КМУ від 27.09.2000 року за № 1465, інструкцію про проведення обов'язкових періодичних психіатричних оглядів, затвердженої Наказом МОЗ України від 17.01.2002 року, Положення про оплату праці робітників ВАТ «Запоріжтрансформатор», затвердженого колективним договором підприємства, виходив із правомірності розпоряджень по підприємству за НОМЕР_2 та за НОМЕР_1 , якими позивача було відсторонено від роботи у зв'язку з ухиленням від обов'язкового психіатричного огляду та не нараховано основний бонус по підприємству за грудень 2005 року за відсутність на роботі з 11.11.2005 року до 26.11.2005 року без поважних причин.

Проте з такими висновками суду погодитись неможливо.

Ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає обов'язковий попередній та періодичний психіатричні огляди. Порядок їх проведення встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року за № 1465.

Визнаючи розпорядження за НОМЕР_1 законним, районний суд не звернув уваги на те, що Постанова КМУ «Про затвердження Порядку обов'язкових попередній та періодичних оглядів і переліку психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) ...то що» містить виключний перечень окремих видів діяльності робіт, професій, служби до яких ні робота, ні посада позивача як змінного майстра цеху термовакуумної обработки не відноситься.

Таким чином розпорядження за НОМЕР_1 не ґрунтується на законі ,а тому не може бути визнано законним. З вищезазначених підстав роботодавець не мав права організовувати психіатричний огляд позивача.

Визнаючи розпорядження за  НОМЕР_2 районний суд правильно зазначав, що відсутність на роботі протягом двох тижнів у зв'язку із відбуванням адміністративного арешту не може бути визнана відсутністю з поважних причин, оскільки ОСОБА_1  відбував адміністративний арешт у зв'язку з винними навмисними діями та був притягнений до відповідальності постановою суду. Подальше скасування постанови місцевого суду апеляційним судом не може бути підставою для визнання відсутності позивача на роботі з поважних причин, оскільки при повторному розгляді справи місцевий суд , а подалі і апеляційний встановили наявність у діях позивача навмисних хуліганських дій.

Разом з тим районний суд не прийняв до уваги положення п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року згідно якого при вирішенні спорів про виплату премій, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

П 5.2 колективного договору ВАТ «ЗТР» та Положення про оплату праці робітників ВАТ «ЗТР»   передбачено, що за порушення трудової дисципліни керівник  проводить з працівником бесіду щодо недопущення повторних порушень Тобто підприємство самостійно встановило порядок не нарахування бонусу шляхом попередження про неприпустимість порушення трудової дисципліни. Перед видання розпорядження з ОСОБА_1  не була проведена бесіда та він не попереджався про необхідність недопущення повторних порушень, як того вимагає колективний договір та положення.

З цих підстав, наведене розпорядження в частині не нарахування майстру ОСОБА_1  основного бонусу , не можна визнати законним.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає, що вищезазначені порушення з боку підприємства призвели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків, доказуванням в суді і трудовому колективі своєї правоти і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя , однак сума позову в цій частині завищена і на думку колегії з урахуванням наданих позивачам доказів, повинна складати 500 грн., які відповідно до ст.237-1 КЗпП України підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача стосовно того, що робота позивача на ВАТ «ЗТР» пов'язана із застосуванням трансформаторного маслак тобто вибуховою речовиною і тому він відповідно до п.9 Постанови КМУ від 27.09.2000 року повинен пройти обов'язків психіатричний огляд є надуманими , оскільки така робота не міститься в посадовій інструкції ОСОБА_1 (л.с. 14).

Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення виходячи з вищевикладених обставин.

Керуючись ст. ст. 307,309,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2006 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати розпорядження по підприємству ВАТ «Запоріжтрансформатор» за НОМЕР_1  та  НОМЕР_2  незаконними.

Стягнути з ВАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ОСОБА_1 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.  В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: