Справа№22/843     Головуючий у 1 інст. Голубнича A.M.

Категорія 39                                    Доповідач Кашапова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15 червня 2006 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого   - Кашапової Л.М.

суддів       - Плотіциної Н.А., Омельчука М.І. при секретарі - Константіновій І.А. з участю  позивачів, представників позивачів та відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бердичівського педагогічного коледжу про  поновлення на роботі за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 03 березня 2006 року -

встановив:

В листопаді 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з вказаним позовом, в якому просили поновити їх на роботі в Бердичівському педагогічному коледжі: ОСОБА_1 - на посаді викладача диригування, а ОСОБА_2 - на посаді викладача фортепіано та поновити пропущений ними з поважних причин строк звернення до суду.

Посилались на те, що перебували в трудових відносинах з Бердичівським педагогічним училищем, в результаті реорганізації якого в педагогічний коледж з ними 26.01.2004 року були укладені трудові контракти.

Зазначали, що 31.08.2005 року їх було звільнено з роботи в зв'язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України. Звільнення вважають незаконним, так як адміністрацією коледжу не було враховано норми закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно яких вони мають переважне право на залишення на роботі.

Причиною пропуску місячного строку звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі позивачі зазначали безрезультатні звернення зі скаргами на незаконне звільнення з роботи до секретаріату Президента України, Міністерства освіти і науки України,  керівників  Житомирської  обласної  ради,  Житомирської

обласної державної адміністрації, виконкому Бердичівської міської ради.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 03.03.2006 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, апелянти зазначають, що судом при розгляді справи були неправильно застосовані норми матеріального закону /положення ст. 36 КЗпП України/ та порушені норми процесуального закону, оскільки судом не були розглянуті клопотання позивачів про поновлення строку звернення до суду.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України^, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України передбачено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому можуть встановлюватись строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору.

Згідно п.2 ч.І ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2004 року позивачі уклали з Бердичівським педагогічним коледжем трудові контракти' на строк до 31.08.2005 року на роботу на посадах: ОСОБА_1 -викладача диригування, а ОСОБА_2 - викладача по класу фортепіано /а.с.58-64/.

29.06.2005 року дирекція коледжу письмово повідомила позивачів, що у зв'язку із закінченням терміну дії контракту трудові відносини з ними продовжуватись не будуть і 31.08.2005 року вони будуть звільнені з займаних посад /а.с.49,50/.

Наказом по Бердичівському педагогічному коледжу НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були звільнені з роботи в зв'язку із закінченням строкового трудового договору /контракту/ згідно п.2 ст.36 КЗпП України /а.с.48/.

Позивачі відмовились письмово засвідчити факт ознайомлення з наказом про звільнення, про що адміністрацією коледжу було складено акти від 31.08.2005 року та від 01.09.2005 року /а.с.43,44/.

За даних обставин висновок суду про те, що позивачі були

звільнені з роботи на законних підставах і з дотриманням

встановленого порядку звільнення, є обгрунтованим і відповідає обставинам справи.                                             

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом неправильно потрактовано зміст ст.36 КЗпП України, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про правомірність укладення строкових контрактів з позивачами, закінчення строку дії яких стало підставою їх звільнення, є безпідставним, оскільки позивачі не

оспорювали у встановленому законом порядку укладених ними на добровільних засадах трудових контрактів, про що свідчать ксерокопії їх власноручних заяв /а.с.42,51/, і на момент розгляду справи не було рішення суду, яке б набрало законної сили, про визнання трудових контрактів, укладених позивачами з Бердичівським педагогічним коледжем, недійсними.

Необгрунтованими є і доводи апелянтів про те, що судом в порушення вимог цивільно-процесуального законодавства не розглянуте їх клопотання про поновлення строку звернення до суду. Вказана вимога не розглядається судом в процесі з'ясування обставин справи в порядку, передбаченому для розгляду заяв і клопотань сторін.

Аналіз причин, з приводу яких позивачем пропущено строк звернення до суду, та висновок щодо можливості чи неможливості поновити вказаний строк суд викладає в рішенні при умові, що прийде до висновку про законність і обгрунтованість позовних вимог. У випадку ж, коли вимоги позивача є безпідставними, суд відмовляє в позові за безпідставністю позовних вимог, не обговорюючи питання пропуску строку звернення до суду.

Безпідставним і надуманим є і посилання апелянтів на те, що суд не застосував при розгляді даної справи норми Цивільного кодексу України. Оскільки спірні правовідносини випливають з трудових правовідносин, то і вирішуватись вони мають лише на підставі чинного трудового законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального закону чи неправильно застосовані норми матеріального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і постановив законне і обгрунтоване рішення, а тому підстав для скасування рішення суду немає. Керуючись ст.ст.218,307,308,314,317 ЦПК України, апеляційний суд -

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 03 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді