Справа № 22/197                                                                                                             Головуючий в суді 1^і інст. Грищенко М.В.

Категорія 42                                                                                                                     Доповідач Худяков A.M.

Рішення Іменем України

"15" червня 2006 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого: Худякова A.M.,

суддів: Ракаловича В.М., Павицької Т.М.,

при секретарі Прищепі О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі           цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втратившими право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2005 року,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2005 року ОСОБА_4  звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 серпня 2004 року від отримав в дар будинок АДРЕСА_1, який є спірним по справі. В квітні 2005 року йому стало відомо, що в цьому будинку зареєстровані, але фактично не користуються житлом ОСОБА_2, ОСОБА_3  з дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_6. Посилаючись на те, що відповідачі в спірному будинку не проживають більше шести місяців, просив на підставі ст.71,72,158,163 ЖК України визнати їх такими, що втратили право користування жилим будинком.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2005 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 втратившими право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку проживання у вказаному будинку. Стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті державного мита в розмірі 8 грн. 50 коп.

У апеляційній скарзі відповідачі порушують питання про скасування постановленого по справі рішення, посилаючись на не-відповідають висновків суду обставинам справи. На думку апелянтів суд не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які стверджували про те, що позивач чинив їм перешкоди в користуванні спірним будинком.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України судове рішення повинно бути законними і обґрунтованим.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі після реєстрації в спірному будинку більше шести місяців в ньому не проживали.

Проте з таким висновком суду погодитись неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідачі ОСОБА_2,  ОСОБА_3 були членами сім'ї колишнього власника ОСОБА_4. Визнавши відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, суд керувався ст.71 ЖК України. Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірне житло належить позивачу на праві власності і відповідачі могли бути визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням на це житло не інакше як з підстав, передбачених ст.107 ЖК України за аналогією закону із застосуванням ч.7 ст.8 ЦПК України.

Таким чином, відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись    ст.ст.209,307,309,314,316   ЦПК   України,

апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2005 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втратившими право користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

Головуючий Судді