П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

Справа 2-а-520/2011/2306

16.02.2011                                                                       м. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Матвієнко М.В. розглянувши у в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

          Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тому у відповідності до вимог ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” являється дитиною війни та згідно ст. 6 даного закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відповідачем виплачується дежавна надбавка не повному обсязі, тому позивач просив зобов’язати нарахувати та виплатити надбавку як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі Черкаської області надала суду письмові заперечення в яких просила відмовити у позовних вимогах посилаючись на те, що позивач у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, в той же час п. 12 ст. 71 та ст.111 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” була зупинена вказана доплата, а Рішенням конституційного суду України від 09.07 2007 рік дані положення Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, але законодавцем не прийнято жодного нормативно-правового акту на виконання вказаного рішення, і на даний час на законодавчому рівні не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел та не вирішено питання величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни” в зв’язку з чим відповідач не може проводити дану виплату та Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно правового акту для реалізації прикінцевих положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а відповідач не наділений повноваженнями визначення конкретних розмірів всіх доплат та пенсій, тому діяв в межах наданих йому повноважень щодо виплати доплат до пенсії як дитині війни. Крім того представник відповідача заперечувала проти задоволення вимог щодо зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу за 2010 рік, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено виплату дітям війний на рівні 10% прожиткового мінімуму для громаданя, які втратили працездатність, тому особам, які мають статус дитини війни з 01 січня 2008 року по даний час виплачується допомога як дитині війни у вказаному розмірі. Також представник відповідача вказувала на пропуск позивачем шестимісяченого строку для звернення до суду встановленого ч.2 ст.99 КАС України та позивач не звертався із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду в зв’язку з чим позивні вимоги не підлягають до задоволення.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки:

Відповідно до норм ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пенсійного посвідчення НОМЕР_1 позивач відноситься до категорії "дітей війни", і має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і, зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону, має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Суд не прймає посилання відповідача на ч.3 ст.28 Закону України „Про загальонообов’язкове державне пенсійне страхування”, що передбачає застосування мінімального розміру розміру пенсії за віком виключно для визанчення розміру пенсій пердбаченого цим Законом, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку cуду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та у відповідності до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В той же час суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність законодавчих актів, які б регулювали виплату, для осіб, які мають статус дитини війни, оскільки ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, що у відповідності до ч.1 ст.28 Закону україни „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Разом з тим суд у відповідності до ч.1 ст. 100 КАС України залишає без розгляду вимоги позивача в частині, щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату допомоги як дитині війни за період з 01 липня 2010 року по 26 липня 2010 року, оскільки у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, та позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивач звернулася до суду з позовом лише 27 січня 2011 року, тому суд вважає, що права позивача підлягають захисту з 27 липня 2010 року.

Таким чином внаслідок неправомірних дій Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі позивачу не була виплачена щомісячна надбавка до пенсії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни" за період з 27 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, оскільки відповідач згідно п.34ст.4 Декрету „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, тому судові витрати у відповідності до ст. 94 КАС України компенсуються за рахунок держави.

Керуючись, ст.ст.6,7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ст.28 Закону України „Про загальонообов’язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний Фонд України затверджене указом Президента України від № 121/2001 від 01 березня 2001 року ст. 9,10,11, 94, 183-2  КАС України

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду в Золотоніському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі меншому встановленого законом -  неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду в Золотоніському районі Черкаської області провести перерахування пенсії ОСОБА_1 з підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", встановленої на час виплат у липні - грудні 2010 року, з урахуванням раніше проведених виплат та провести відповідні виплати за період з 27 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині, щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату допомоги як дитині війни за період з 01 липня 2010 року по 26 липня 2010 року –залишити без розгляду.

Компенсувати з Державно бюджету України державне мито на користь ОСОБА_1 в сумі 03 грн. 40 коп.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду в Золотоніському районі Черкаської області виконати постанову в частині перерахування та виплати надбавки до пенсії як дитині війни негайно.  

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                              Матвієнко М.В.